Контрольні питання та завдання

І. Розкрийте зміст суспільного і територіального поділу праці як фундаментальних категорій суспільної географії. Покажіть їх вирішальний вплив на формування територіальної організації госпо­дарства.

2. Характеризуйте загальний зміст СПП та ТПП.

3. Дайте визначення СПП за Е. Б. Алаєвим.

4. Наведіть дефініцію ТПП за Е. Б. Алаєвим.

5. Які суб'єкти виробництва формують систему СПП? Поясніть різ­ний склад суб'єктів СПП на різних територіальних рівнях його органі­зації.

6. Які територіальні об'єкти приймають участь у формуванні ТПП? Як змінюється склад таких об'єктів залежно від просторових масшта­бів життєдіяльності суспільства ?

7. Поясніть можливе збіг суб'єктів суспільного виробництва, що формують СПП, та територіальних об'єктів, які приймають участь у ТПП.

3. ЧИННИКИ ТА ЕКОНОМІЧНІ ВИГОДИ ТПП

На перших етапах розвитку ТПП визначальними були природні фактори: географічне положення території, її природні умови і ре­сурси, наявне населення тощо. Свого часу А. Сміт припускав, що географічні умови можуть впливати на економічну політику і на темпи економічного розвитку. У наш час група вчених Гарвардсько­го інституту міжнародного розвитку на чолі з Дж. Саксом встанови­ла, зокрема, що країни, які не мають виходу до моря, мають темпи розвитку нижчі, ніж у приморських країнах приблизно на 0,7 % на рік. Тропічні країни розвиваються на 1,3 % повільніше, ніж країни помірного поясу.

Наприкінці XVIII ст. А. Сміт обгрунтував принцип абсолютних пе­реваг територіального поділу праці: жодна країна не повинна вироб­ляти все; потрібно купувати у інших ті продукти, які там дешевші або кращі, і вивозити свої товари, що мають абсолютні переваги. Разом з тим він не зміг заперечити, що обмеження імпорту чи нарощування експорту за будь-яких умов призводить до збільшення робочих місць. Це була перша спроба теоретичного обґрунтування переваг ТПП.

На початку XIX ст. Д. Рікардо поглибив цей підхід і обгрунтував принципи відносних переваг у ТПП: вигоду поділу праці визначають залежно не від абсолютних розмірів витрат виробництва, а від їх спів­відношень для різних товарів і країн. Він наводить такий приклад співвідношення витрат праці на виробництво співставних за вартістю обсягів вина і сукна в Англії та Португалії:

238

239

Країна	Кількість робітників протягом року на виробництво одиниці
	вина	сукна
Англія	120	100
Португалія	80	90

За принципом А. Сміта, Англії вигідно купувати в Португалії і вино й сукно, бо вони там дешевші (менш трудоємкі). Але Д. Рікардо показав, що найкращий варіант — виробництво вина в Португалії, а сукна в Англії й торгівля цими продуктами між ними. На виробниц­тві вина Португалія економить працю 40 робітників, а на виробниц­тві сукна — лише 10. Якщо всі робітники в Португалії займатимуть­ся виноробством, то загальний виграш зросте більш ніж вдвічі. Так само в Англії відмова від власного виноробства та зосередження на виробництві сукна дає значний виграш: працівники, що програвали у витратах праці у 1,5 раза (120 : 80), переходять у галузь, де програш становить лише близько 10% (100 : 90).

Пізніше Л. Мізес назвав цей принцип «рікардіанським законом утворення зв'язків». Л. Мізес показав, що в ситуації, коли співвід­ношення цін на внутрішньому ринку на певні товари не збігається з світовим, виникають реальні стимули до поділу праці. А. Маршалл (1923) можливості міжнародної торгівлі між двома країнами пояс­нював співвідношенням їх взаємного попиту й пропозиції на певні товари. Зазначені автори довели: взаємовигідна спеціалізація та тор­гівля між двома країнами можлива, поки зберігаються відміни між внутрішнім співвідношенням цін чи витрат праці для будь-яких двох продуктів.

