Контрольні питання та завдання

1. Поясніть вплив територіального поділу праці на розміщення вироб­ництва та його роль у територіальній організації виробництва.

2. Назвіть загальні форми розміщення виробництва, поясніть відмін­ності між ними.

3. За яким критерієм розміщують окреме підприємство? Чому такий підхід називають галузевим?

1. Що являють собою приведені витрати ?Як їх обчислюють ?

4. З якої точки зору мінімум приведених витрат як критерій роз­міщення окремого підприємства може бути вірним ? В якій ситуації він може бути неправильним ?

6. Характеризуйте принципи групового розміщення виробництв. За рахунок чого виникає економічний ефект такого розміщення?

7. Що являє собою комплексна територіальна організація виробниц­тва? Чим комплексне розміщення різниться від групового?

8. Поясніть критерії економічної ефективності комплексного роз­міщення виробництва.

9. Що являють собою виробничі кластери ?

10. Покажіть відмінності між галузевими (відомчими) та міжгалу­зевими (иадгалузевими, народногосподарськими) критеріями розміщення виробництва.

11. У який час у вітчизняній економіці набували поширення принципи і методи одиничного, групового, комплексного розміщення виробництва?

12. Характеризуйте концепцію територіально-виробничих комплек­сів (ТВК), що набула популярності в радянській економіці з 1970-х років. Порівняйте її з сучасною концепцією кластерної організації виробниц­тва.

13. Які форми територіальної організації виробництва пов'язані з прив'язкою підприємств до населених пунктів, транспортної мережі та інфраструктури ?

270

14. Які галузі мають ареальні форми територіальної організації?

15. Які форми територіальної організації виробництва утворюють галузі вторинного сектору — обробної промисловості?

16. Характеризуйте новітні тенденції територіальної організа­ ції виробництва, пов'язані з діяльністю транснаціональних корпорацій (ТНК).

3. ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА

У суспільно-географічних дослідженнях промислове виробництво аналізують, перш за все, за особливостями його розміщення та тери­торіальної організації. При цьому дослідження окремих підприємств чи галузей (видів господарської діяльності) орієнтовані на аналіз їх розміщення — місцеположення, локації, прив'язки до природно-ре­сурсного та соціально-економічного середовища, а дослідження більших чи менших угруповань підприємств різних галузей — на особливості їх загальної територіальної організації. Територіальна ор­ганізація — більш ємке і складне поняття порівняно з розміщенням. Аналіз розміщення дає відповідь на питання, чому дане підприємс­тво чи вид виробництва розміщений, локалізований саме тут, у даній точці. Дослідження територіальної організації обов'язково включає і аналіз розміщення кожного окремого підприємства чи виробниц­тва. Але головний його акцент полягає у вивченні просторових ком­бінацій і поєднань різних підприємств, видів виробництв, галузей, їх внутрішньої взаємопов'язаності, функціональної, технологічної та організаційно-економічної взаємозумовленості.

Територіальна організація промислового виробництва являє со­бою складну системно-структурну категорію, що має багаторівневу ієрархічну організацію. її складовими елементами є певні одиниці (таксони) територіальної організації промисловості — від окремого підприємства до світового господарства. У вітчизняній економічній географії форми територіальної організації промисловості традиційно характеризували за достатньо простими, а відтак і чіткими таксона­ми — класифікаційними одиницями (А. Т. Хрущов, С. І. Іщук та ін.): промислові пункти, центри, кущі, вузли, агломерації, райони.

Як приклад, розглянемо класифікацію форм територіальної ор­ганізації промисловості, розроблену С. І. Іщуком (2003), яку він нази-

271

ває територіальною структурою промисловості. Складовими елемен­тами територіальної структури (ТС), які можна називати і формами територіальної організації промисловості, є: /— прості елементи ТС:

1. галузевий промисловий пункт — населений пункт, у якому роз­міщене одне промислове підприємство;

2. галузевий промисловий центр — населений пункт, у якому роз­міщено кілька підприємств однієї галузі;

3. багатогалузевий промисловий центр — населений пункт, у якому розмішено кілька підприємств різних галузей;

II— складні галузеві елементи ТС:

4. галузевий спеціалізований промисловий кущ — являє собою су­купність підприємств добувної промисловості чи лісопереробки, розташованих у різних сусідніх чи близьких між собою населених пунктах;

5. галузевий спеціалізований промисловий район — складна форма територіальної організації промисловості, за якою група підприємств однієї галузі розміщується на певній території, орієнтуючись на пев­ний вид сировини та випуск однорідної продукції; якщо сировинна зона має значні розміри (нафтогазоносні, вугленосні зони), то кілька сусідніх спеціалізованих промислових районів можуть формувати га­лузеву спеціалізовану зону (6);

/77— складні інтегральні (міжгалузеві) елементи ТС:

7) промисловий вузол — являє собою територіальне зосередження в одному чи кількох близько розміщених населених пунктах про­ мислових підприємств різних галузей; територіальні розміри про­ мислових вузлів обмежують можливими щоденними трудовими поїздками населення; промисловий вузол розглядають також як локальний промислово-територіальний комплекс; за розмірами (вар­ тість основних фондів, обсяги виробництва, кількість робітників) промислові вузли поділяють на класи: а) найбільші; б) великі; в) се­ редні; г) невеликі (малі);

