Контрольні питання та завдання

1. Що являє собою поділ праці? Поясніть його характерні риси — об'єктивність, однонаправленість, незворотність, безперервність, не­скінченість.

2. Чим зумовлена нескінченість поділу праці? Які економічні вигоди та преваги надає поділ праці?

3. Який процес протистоїть поділові праці? Поясніть його зміст.

4. Хто і в який час досліджував поділ праці?

5. Що являє собою механічна та органічна солідарність виробників, за Е. Дюркгеймом ?

6. Характеризуйте перші великі поділи праці в економічній історії людства. В які часи вони відбувались?

7. Поясніть головні особливості поділу праці в аграрному суспільстві.

8. В який час формується система поділу праці ранньоіндустріально­го суспільства?Якими були особливості тогочасного поділу праці?

9. Характеризуйте поділ праці в індустріальному суспільстві. Про­тягом якого часу формується та діє така система?

10. Які головні ознаки має поділ праці у постіндустріальному суспіль­стві? З якого часу формується така система поділу праці?

11. Як визначають історично найбільш значимі поділи праці різні ав-тори?

2. СУСПІЛЬНИЙ І ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ: ЗМІСТ ПОНЯТЬ

Суспільний і територіальний поділ праці — фундаментальні ка­тегорії суспільної географії, що визначають механізми економіч­ного розвитку суспільства та зміни його територіальної організації. Поділ праці — об'єктивний і нескінчений процес, рушійною силою якого є невпинний пошук економічної вигоди за рахунок все більш спеціалізованої праці окремих виробників, підприємств і територій. Поглиблення поділу праці супроводжується все більшою економією суспільних витрат праці, здешевленням продукції, і в цьому полягає одвічний розвиток поділу праці.

У найбільш загальному розумінні суспільний поділ праці (СПП) являє собою якісну диференціацію суспільної праці на окремі види, підвиди і т. д., що призводить до спеціалізації суб'єктів виробництва окремих виробників та виробничих одиниць на виробництві певних видів продукції та послуг. Територіальний поділ праці (ТПП) — це просторова форма СПП, яка закріплює різну господарську спеціалі­зацію окремих територій — виробничих центрів, міст, ареалів, ре­гіонів, країн.

Е. Б. Алаєв (1983) дає таке визначення суспільному та територіаль­ному поділу праці. Суспільний поділ праці — незворотний об'єктивний процес розвитку продуктивних сил шляхом відокремлення все но­вих видів виробничої діяльності, спеціалізації окремих виробників та виробничих одиниць — ділянок, цехів, відділків, підприємств, об'єднань, відомств і т. д., обмін між ними спеціалізованою продук­цією. Мета суспільного поділу праці — досягнення все більш високої продуктивності праці. Чим більш глибоким є поділ праці в країні чи регіоні, тим більш високим є рівень розвитку продуктивних сил краї­ни чи регіону.

Територіальний поділ праці — об'єктивний незворотний процес ви­робничої спеціалізації територіальних одиниць та обміну спеціалізо­ваною продукцією між ними. Це просторовий прояв (форма) суспіль­ного поділу праці, що має на меті досягнення економічних вигод за рахунок найбільш ефективного використання природних, трудових і економічних ресурсів кожноГтериторії.

Суспільний поділ праці — це якісна диференціація суспільного виробництва між його учасниками (суб'єктами). На різних рівнях організації господарства суб'єктами суспільного виробництва можуть

235

бути: окремі робітники та їх групи, виробничі ділянки, цехи, підпри­ємства, економічні центри. На вищих рівнях поділу праці як суб'єкти виробництва можуть розглядатися міста, регіони, країни, групи країн. Територіальний поділ праці представляє просторову диферен­ціацію суспільного виробництва. ТПП — поділ виробничої діяль­ності за територіальними одиницями (об'єктами). Такими об'єктами можуть бути окремі господарства та підприємства, економічні цен­три, міста, райони і зони з різною господарською спеціалізацією господарської діяльності, регіони, країни, групи країн. Як бачимо, значною мірою учасники суспільного виробництва (суб'єкти) та те­риторіальні одиниці (об'єкти) можуть збігатися. їхнє розмежування залежить від цільових настанов дослідження поділу праці: у дослід­женні СПП на передній план виходять пошуки найбільш ефективної спеціалізації учасників суспільного виробництва, а аналіз ТПП має на меті обгрунтування найкращого варіанту спеціалізації різних те­риторій.

Територіальний поділ праці являє собою процес спеціалізації певної території — місцевості, регіону, країни на виробництві певних видів продукції та послуг і обмін спеціалізованою продукцією та послугами з іншими територіями, що мають іншу спеціалізацію. Таким чином, ТПП має дві головні ознаки:

1. спеціалізація територій на виробництві різних продуктів і послуг;

2. обмін товарами між територіями, що мають різну спеціаліза­цію.

