- •Предмет міжнародних економічних відносин і його структура
- •Основні тенденції й етапи розвитку світового господарства
- •Етапи розвитку світового господарства
- •Функціональна структура мпп
- •Протекціонізм
- •Фрітредерство
- •9) Теорія співвідношення факторів виробництва
- •10) Нові інтерпретації факторного підходу
- •11) Концепція "життєвого циклу товару"
- •12) Теорія конкуренції м. Портера
- •13) Сучасні новації і трактування базових концепцій
- •14) Місце набутих переваг у сучасній зовнішній торгівлі
- •15) Сучасні теорії міжнародних валютних відносин
- •16) Мпп і спеціалізація
- •17) Структурна сегментація світового господарства
- •20) Суть та структура механізму мев
- •21,22) Принципи й особливості механізму мев
- •23) Маркетинговий підхід до аналізу мев
- •24,25 ) Мев у розвитку національної економіки та проблеми економічної безпеки
- •26) Проблеми зовнішньої заборгованості країн і шляхи їх розв язання
- •27) Основні показники що характеризують роль зовнішньоекономічного фактора в розвитку національної економіки
- •28) Сучасні факторні умови розвитку мев . Тенденції розвитку сучасного мев
- •29) Систематизація країн за економічними ознаками
- •30,31 ) Зміст поняття відкрита економіка
- •32) Суть і функції платіжного балансу
- •33) Структура платіжного балансу
- •34) Фактори впливу на платіжний баланс
- •35) Державне регулювання платіжного балансу
- •36) Світовий ринок товарів і послуг і його структура
- •37) Систематизація ринків товарів та послуг за характером обєкту товарного обміну
- •5.2. Види і показники міжнародної торгівлі
- •5.3. Основні види посередницьких операцій
- •38) Систематизація ринків товарів та послуг за характером і рівнем попиту та пропозиції на ринку
- •39) Систематизація ринків товарів та послуг за характером взаємовідносин між продавцем і покупцем
- •40) Систематизація ринків товарів та послуг за методами та обєктами товарного обміну
- •41) Показники обсягів зовнішньої торгівлі
- •42) Показники структури зовнішньої торгівлі
- •43) Показники динаміки зовнішньої торгівлі
- •44) Показники результативності зовнішньої торгівлі
- •45 ) Основні світові потоки товарів та послуг та їх підґрунтя
- •46) Фактори які визначають товарну структуру зовнішньої торгівлі
- •47) Особливості зовнішньоторговельної політики в сучасних умовах
- •48) Національний механізм з регулювання зовнішньоторгових відносин (адміністративні методи).
- •49) Національний механізм з регулювання зовнішньоторгових відносин (економічні методи).
- •50) Митно-тарифне регулювання
- •51) Багатостороннє регулювання зовнішньої торгівлі
- •52) Динаміка ринку послуг і його підгрунтя
- •53) Формування ринку послуг в сучасних умовах.
