Тема 9. Місцеві фінанси. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання

Лекція 13

Питання

1.Сутність місцевих фінансів, їх складові; територіальна громада як суб'єкт економічної та фінансової діяльності; фінансові повноваження органів місцевого самоврядування.

2.Місцеві бюджети як основа фінансового забезпечення місцевого самоврядування.

3.Доходи місцевих бюджетів. Закріплені доходи. Роль податків у формуванні доходів місцевих бюджетів. Місцеві податки і збори.

4.Видатки місцевих бюджетів. Обов'язкові видатки і видатки на реалізацію делегованих центральною владою повноважень.

5.Принцип субсидіарності і його реалізація при розмежуванні видатків між бюджетами різних рівнів. Поточний бюджет і бюджет розвитку.

1.Сутність місцевих фінансів, їх складові; територіальна громада як суб'єкт економічної та фінансової діяльності; фінансові повноваження органів місцевого самоврядування.

Поняття місцеві фінанси — синонім термінів фінанси міс­цевих органів влади, муніципальні (комунальні) фінанси, фі­нанси територіальної громади, комуни, общини, муніципаль­ного утворення, штату, міста, області, району, села, селища та ін. Подібні визначення засвідчують, що місцеві фінанси функ­ціонують у різних формах залежно від державного і терито­ріального устроїв тієї чи іншої країни.

В Україні формами місцевих фінансів є фінанси терито­ріальної громади (комунальні фінанси), фінанси Автономної Республіки Крим, фінанси області, фінанси міст Києва і Севас­тополя, фінанси міста, фінанси району, району в місті, фінан­си села, селища.

В умовах ринкових відносин залишається і збільшується перелік таких функцій, які правова держава вважає за доцільне передати для розв'язання місцевим органам влади. Для цього потрібні відповідні ресурси. Це і є об'єктивною причиною для функціонування місцевих фінансів.

Законодавчі основи інституту місцевого самоврядування в Україні визначені у:

Конституції України (ст. 7, 140—146) від 28 червня 1996 р.;

Бюджетному кодексі України від 21 червня 2001 р.;

Законі України „Про місцеве самоврядування” від 21 травня 1997 р. №280/97-ВР;

інших законодавчих та нормативних актах України.

Якщо причиною функціонування фінансів взагалі є поява держави і товарно-грошових відносин, то причина виникнення місцевих фінансів полягає у наявності територіальних колек­тивів, відокремленні функцій і завдань, що покладаються на їхні органи влади.

Процес формування місцевих фінансів України супроводжується значними труднощами, пов'язаними з численними факторами: потреба ліквідації деформацій у фінансовій системі, що сформувалася у радянський період, формування сучасного управлінського досвіду організації фінансової системи, формування правового поля, політичної культури і традицій, без яких не може бути фінансів місцевих органів влади.

Найскладніше питання — визначення функцій і завдань, які покладаються на місцеві органи влади України, що має стати основою для вибору моделі місцевих фінансів. У зв'язку з цим завдання та функції місцевих органів влади поділяють­ся на дві основні групи:

• завдання та функції, котрі взагалі передано місцевим органам влади в межах місцевих інтересів і вони є їхньою невід'ємною власною компетенцією;

• завдання та функції, доручені місцевим органам влади центральною владою, або так звані делеговані повноваження.

Завдання або функції мають покладатися на той рівень вла­ди, який виконає їх краще, економніше й ефективніше, якщо обсяг чи характер завдання не потребують його виконання у масштабі більшої території.

Незважаючи на дискусійний характер проблеми визначен­ня функцій місцевих органів влади, окреслилися сфери, обслу­говування яких у більшості країн належить до власної компе­тенції місцевого самоврядування і котрі можуть відповідати принципам доцільності й ефективності. Це соціальне обслуго­вування, початкова і середня освіта, охорона здоров'я, дороги місцевого значення, ветеринарна допомога, благоустрій, до­гляд за бідними та сиротами, житлово-комунальне господар­ство, житлове будівництво, водозабезпечення, теплове госпо­дарство, міські електричні мережі, економічна інфраструкту­ра, працевлаштування безробітних, перепідготовка кадрів з метою працевлаштування, ритуальні послуги, збирання й утилізація сміття, екологічні проблеми, організація землеко­ристування та інші витрати.

Перелік доручених справ або делегованих повноважень ви­значає центральна влада. Він установлюється в законодавчо­му акті. Для виконання делегованих повноважень орган, який їх визначає, передає місцевим органам влади відповідні фі­нансові ресурси, тобто компенсує витрати місцевих органів влади.

Аналіз питань, пов'язаних із поняттям місцеві фінанси дає змогу сформулювати його визначення. Місцеві фінанси — сис­тема формування, розподілу і використання грошових та ін­ших фінансових ресурсів з метою забезпечення місцевими ор­ганами влади покладених на них функцій і завдань, як влас­них так і делегованих.