Наголосимо, що саме ТПП формує і змінює територіальну органі­зацію господарства як те чи інше розміщення центрів і районів вироб­ництва продукції й послуг, той чи інший варіант обміну між ними, ті чи інші форми їх територіальних поєднань. ТПП — об'єктивний про­цес спеціалізації території: регіонів, країн, окремих частин країн — на виробництві певних товарів чи послуг, а також обмін продукцією та послугами між територіями, що мають різну спеціалізацію. Рушійна сила невпинного і нескінченного процесу ТПП полягає у зниженні загальних суспільних витрат виробництва товарів і послуг: вигідніше обмінюватись (торгувати) спеціалізованою продукцією, ніж нама­гатись виробляти усі види продукції на кожній території, у кожній країні.

В основі територіального поділу праці лежать територіальні від­мінності у природних умовах і ресурсах, різниця у економіко-гео-

236

графічному положенні, забезпеченості трудовими ресурсами та їх навичками й кваліфікацією, історико-географічні та етнонаціональні особливості, соціально-демографічні, геополітичні, екологічні умо­ви. Внаслідок таких відмінностей виробництво одного й того ж про­дукту в різних регіонах та країнах потребує різних витрат — більших чи менших.

В результаті ТПП відбувається спеціалізація господарства різних країн і регіонів і складається обмін спеціалізованою продукцією між ними. Якщо кожний товар вироблятиметься в тих місцях, де для цьо­го найменші витрати праці, то суспільство в цілому матиме еконо­мічну вигоду, так само, як і населення кожної території, що задіяна у поділі праці. Саме така економія суспільних витрат виробництва і виступає головною метою ТПП. Природно-географічні, історичні та соціально-економічні передумови для формування ТПП не діють самі собою. Для їх реалізації потрібна відповідна економічна полі­тика, необхідне розуміння переваг поділу праці та принципів тако­го господарювання. ТПП має виключне значення для господарської регіоналізації території та економічного районування, оскільки со­ціально-економічні відмінності між регіонами та районами багато в чому формуються саме у процесі розвитку ТПП. У процесі ТПП формується різна спеціалізація окремих країн, регіонів і міст, вста­новлюються їх різні народногосподарські функції на виробництві тих чи інших видів продукції та послуг.

Запам'ятайте:

• Суспільний і територіальний поділ праці — фундаментальні ка­тегорії суспільної географії, які визначають механізми еконо­мічного розвитку суспільства та зміни його територіальної ор­ганізації.

• Суспільний поділ праці (СПП) — це якісна диференціація сус­пільної праці на окремі види, підвиди і т. д., що призводить до спеціалізації суб'єктів виробництва — окремих виробників та виробничих одиниць, на продукуванні окремих видів продукції та послуг.

• Територіальний поділ праці (ТПП) — це просторова форма СПП, яка закріплює різну господарську спеціалізацію окремих тери­торій — міст, ареалів, регіонів, країн.

• ЗаЕ. Б. Алаєвим (1983):

237

• СПП — незворотний об'єктивний процес розвитку продук­тивних сил шляхом відокремлення все нових видів вироб­ничої діяльності, спеціалізації окремих виробників та ви­робничих одиниць — ділянок, цехів, відділків, підприємств, об'єднань, відомств і т. д., обмін між ними спеціалізованою продукцією;

• ТПП — об'єктивний незворотний процес виробничої спеціалі­зації територіальних одиниць та обміну спеціалізованою про­дукцією між ними.

• Суб'єктами виробництва, які формують СПП, можуть бути: ок­ремі робітники та їх групи, виробничі ділянки, цехи, підприємс­тва, економічні центри. На вищих рівнях поділу праці як суб'єкти виробництва можуть розглядатися міста, регіони, країни, групи країн.

• Територіальними одиницями (об'єктами), що формують ТПП, можуть бути окремі господарства та підприємства, економічні центри, міста, господарські райони та зони, регіони, країни, групи країн.

• Одній і ті ж самі об'єкти можна розглядати як учасників (суб'єктів) виробництва у системі СПП та як територіальні (просторові) оди­ниці у системі ТПП.

• ТПП має дві головні ознаки: 1) різну спеціалізацію територіальних одиниць на виробництві товарів і послуг; 2) обмін таких одиниць спеціалізованою продукцією.

• ТПП має на меті економію суспільних витрат виробництва за ра­хунок повного й ефективного використання природних і соціаль­но-економічних передумов і ресурсів різних територій.

• ТПП має виключне значення для економічної диференціації те­риторії, її господарського членування, регіоналізації. У процесі ТПП формується різна спеціалізація країн, регіонів і міст, вста­новлюються їх різні господарські функції на виробництві тих чи інших видів продукції та послуг.