З другої половини XIX ст. в умовах зростаючої науково-технічної революції провідними факторами розвитку ТПП, зокрема міжнарод­ного поділу праці, стають науково-технічний прогрес та рівень роз­витку продуктивних сил. До того ж стало очевидним, що численні країни не мають передумов щодо створення багатогалузевих націо­нальних промислових комплексів і повинні свідомо вибирати кілька напрямків спеціалізації свого господарства. Наданий час світова но­менклатура (перелік) видів продукції та послуг така велика, що жод­на країна не зможе забезпечити економічно вигідне її виробництво у повному обсязі.

Зворотним боком ТПП є кооперація, обмін спеціалізованою про­дукцією, науково-технічними розробками, послугами. При цьому дедалі ефективнішою є спеціалізація не за готовими виробами (кін-

цевою продукцією), а комплектуючими деталями й вузлами. Так, у су­часному машинобудуванні лише 15-20 % усіх деталей машин є оригі­нальними, а решта 80-85 % — взаємозамінними комплектуючими. Зростає частка науково-технічного співробітництва у міжнародному поділі праці, тобто торгівлі науково-технічними розробками, патен-ми, ліцензіями тощо. У наш час для пояснення та прогнозування поділу праці вико­ристовують переважно моделі факторів виробництва (багатофактор-ні моделі). Теорія шведських економістів Хекшера—Оліна пояснює ТПП на міжнародному рівні співвідношенням факторів виробниц­тва. Різні країни різною мірою забезпечені факторами виробниц­тва - сировиною, енергією, водою, робочою силою, транспортними комунікаціями, будівельною індустрією, екологічними передумова­ми, науково-технічною базою та ін. Поряд з тим країни різняться між собою за співвідношенням питомих (на одиницю продукції) витрат різних факторів виробництва. Відтак кожна країна намагається спе­ціалізуватися на експорті тих товарів і послуг, для виробництва яких вона має відносно надлишкові та дешеві фактори виробництва. Ця ж країна повинна імпортувати такі товари і послуги, для виробництва яких у неї бракує необхідних передумов (факторів) або вони відносно дорожчі чи більш трудоємкі.

Модель Хекшера - Оліна математично обґрунтував П. Саму-ельсон: країни експортують продукти інтенсивного використання надлишкових факторів, а імпортують продукти інтенсивного вико-истання дефіцитних для них факторів. За цією моделлю трудоємкі галузі повинні розміщуватися в країнах з дешевою робочою силою, енергоємні — в країнах з надлишком енергоресурсів і т. д. Економіч-ий зміст моделі ще і в тому, що з ускладненням структури світового іміну товарами та послугами необхідно враховувати не лише рівень итрат, але їх структуру, співвідношення їх матеріале-, енерго-, нау­ко-, трудоємкості.

П. X. Ліндерт для перевірки моделі Хекшера — Оліна зіставив від­носну забезпеченість різних країн факторами виробництва (капітал, науковий персонал, кваліфікована робоча сила, напівкваліфікована робоча сила, неграмотні працівники, земля в обробітку та сумарна за­безпеченість факторами у формі ВНП) із структурою зовнішньої тор­гівлі США, Канади, Японії, ФРН, Франції, Великої Британії та всіх інших країн (крім Східної Європи). В цілому структура зовнішньої торгівлі цілком узгоджена з моделлю Хекшера — Оліна.

241

Теорія факторів виробництва має багато підтверджень у наш час. У країнах з дешевою робочою силою зосереджуються трудомісткі ви­робництва: транснаціональні корпорації організують тут збирання су­часної електронної техніки, орієнтуючись на значні й дешеві трудові ресурси. Екологічно небезпечні виробництва міжнародні компанії, як правило, розміщують у слаборозвинених країнах, де екологічне законодавство ще слабке (екологічний фактор). Розвинені країни, що мають надлишок капіталу, стимулюють розвиток капіталоємких виробництв. Країни, що мають значні земельні та трудові ресурси, спеціалізуються на сільськогосподарському виробництві та експорті. Серед таких країн і Україна.

