6. Спеціалізація господарства

Господарські комплекси країн, регіонів, міст різняться між со­бою економічними функціями, тією чи іншою спеціалізацією. Аналіз структури господарства обов'язково доповнюється визначенням його спеціалізації та народногосподарських функцій. Поняття «га­лузі спеціалізації» та «народногосподарські функції» багато в чому синонімічні, наприклад: галуззю спеціалізації м. Ізмаїла є транспорт або м. Ізмаїл виконує транспортно-розподільчі функції. Разом з тим ці поняття зберігають певні змістовні відмінності. Галузі спеціалізації частіше визначають для сфери матеріального виробництва, а госпо­дарські функції — для сфери послуг. Наприклад, галуззю спеціалізації машинобудування Одеси є верстатобудування (порівняйте: Одеса ви­конує верстатобудівні функції — ?). І ще: більш сприйнятно — у гос­подарському комплексі країни Одеса виконує рекреаційні функції, менш сприйнятно — Одеса спеціалізується на рекреації.

Галузі спеціалізації показують економічний профіль країни, регіо­ну, міста. Разом з тим у складі господарських комплексів наявні інші галузі, що не є спеціалізуючими. їх називають допоміжними та обслу­говуючими, тобто таким, які допомагають галузям спеціалізації та об­слуговують населення. У містах за цією ознакою галузі господарства поділяють на містоутворюючі (галузі спеціалізації) та містообслуго-вуючі.

Галузі спеціалізації представляють участь господарських комплек­сів країн, регіонів, міст у територіальному поділі праці (ТПП) за та­кими рівнями:

• участь країни у міжнародному поділі праці визначає її економіч­ні функції та галузі спеціалізації на глобальному рівні ТПП;

• участь регіонів і міст у регіональному поділі праці визначає їх спеціалізацію (функції) на національному рівні ТПП;

365

- спеціалізація субрегіонів, мікрорегіонів, економічних цент­рів визначає їх участь у відповідних рівнях ТПП — регіональному та мікрорегіональному.

Методика визначення народногосподарських функцій чи спе­ціалізації країн, регіонів, міст ще недостатньо розроблена. У біль­шості випадків галузі спеціалізації визначають орієнтовно, «на око».

Розглянемо методологічні принципи і методичні підходи до розв'язання цієї проблеми. На даний час можна говорити про два під­ходи до визначення галузей спеціалізації чи народногосподарських функцій. Традиційний підхід базується на аналізі галузевої структури господарства за обсягами виробництва, кількістю працівників, вар­тістю основних фондів. Мета такого аналізу виділити найбільш ва­гомі галузі, які й визначають спеціалізацію. Розрахунки проводять за таблицею, що представляє перелік галузей та їх частки. Відтак, цей підхід називають ще й табличним (табличні методи). Всі обчислен­ня замикаються у даному регіоні (країні) без порівняння з іншими регіонами (країнами) або з країною (світовим господарством) в ціло­му, і в цьому принциповий недолік табличних методів. Новий підхід орієнтований саме на порівняння регіону з країною (або з іншими регіонами), країни — з світовим господарством та іншими країнами. Таке порівняння здійснюють у формі коефіцієнтів, тому цей напря­мок називають методом коефіцієнтів.

Як бачимо, табличні методи визначають галузі спеціалізації за їх більшими-меншими частками у структурі господарства і не зачіпа­ють їх участі у територіальному поділі праці. Напротивагу, методи ко­ефіцієнтів оперують співставними частками галузей і населення, які займають господарські комплекси відносно нижчого рівня у госпо­дарстві більших одиниць: регіонів і міст — у складі економіки країни, країн — у світовому господарстві.

Наведемо приклади застосування деяких коефіцієнтів тери­торіальної концентрації виробництва на прикладі регіонів.

Коефіцієнт душового виробництва (К_д) обчислюють за відношенням:

К„=П_Г:П„,

де П_г — частка галузі регіону у складі галузі країни (%);П_н — частка населення регіону у загальному населенні країни (%). Коефіцієнт локалізації(К ) обчислюють як

К =С :С ,

л р к '

_де с — частка галузі у загальному промисловому виробництві регіо^Рну (сектор даної галузі у структурі промисловості регіону); с — частка (сектор) цієї ж галузі у промисловому виробництві

країни.