8) промислова агломерація — сукупність близько розміщених (сусідніх) промислових вузлів та інших (простих і складних) форм територіальної організації промисловості; промислові агломерації можуть формуватися навколо одного великого міста (Київ, Харків, Одеса, Львів), і тоді їх називають моноядерними. Існують і поліядерні промислові агломерації, які формуються навколо двох або більше ве­ ликих міст: Донецько-Макіївська, Лисичансько-Сєвєродонецька,

Слов'янсько- Краматорська, Дніпропетровсько-Дніпродзержинсь-ко-Новомосковська та ін.;

9) багатогалузевий промисловий регіон — найбільш масштабна (крупна) і складна форма територіальної організації промисловості, що може включати прості і складні елементи ТС у різних комбінаціях; головна ознака багатогалузевого промислозого району — висока кон­центрація промислового виробництва, яке в різних формах (агломе­рації, вузли, галузеві райони) поширюється в межах всього регіону. В Україні виділяють такі багатогалузеві промислові регіони, як До­нецький, Придніпровський, Прикарпатський.

Розроблена систематика форм територіальної організації (ТО) промисловості за рівнями територіального поділу праці, кількістю під­приємств та характером взаємозв'язків між ними, наявністю — від­сутністю центрального виробничого ядра (О. Г. Топчієв, 2005).

На локальному рівні організації промисловості функціонують оди­ничні та агломеровані, групові підприємства.

Одиничні промислові підприємства утворюють точкову форму ТО (І) з двома різновидами:

1. — точкова автономна (поза населеним пункутом);

2. — точкова централізована (в межах населеного пункту).

Групова форма ТО промисловості (II) об'єднує невеликі сукуп­ності підприємств, які можуть розміщуватись на різних промислових площадках чи на одній, різною мірою інтегровані та неінтегровані виробничою інфраструктурою, технологічними та економічними зв'язками. Розрізняють такі різновиди групової ТО:

II. 1 — групова кущова (дисперсна), за якої підприємства однієї га­лузі розміщені відособлено і відносно компактно в межах певної те­риторії (вугільні шахти, нафтові й газові промисли, лісові промисли тощо);

Н.2 — групова кущова центрована — подібна до попередньої, але відрізняється наявністю «ядра» — головного підприємства, яке об'єднує цей кущ (збагачувальна фабрика, газоліновий завод, дере­вообробний комбінат і т. д.);

И.З — групова лінійно-ланцюгова (технологічна) — об'єднує кіль­ка підприємств, які за послідовною технологією переробляють один вихідний продукт, або за постадійною кооперацією виробляють пев­ну деталь, вузол, агрегат;

ІІ»4 — групова агломерована (інфраструктурна) — являє собою те­риторіальне зосередження підприємств однієї галузі чи різних галу-

272

273

зей на основі спільної виробничої інфраструктури окремого населе­ного пункту чи спеціально підготовленої промислової площадки чи індустріального парку;

ІІ.5 — групова комплексна (інфраструктурно-технологічна) — яв­ляє собою територіальне зосередження підприємств різних галузей, що використовують спільну виробничу інфраструктуру і мають тісні технологічні та економічні зв'язки між собою.

Районна (субрегіональна) форма ТО промисловості (III) відповідає мікрорегіональному та субрегіональному рівням поділу праці і охоп­лює значну кількість промислових підприємств. У межах промисло­вого району можуть знаходитись у різних поєднаннях всі зазначені вище форми ТО. Різновиди районної ТО встановлюють за узагаль­неними зв'язками не окремих підприємтсв, як це було раніше, а їх угруповань (форми II. 1 — 11.5). За такою ознакою розрізняють:

ПІЛ — районну агломеровано-кущову форму ТО, що охоплює на субрегіональному рівні кілька промислових агломерацій, слабо пов'язаних між собою;

ІІІ.2 — районну агломеровано-центровану форму, яка охоплює на субрегіональному рівні кілька слабопов'язаних агломерацій з доміну­ванням однієї з них, яка утворює промислове ядро району;

Ш.З — районна комплексна форма — охоплює на субрегіональному рівні значну кількість промислових підприємств, що використовують єдину систему виробничої інфраструктури і мають інтенсивні техно­логічні та виробничі (економічні) зв'язки між собою.

На регіональному рівні (IV) за цією схемою виділяють дві форми ТО промисловості:

IV. 1 —регіонально-агломераційна — охоплює велику кількість під­приємств, які в межах регіону формують кілька промислових групо­вих і районних агломерацій, що відносно слабо взаємодіють між со­бою і не мають чітко вираженої головної — ядерної агломерації;

П^.2 — регіонально-комплексна, за якої більша частина промисло­вих підприємств регіону використовує єдину систему виробничої інфраструктури, має інтенсивні технологічні та економічні зв'язки і складена груповими (II.5) та районними (Ш.З) промисловими ком­плексами.

274