- •54) Ціноутворюючі фактори зовнішньої торгівлі
- •55) Основи й особливості ціноутворення на світовому ринку
- •56) Основні умови комерційних пропозицій
- •57) Ціноутворення на світових товарних ринках
- •58) Демпінг. Види демпінгу. Експортні субсидії
- •59) Система цін світового ринку
- •60) Метод повних і прямих затрат при обгрунтуванні цін в компаніях
26) Проблеми зовнішньої заборгованості країн і шляхи їх розв язання
Зовнішній борг – сума зобов’язань держави перед зовнішніми кредиторами. Чинники, які зумовлюють проблему зовнішньої заборгованості: невеликі обсяги внутрішніх заощаджень; від’ємне сальдо за торговельними операціями; значний імпорт капіталу за відсутності власних ресурсів та ін. До початку 1970-х років сума боргу слаборозвинених країн вважалася відносно невеликою і в основному була представлена кредитами іноземних держав та міжнародних фінансових інститутів (МВФ, групи Світового банку й регіональних банків розвитку). Більшість таких позик надавалися за пільговими умовами, тобто з низькою відсотковою ставкою, і використовувалися на реалізацію конкретних проектів розвитку та оплату імпорту інвестиційних товарів. Проте вже наприкінці 1970-х та на початку 1980-х становище кардинально змінилося: до процесу кредитування слабкорозвинених країн підключилися і комерційні банки, які, скориставшись надлишком нафтодоларів країн-членів ОПЕК, надавали кредити країнам третього світу для покриття дефіциту платіжних балансів і підтримки експортних галузей. Незважаючи на те, що залучення іноземного капіталу збільшує ресурси економічного розвитку національних економік, за отримані ресурси необхідно розплачуватися. За останні роки їх ціна настільки зросла, що витрати перевищують очікуваний ефект. Зовнішній борг породжує проблему його обслуговування, яка включає: · амортизацію (виплату основної суми); · виплату відсотків. Зобов’язання з обслуговування зовнішнього боргу виконуються або за рахунок експортної виручки і скорочення імпорту, або через нові запозичення. За період з 1970р. до 2002р. зовнішній борг країн, що розвиваються, зріс з 68,4млрд. дол. до 2,6трлн. дол., тобто більше,ніж на 2000%. За даними Світового банку, на сьогодні налічується близько 16 країн із високим рівнем зовнішньої заборгованості, серед яких особливо виділяються Бразилія, Мексика, Аргентина, Венесуела, Польща. Більша частина боргу країн, що розвиваються, припадає на комерційні банки. Злет міжнародного кредитування припадає на 1974-1979рр., який і викликав проблему зовнішньої заборгованості. Оскільки кредитні ресурси використовувалися вкрай неефективно, то неухильно зростали труднощі з виплатою боргів. Для погашення старих боргів і виплати відсотків за них країни-боржники вимагали відстрочки платежів і надання нових позик, проте змушені були продовжувати переказувати значні фінансові ресурси своїм кредиторам. За період акумуляції боргу проявилася тенденція до відтоку приватного капіталу з країн-боржників. За період з 1976 до 1985рр. ці країни втратили 200млрд. дол. (або 50% позикових коштів), що призвело до практичного призупинення економічного зростання, скорочення доходів і споживання на душу населення в даних країнах. Вийти із такого становища можна двома способами: 1) скорочення імпорту, проведення жорсткої податкової та монетарної політики, що гальмує темпи заборгованості; 2) фінансування дефіцитів рахунків за поточними операціями завдяки залученню нових зовнішніх позик. Протягом 1980-х р. країни-боржники пішли іншим шляхом, продовжуючи брати нові великі кредити. Внаслідок цього на початок 90-х рр. у деяких з них були від’ємні показники економічного зростання. Відсотки по кредитах досягли 100 млрд. дол. на рік. На сучасному етапі ці країни опинилися перед необхідністю звернутися по допомогу до стабілізаційної програми МВФ, умови якої включають 4 компоненти: 1. Скасування або лібералізацію валютного та імпортного контролю. 2. Зниження обмінного курсу місцевої валюти. 3. Жорстка внутрішня антиінфляційна програма (контроль за кредитами банків, державний контроль за дефіцитом державного бюджету, контроль за зростанням заробітної плати, зняття контролю за цінами). 4. Стимулювання іноземних інвестицій і відкритість економіки країни світовому господарству. Характеризуючи існуючі у світовій практиці механізми розв’язання проблеми зовнішньої заборгованості країн, слід акцентувати увагу на діяльності Паризького і Лондонського клубів кредиторів. Паризький клуб кредиторів об’єднує 19 країн-кредиторів, а членами Лондонського клубу стали понад 600 комерційних банків-кредиторів. Звичайною для даних неурядових організацій практикою стала реструктуризація зовнішніх боргів країн (пролонгація боргу, подовження пільгового періоду, зменшення відсоткових ставок обслуговування та ін.) а в окремих випадках - їх повне чи часткове списання.