«Точки відліку» для обох коефіцієнтів однакові: К_д= 1 та К_л = 1. Це ознака рівномірного розміщення даної галузі в регіоні зівставно з ін­шими регіонами. Галузь спеціалізуюча для даного регіону в разі К_д > 1 чи К > 1, і ця спеціалізація тим чіткіша, тим значніша, чим більшими є коефіцієнти.

Розглянемо умовний приклад для харчової промисловості Одесь­кого регіону:

1. харчова індустрія Одещини становить 11% від харчової про­мисловості України (П_г =11%);

1. населення регіону складає 5% населення країни (П_н = 5%);

3. харчова промисловість у складі промислового виробництва Одещини становить 24% (С_р = 24%);

4. харчова промисловість у промисловому виробництві країни займає 15% (С_к= 15%).

Відтак, К_д = 11% : 5% = 2,2; К_л = 24% : 15% = 1,6. За обома ко­ефіцієнтами харчова промисловість — галузь спеціалізації регіону (К > 1 і К_л > 1). Це провідна (одна з провідних) галузь спеціалізації регіону, оскільки коефіцієнти високі (необхідно обчислити такі ко­ефіцієнти для всіх інших галузей). Загальний висновок: територіаль­на концентрація (локалізація) харчової промисловості в Одеському регіоні більш ніж двократно (більш ніж у півтора рази) перевищує пересічний розподіл галузі за регіонами країни.

Запам'ятайте:

• Спеціалізація господарства — одна з головних характеристик еко­номіки країни, регіону, міста, що визначає її господарські функції, роль і місце у системі територіального поділу праці.

• Галузі спеціалізації звичайно визначають для сфери матеріального виробництва, а народногосподарські функції — для сфери пос­луг. У загальному розумінні «галузі спеціалізації» та «господарські функції» є синонімами.

• Галузі спеціалізації (чи головні види економічної діяльності) пред­ставляють економічний профіль господарських комплексів різних рангів (країна, регіон, місто).

366

367

• Галузі (види економічної діяльності) у господарському комплексі можуть бути спеціалізуючими і неспеціалізуючими — допоміжни­ми та обслуговуючими.

• Для господарських комплексів міст галузі (види економічної діяльності) поділяють на містоутворюючі (такі, що обслуговують зовнішні зв'язки міської економіки) та містообслуговуючі, що за­довольняють потреби населення міста.

• Галузі спеціалізації представляють участь господарських комп­лексів країн, регіонів, міст у територіальному поділі праці різних рівнів — міжнародному, національному, регіональному, мікроре-гіональному.

• Методики визначення галузей (видів економічної діяльності) спе­ціалізації розроблені недостатньо. У більшості випадків галузі спе­ціалізації визначають «на око».

• За традиційними підходами галузі спеціалізації визначають за їх найбільшими частками у структурі промисловості за такими по­казниками: 1) обсяги виробництва; 2) вартість основних фондів; 3) чисельність працівників.

• За новими підходами галузі спеціалізації визначають методами ко­ефіцієнтів, які показують співвідношення галузей господарських комплексів відносно нижчих та відносно вищих рангів: місто — регіон; регіон — країна; країна — світове господарство.

• Найбільш поширені на даний час коефіцієнти душового вироб­ництва та локалізації.

Контрольні питання та завдання

1. Поясніть зміст і функції поняття «спеціалізація господарства». Для яких різнорівневих господарських комплексів є потреба визначити спеціалізацію?

2. Покажіть синонімічність та змістовну відмінність понять «галузі спеціалізації» та «народногосподарські функції».

3. Що являють собою містоутворюючі та містообслуговуючі галузі (види економічної діяльності) в економіці міст?

4. На яких рівнях територіального поділу праці є потреба визначати спеціалізацію господарських комплексів?

5. Характеризуйте традиційні методи визначення галузей спеціалі­зації. За якими показниками встановлюються частки галузей у госпо­дарських комплексах?

6. Що являють собою новітні методи визначення галузей спеціалі­зації — методи коефіцієнтів? Покажіть їх принципову відмінність від традиційних (табличних) методів.

7. Як обчислюють та інтерпретують коефіцієнти душового вироб­ництва? Наведіть відповідні приклади.

8. Як обчислюють коефіцієнти локалізації? Поясніть їх зміст.

368

369