Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2-й модуль МЕВ.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
575.59 Кб
Скачать
  1. Протекціонізм

Протекціонізм - політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції через систему певних обмежень: імпортних та експортних мит, субсидій та інших заходів. Така політика сприяє розвитку національного виробництва. В економічній теорії протекціоністська доктрина є протилежною доктрині вільної торгівлі - фритредерству, суперечка між цими двома доктринами триває з часів Адама Сміта. Прихильники протекціонізму критикують доктрину вільної торгівлі з позицій зростання національного виробництва, зайнятості населення та поліпшення демографічних показників. Опоненти протекціонізму критикують його з позицій свободи підприємництва та захисту прав споживачів.

Основні види протекціонізму      Селективний протекціонізм - захист від конкретного товару, або проти конкретної держави;      Галузевий протекціонізм - захист конкретної галузі;      Колективний протекціонізм - взаємний захист декількох об'єдналися в союз країн;      Прихований протекціонізм - протекціонізм при допомозі немитні методів;      Місцевий протекціонізм - протекціонізм продукції та послуг місцевих компаній;      Зелений протекціонізм - протекціонізм при допомозі норм екологічного права;      Корупційний протекціонізм - коли політичні діячі діють в інтересах не масового виборця, а організованих бюрократичних і фінансових груп.

З легкої руки Адама Сміта протекціонізм XVI-XVIII ст. стали називати меркантилізмом. І хоча сьогодні існують два різних поняття - протекціонізм і меркантилізм, але економічні історики стосовно до епохи XVII-XVIII ст. ставлять між ними знак рівності [1]. А історик П.Байрох уточнює, що починаючи з 1840-х рр.. меркантилізм став називатися протекціонізмом [2]. У XVIII в. протекціонізм був панівною доктриною, визнаної провідними державами Європи: Великобританією, Пруссією, Австрією, Швецією. У XIX в. на зміну протекціонізму прийшла доктрина вільної торгівлі, ініціатором якої була Великобританія. Однак і в цей період було багато прихильників протекціонізму. Серед економістів, що розвивали дане вчення, найбільш відомим є Фрідріх Ліст (Німеччина). Інші економісти: Генрі Кері і Олександр Гамільтон (США), Жан-Антуан Шапталь і Шарль Дюпен (Франція), Адам Мюллер (Німеччина) [3]. У Росії активними прихильниками протекціонізму були Єгор Францевич Канкрін [4], Іван Олексійович Вишнеградський і Сергій Юлійович Вітте - міністри фінансів в урядах Миколи I і Олександра III, проводили відповідну політику, а також Дмитро Іванович Менделєєв [5]. Повсюдний перехід до політики протекціонізму почався в континентальній Європі в кінці XIX ст., Після затяжної економічної депресії 1870-1880-х рр.. [6] Після цього депресія закінчилася, і у всіх країнах, які проводили цю політику, почалося швидке промислове зростання. У США політика протекціонізму найбільш активно проводилася в період між кінцем Громадянської війни (1865 р.) і кінцем Другої світової війни (1945 р.), але в неявній формі тривала до кінця 1960-х рр.. [7] У Західній Європі повсюдний перехід до жорсткої протекціоністської політики відбувся на початку Великої депресії (1929-1930 рр..). Ця політика продовжувалася до кінця 1960-х рр.., Коли у відповідності з рішеннями т. н. «Кеннеді-раунду» США і західноєвропейські країни здійснили скоординовану лібералізацію своєї зовнішньої торгівлі [8].

Погляди прихильників протекціонізму та аргументи на його захист Протекціонізм розглядається як політика, що стимулює економічне зростання в цілому, а також промислове зростання і зростання добробуту країни, що проводить таку політику. Теорія протекціонізму стверджує, що найбільший ефект досягається: 1) при однаковості застосування імпортних та експортних мит, субсидій і податків по відношенню до всіх суб'єктів, без будь-яких винятків; 2) при підвищенні розмірів мит і субсидій у міру збільшення глибини переробки і при повній скасування мит на імпортовану сировину; 3) при суцільному оподаткуванні імпортними митами всіх товарів і виробів, або вже вироблених у країні, або тих, виробництво яких в принципі має сенс розвивати (як правило, в розмірі не менше 25-30%, але й не на рівні, який є заборонним для будь-якого конкуруючого імпорту); 4) при відмові від митного оподаткування імпорту товарів, виробництво яких неможливо або недоцільно (наприклад, бананів на півночі Європи) [9]. Прихильники протекціонізму стверджують, що країни Європи та Північної Америки змогли провести свою індустріалізацію у XVIII-XIX ст. в основному завдяки протекціоністської політики [10]. Вони вказують, що всі періоди бурхливого промислового зростання цих країн збігалися з періодами протекціонізму, включаючи новий ривок в економічному розвитку, що відбувся в країнах Заходу в середині XX в. (Створення «держав загального благоденства») [11]. Крім того, вони стверджують, подібно меркантилістам XVII-XVIII ст., Що протекціонізм сприяє більш високої народжуваності і більш швидкому природному зростанню населення [12]. Критика протекціонізму Критики протекціонізму зазвичай вказують на те, що митні збори підвищують вартість імпортних товарів усередині країни, від чого можуть постраждати споживачі. Крім того, важливим аргументом проти протекціонізму є загроза монополізації: захист від зовнішньої конкуренції може допомогти монополістам встановити повний контроль над внутрішнім ринком. Прикладом може служити швидка монополізація промисловості в Німеччині і Росії в кінці XIX - початку XX ст., Що відбулася в умовах проведення ними протекціоністської політики. Деякі економісти намагаються виробити нейтральний погляд на протекціонізм, фритредерство, розглядаючи їх вплив на зростання національного добробуту через аналіз виграшів і втрат. На їхню думку, вигода від застосування експортних та імпортних мит може бути протиставлена ​​виробничим і споживчим втратам, що виникають від спотворення мотивів поведінки як виробників, так і споживачів. Проте можливий і такий випадок, коли вигода від поліпшення умов торгівлі після введення зовнішньоторговельних податків перевищує втрати від неї. Головна передумова поліпшення умов торгівлі від введення мита - наявність у країни ринкової влади, тобто здатності одного або групи продавців (покупців) у країні впливати на ціни експорту та / або ціни імпорту [13].