Разом з тим спостерігаються ситуації, коли принципи факторів виробництва не підтверджуються. Зокрема, значна частка зовнішньої торгівлі (близько 65-70 %) припадає на товарообмін розвинених країн між собою, і всі вони мають подібну структуру факторів виробництва. Це не значить, що теорія факторів виробництва неправильна або за­старіла. Вона «працює» і в даний час, але разом із розвитком світового ринку істотно змінюються умови і чинники міжнародного поділу праці і з'являються все нові концепції й теорії, що його пояснюють. Р. Кей-віс та Р. Нурксе доповнюють теорію факторів виробництва ще одним чинником — співвідношенням попиту й пропозицій. І в цілому має місце тенденція до все більшої деталізації факторів виробництва та все більш докладних оцінок. Дуже сильним фактором поділу праці в наш час виступає науково-технічна інформація, нові технології, інновації.

Сучасні зміни в структурі торгівлі не завжди збігаються з забез­печеністю факторами виробництва. Так, у Великій Британії та ФРН швидко зростала чисельність персоналу, а їх позиції в торгівлі техніч­но складною продукцією у 1970-ті роки погіршились. В той же час Франція при незначному зростанні зайнятості у науково-дослідних і конструкторських роботах помітно посилила свої позиції у світовій торгівлі наукоємкими товарами.

Ще одне протиріччя цієї моделі: за умови поступового вирівню­вання структур забезпеченості факторами виробництва повинно спостерігатись зниження стимулів до торгівлі та поділу праці між країнами. Але такої тенденції немає. Навпаки, міжнародний обмін товарами, послугами, капіталами між країнами, що подібні між со­бою, стає головною складовою міжнародного поділу праці. Існує так званий «парадокс Леонтьєва»: трудомістка продукція виробляється і експортується в США, де робоча сила найбільш високооплачувана

(дорога). Маючи надлишок капіталу, США продавали іншим країнам трудомісткі товари в обмін на капіталоємкі.

У ТПП приймають участь найрізноманітніші види продуктів, пос­луг, інформації. Серед них є такі, що в даній країні не виробляються і їх потрібно купувати (імпортувати). Є й такі, що виробляються чи можуть вироблятися. І в цьому разі виникає питання: що вигідніше — виробляти самим чи купувати?

Таке завдання розв'язується за відомою нерівністю М. Баронсь­кого:

Сс > Св + Т,

де Сс та Св — собівартість виробництва даної продукції у районах спо­живання (Сс) та виробництва (Св); Т — питомі транспортні витрати. Ця нерівність має такий зміст: якщо собівартість продукції власного виробництва (Сс) перевищує собівартість цієї ж продукції в іншому районі (країні) разом з транспортними витратами, то вигідніше цю продукцію завозити, а не виробляти самим. Цей вираз називають формулою економічної вигоди ТПП.

За цією формулою радіус (максимальна відстань) експортних чи імпортних поставок залежить від двох факторів. Перший — різниця собівартостей (Сс — Св): якщо собівартості рівні — поділ праці не має сенсу; чим дорожчий даний продукт за собівартістю на місці спожи­вання, тим більшою може бути віддаль його поставок з інших районів виробництва, де його собівартість значно нижча. Другий фактор — транспортні витрати (Т): чим вони менші, тим більшою може бути віддаль можливих поставок.

Сильним чинником ТПП на міжнародному рівні виступає спів­відношення заробітної платні. На даний час різниця в рівнях оплати праці в різних країнах коливається у рази і в десятки разів. Розгляне­мо приклад¹:

Товари	Співвідношення продуктивності праці:
	Україна	Німеччина
А	1	12
Б	2	18
С	4	24
Т>	15	30

¹ Международная зкономика: сто вопросов и ответов (ред. Ю. Г. Козак) — Одесса: Астропринт, 1998. — 128 с.

242

243

За умови однакових рівнів зарплат Німеччина має абсолютні пере­ваги по всіх товарах. Але існує значна різниця в оплаті праці, для при­кладу, 1:8, тобто заробітна плата у даній галузі в Німеччині у 8 разів вища, ніж в Україні. Тоді виробництво товарів А і Б більш вигідне у Німеччині, а продуктів С та Д — в Україні: для товару А продуктив­ність праці у Німеччині вища у 12 разів (виграш), а оплата праці (про­граш) — лише у 8 разів; для товару С продуктивність праці німець­ких виробників вища, ніж в Україні у 6 разів (виграш), а оплата праці (програш) — у 8 разів.

