47. Облік зміни норм.

Діючі норми затрат матеріальних і трудових ресурсів під впливом науково-технічного прогресу, удосконалення організації виробництва поступово втрачають свій прогресивний характер, через що постає потреба переглянути й уточнити їх. Тому своєчасне внесення змін норм до технічної та нормативної документації дуже важливе. Відповідальність за цю роботу доцільно покласти на ті служби, які виконують розрахунки.

На практиці застосовують два варіанти обліку змін норм, а саме: зміни норм до технічної і нормативної документації вносять у момент їх виникнення або з першого числа наступного місяця. Організація обліку змін норм має передбачати: розробку класифікатора причин зміни норм; документування зміни норм; реєстрацію зміни норм в журналах; внесення змін до технічної і нормативної документації; повідомлення про зміни норм і кошторисів затрат усіх зацікавлених підрозділів підприємства; контроль і аналіз зміни норм. Для побудови обліку зміни норм необхідна їх класифікація і кодифікація. Класифікацію причин зміни норм доцільно будувати як фактори, що враховуються під час розробки норм: підвищення технічного рівня виробництва; поліпшення організації виробництва і праці; зміна обсягу і структури виробництва. Кожна зміна норм має бути зафіксована в разовому повідомленні, яке має різні форми: для матеріальних затрат і затрат на оплату праці (норм часу і розцінок). Усі первинні документи на зміну норм реєструються в журналах обліку зміни норм матеріалів, часу і розцінок. Повідомлення на зміну норм групують у журналах у розрізі причин і назв виробів. Таке групування необхідне для контролю й аналізу за роботою технічних служб і виконання плану організаційно-технічних заходів.

48. Методика і техніка обліку відхилень від норм та їх аналіз і управління ними.

49.Порівняльна оцінка елементів методу "стандарт-кост " і нормативного методу.

Область порівняння Нормативний метод Система “стандарт - кост”

Облік змін Ведеться поточний Поточний облік змін норм не

облік змін норм в ведеться.

розрізі причин та

винуватців.

Облік відхилень Відхилення документуються Відхилення виявляються після

в відомостях в поточному закінчення бухгалтерських операцій

обліку. , але вони не документуються.

Основна мета Виявлення відхилень, Не допускати відхилень.

аналіз відхилень та

розробка заходів по

усуненню відхилень

50.Сутність і призначення аналізу взаємозв язку витрат, обсягу діяльності та прибутку.

51. Припущення та методи аналізу "витрати- обсяг- прибуток".

В умовах багатопродуктового виробництва аналіз дозволяє вирішити такі основні проблеми:

1) визначення точки беззбитк кожного продукту в icнуючій комбінації продажу.

2) встановлення оптимальної комбінації продажу для досягнення порога рентабельності підства в цілому.

Такий аналіз не можливий без показника середньозваженого марж доходу. Цей показник є важливим інструментом аналізу «витрати — обсяг діяльності — прибуток», оскільки дозволяє представляти багатопродуктове підство як госп. суб'єкт, що виробляє один вид продукції. Середньозважений марж дохід являє собою суму добутків марж доходу на одиницю кожного виду продукції та комбінації продажу відповідного виду продукції. Комбінація продажу — це співвідношення різних видів продукції в загальному обсязі продажу.

Для визначення точки беззбитк кожного виду продукції загальний поріг рентабельності підства коригують на комбінацію його продажу.Якщо комбінація продажу зміниться, то необхідно визначити нове значення точки беззбитк як у цілому по підству, так i стосовно окремих видів продукції.Зіставляти ПВ з конкретним видом продукту можна лише за умови, що вони є прямими стосовно відповідної продукції, тобто їx виникнення безпосередньо пов'язано з її виготовленням чи реалізацією.Комбінація продажу має надзвичайно важливе значення для підства, оскільки дозволяє впливати на точку беззбитк. Чим більшим є МаржДохід продукту, тим меншим буде критичний обсяг діяльності при незмінному рівні ПВ. Знизити точку беззбитк можна не тільки за допомогою скорочення витрат, але й змінюючи структуру продукції, що реалізується. Крім того, продаж більш рентабельних, з точки зору величини марждоходу, продуктів може підвищити величину прибутку госп суб'єкта навіть при деякому зменшенні обсягу продажу.