В Україні така система перебуває на етапі становлення, як явище складне й багатопланове, вона потребує аналізу та до­слідження.

До складу фінансів місцевих органів влади як системи вхо­дять кілька основних взаємопов'язаних структурних елемен­тів: видатки, доходи, способи формування доходів, інститути системи, суб'єкти й об'єкти системи та відносини між суб'єк­тами системи, системою й іншими ланками фінансової систе­ми держави взагалі. У реальності ця система набагато складні­ша і має свої особливості в кожній країні.

До місцевих фінансів входять:

суб’єкти – територіальні: міські, селищні та сільські ради; голови міст, селищ та сіл; Обласні, Київська та Севастопольська міська, районні, районні в містах Києві та Севастополі ради; Обласні, Київська та Севастопольська міська, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації; Рада міністрів Автономної республіки Крим; Верховна рада Автономної Республіки Крим; Міністерство фінансів України; Кабінет Міністрів України; Верховна Рада України;

об’єкти місцевих фінансів – фінансові ресурси у фондовій та не фондових формах;

взаємовідносини – між суб’єктами системи, між місцевими фінансовими та іншими ланками фінансової системи країни;

місцеві фінансові інститути: громадські послуги, самостійні місцеві бюджети, комунальна форма власності, позабюджетні валютні та цільові фонди, місцеві податки і збори, комунальний кредит, фінанси комунальних підприємств, комунальні платежі; бюджети Автономної Республіки Крим, обласні, міські міст Києва і Севастополя, районні в містах, сільські, селищні територіальних громад, поточні, розвитку, приєднані, додаткові;

способи формування доходів: місцеві податки і збори, частка загальнодержавних податків, комунальні платежі, доходи від майна і землі, які належать місцевій владі, доходи комунальних підприємств, кредити, комунальні позики, трансферти; доходи – власні, закріплені, передані, податкові, неподаткові; видатки – поточні, розвитку, на фінансування власних повноважень, обов’язкові, факультативні та на фінансування делегованих повноважень.

Нині в Україні поширилася тенденція розши­рення завдань і функцій, що покладаються на місцеві органи влади. Разом із тим помітна й інша тенденція — відставання процесу становлення місцевих фінансів відповідно до нових завдань місцевої влади.

Розглянемо основні форми впливу місцевих органів влади, їхніх фінансів на економіку та соціальну сферу держави:

• до фінансових систем місцевих органів влади мобілі­зується значна частина валового внутрішнього продукту. Че­рез зазначені системи здійснюється розподіл і перерозподіл цієї частини ВВП. Це означає, що поряд із державним регулю­ванням економічної та соціальної сфер діє їхнє комунальне (муніципальне) регулювання. Держава і місцеве самовряду­вання розподіляють між собою функції соціально-економічно­го регулювання, які забезпечують фінанси місцевих органів влади, не обмежуються вилученням, розподілом і перерозподілом частини ВВП. Місцеві органи влади, подібно до держави, у сфері своєї компетенції здійснюють також нормативне (право­ве) регулювання соціально-економічної діяльності, тобто вони встановлюють певні правила поведінки суб'єктів господарю­вання;

• місцеві фінанси є фіскальним інструментом, що дає змо­гу забезпечувати за допомогою ресурсів вирішення завдань, що покладаються на місцеві органи влади;

• місцеве самоврядування, як і держава, — інструмент, котрий надає громадські послуги. Держава й місцеве самовря­дування розподіляють між собою завдання та відповідальність за надання громадянам країни громадських послуг. Ефектив­ність і масштаби діяльності місцевих органів влади у сфері на­дання громадських послуг залежать, від стану фінансів місце­вих органів влади;

• місцеві фінанси є інструментом забезпечення економіч­ного зростання. Вплив фінансів місцевих органів влади на еко­номічне зростання здійснюється через капітальні витрати, ді­яльність на ринку позикового капіталу, нерухомості, землі.

Крім зазначених форм впливу на економіку та соціальну сферу, є й інші, наприклад, пов'язані з виконанням делегова­них повноважень центральної влади, а саме проблеми грома­дської безпеки, охорони правопорядку, оборони, дотримання законності, державного нагляду і державної реєстрації та ін. Отже, фінанси цих органів влади — інструмент забезпечення частини функцій, які виконує держава, тобто справжнє здійс­нення місцевого самоврядування залежить від його матеріального та грошового забезпечення.

Тому законодавство визначи­ло фінансово-економічну базу місцевого самоврядування, до якої належать:

• природні ресурси, якими розпоряджаються ради народних депутатів базового рівня;

• місцеве господарство, комунальна й інша власності, що є джерелом одержання доходів місцевого самоврядування й за­доволення соціально-економічних потреб населення;

• фінансові ресурси (місцеві бюджети, позабюджетні кош­ти, валютні фонди місцевих рад, кошти територіально-грома­дського самоврядування).