Протягом XIX століття, особливо після Другої світової війни, оди­ничний поділ праці швидко прогресував, вийшов за рамки окремих ви­робництв і держав, став основою виробничої кооперації. На світовий ринок за таких умов виходить не лише кінцевий продукт, але й сам процес виробництва та його окремі ланки. Новітня тенденція знову відмовляється від відокремлених спеціалізованих операцій: поши­рюються підприємства з повним і завершеним циклом виробництва готових продуктів на основі автоматизованих і роботизованих техно­логічних ліній, гнучких виробничих систем.

Сучасні орієнтації поділу праці протирічиві. Щоб зберегти вигоди глибокої спеціалізації та концентрації виробництва, з одного боку, та його «еластичність», «гнучкість», можливість швидкої переорієнтації на нові вимоги ринку — з другого, мати надійні коопераційні й поста­чальні зв'язки — з третього, великі фірми кооперуються з десятками і сотнями малих і найдрібніших. Великі й середні підприємства збері­гають переваги концентрованого й спеціалізованого виробництва, а малі забезпечують їх надійну кооперацію та маневреність. Важливою тенденцією сучасного поділу праці стала жорстка стандартизація й уніфікація. Навіть технічна новинка може на 70 % комплектуватися з виробів та деталей, що освоєні раніше.

Істотні зміни спостерігаються у загальному поділі праці. Відбуваєть­ся функціональне об'єднання різних галузей, формуються міжгалу­зеві комплекси: паливно-енергетичний, агропромисловий, морегос-подарський, інвестиційний та ін.

За нам 'ятайте:

• Природно-географічні фактори — географічне положення, природ­ні умови й ресурси, були провідними чинниками ТПП на перших етапах його формування. Надалі їх значення істотно зменшувалось.

244

• А. Сміт (кінець XVIII ст.) обгрунтував принципи абсолютних пе­реваг, за яким формується ТПП: країна повинна купувати ті про­дукти, яких вона не виробляє або ж їх виробництво дорожче, ніж в інших країнах, і навпаки — вивозити свої товари, якщо вони ма­ють абсолютні переваги (більш дешеві).

• На початку XIX ст. Д. Рікардо розробив принцип відносних пере­ваг: вигоди ТПП визначають залежно не від абсолютних переваг у витратах виробництва, а від їх співвідношень для різних товарів у різних країнах. За цим принципом країна може відмовитись від виробництва продукту, за яким вона має перевагу, з тим, щоб зосе­редитись на виробництві іншого товару, за яким її відносні перева­ги ще вищі. Це «рікардіанський закон утворення зв'язків».

• За Л. Мізесом, стимули до поділу праці виникають тоді, коли спів­відношення цін на певні товари на внутрішньому ринку не збі­гається з світовим.

• А. Маршалл (1923) можливості ТПП між двома країнами поясню­вав співвідношенням їх взаємного попиту й пропозиції на певні товари.

• Сучасна концепція факторів виробництва (модель Хекшера — Олі-на) пояснює міжнародний ТПП різними чинниками виробництва у різних країнах: країна експортує товари і послуги, для виробниц­тва яких вона має надлишкові та дешеві фактори, і імпортує такі товари і послуги, для виробництва яких бракує відповідних фак­торів.

• У наш час вагомими факторами ТПП стають науково-технічна ін­формація, нові технології, інновації.

• Економічна вигода від ТПП існує, коли собівартість товару у місці споживання (Сс) перевищує суму його собівартості в іншому міс­ці, де цей товар теж виробляється (Св), та транспортних витрат на його перевезення (Т):

ОС +Т

с в

• Можливий радіус експортних поставок залежить від двох складо­ вих:

1. різниця собівартостей (С_с — С_в): чим вона більша, тим ефектив­ніше буде ТПП, тим більшим може бути його радіус;

2. транспортні витрати (Т): зниження транспортних витрат робить ТПП більш ефективним і збільшує його радіус.

• Сильним чинником міжнародного ТПП останнім часом виступає різниця в оплаті праці у різних країнах.

245