Зв'язок між витратами, обсягом діяльності та прибутком можна відобразити двома шляхами: за допомогою формул (математичний підхід) або у вигляді графіків (графічний підхід).

Мат підхід: метод рівняння (1)і маржинальний метод (2).

1) У найпростішому вигляді залежність прибутку від величини витрат i обсягу діяльності виглядає так:

опер прибуток = загальні доходи - загальні витрати.

Загальні доходи складаються виключно з виручки від реалізації продукції. Загальні витрати охоплюють yci види операційних витрат, які поділенні на постійні й змінні. Якщо врахувати рівень діяльності — обсяг продажу i поведінку витрат, то рівняння набуває вид:

Опер приб = ціна * кільк продажу – ЗВ на 1шт * кільк продажу – ПВ

Опер приб =кільк продажу * (ціна-ЗВ на 1 шт) – ПВ

2) Для цього методу викор наступні формули:

МД на 1 шт = ціна – ЗВ на 1шт

коефМД=ЗагалМД : Виручка від реаліз = МД на 1шт : ціна

Обсяг реаліз в грн. = (ПВ+Заплан прибуток) : коефМД

Опер приб=Заплан обсяг реаліз в грн. * коефМД – ПВ

Зміна у величині прибутку = заплан зміна обсягу реаліз в грн.*коефМД

52. Поняття про релевантність облікової інформації та її вплив на прийняття рішень.

Забезпечити прийняття правильного рішення може лише повна, своєчасна та неупереджена інформація, яка є корисною для конкретного випадку. Тому подальшій обробці й аналізу підлягають дані про релевантні доходи та витрати. Релевантними вважаються дані, які:

— мають різне значення для різних альтернатив;

— безпосередньо пов'язані з конкретною альтернативою;

— стосуються певного майбутнього рішення;

— можуть вплинути на рішення;

— враховуються;

— являють собою майбутні грошові потоки, відмінні для різних альтернативних рішень;

— обмежені альтернативними рішеннями.

Незважаючи на вказану різноманітність підходів, переважна більшість авторів виділяє такі ознаки релевантності:1) пов'язані з відповідною альтернативою і можуть вплинути на прийняття рішень, тобто для різних рішень релевантні дані будуть різні;2) стосуються лише майбутнього, тобто їх можна уникнути при виборі однієї з альтернатив.

Отже, ті доходи та витрати, які зростатимуть або зменшуватимуться внаслідок прийняття того чи іншого рішення, є релевантними. Тобто це — дані, які характеризують додаткові вигоди і втрати, пов'язані з діями щодо здійснення обраної альтернативи. Стосовно витрат слід підкреслити, що їх поведінка не визначає однозначно їх релевантність. Звичайно, найчастіше релевантними виступають змінні витрати, оскільки основна частина операційних рішень пов'язана зі зміною обсягу діяльності. Наприклад, якщо керівництво розглядає можливість виготовлення додаткової партії продукції понад план, то для цього необхідно придбати і додаткові матеріали. Але інколи змінні витрати вважаються не-релевантними. Так, якщо матеріали для виготовлення певної продукції вже є в наявності на момент прийняття рішення про її додатковий випуск у звітному періоді, то при оцінці витрат, пов'язаних з такою додатковою партією, вартість цих матеріалів буде нерелевантною, оскільки виникла в минулому.Ознаку релевантності можуть набути і постійні витрати, зокрема та їх частина, яку можна класифікувати як прямі витрати стосовно певного сегмента підрозділу. їх виникнення залежить від того, чи працює підрозділ. Наприклад, розширення асортименту продукції на підприємстві потребує встановлення нової виробничої лінії. При цьому необхідно додатково залучити спеціалістів по її обслуговуванню. Витрати на оплату праці цих спеціалістів входитимуть до складу виробничих накладних витрат і співвідноситимуться з конкретним підрозділом. При цьому вони повинні бути додатковими, а отже, й релевантними. Такий самий аналіз проводять і стосовно операційних витрат. Отже, наділяти ті чи інші показники характеристикою «релевантні» слід, виходячи виключно з умов конкретної ситуації.