17) Структурна сегментація світового господарства

Сегментація ринку дозволяє фірмам-виробникам зосередитися на поставки товарів та обслуговуванні тих частин ринку, які мають найкращу здатністю забезпечити збут, принести доходи і прибуток. Здійснюючи маркетингову діяльність, фірма повинна прагнути виявити і обслужити найбільш привабливі для різних груп покупців сегменти ринку. Прагнення до сегментації ринку є результатом поступового вдосконалення маркетингу, переходом від масового маркетингу до товар-но-диференційованого і цільовим маркетингу.

Масовий маркетинг орієнтований на масове виробництво, поширення і стимулювання продажів одного і того ж призначеного для всіх покупців товару на різних ринках. Такий підхід у мінімальній мірі використовує сегментацію ринку, він здійснюється у розрахунку на залучення якомога більшого кола покупців шляхом розширення ринку. Однак у міру збільшення асортименту товарів та розмаїття смаків і запитів споживачів масовий маркетинг втрачає свою ефективність, приходить у суперечність із прагненням покупця мати свій "власний" ринок, пристосований до його попиту.

Товарно-диференційований маркетинг представляє собою першу стадію сегментації ринку за допомогою випуску фірмою різних модифікацій або видів товару, що розрізняються властивостями, оформленням, якістю, розфасовкою, зовнішнім виглядом. Завдяки товарно-диференційованому маркетингу виникає можливість сегментації ринку за окремими групами або модифікацій товарів.

Цільовий маркетинг безпосередньо пов’язаний з сегментацією ринку. Згідно з принципами цільового маркетингу, фірма виробляє і поширює свої товари відповідно до розмежування між сегментами ринку, орієнтуючись на один або кілька сегментів, де вона здатна перевершити конкурентів і мати успіх у покупців певних груп. Стосовно до кожного цільовому ринку, тобто групі споживачів, фірма розробляє, виготовляє і поставляє товар, який відповідає потребам і можливостям його покупки представниками цієї групи. Цільовий маркетинг є фокусування маркетингових зусиль на покупцях, найбільш зацікавлених у придбанні товару. У цільовому маркетингу сегментація, що представляє його вихідну стадію, об’єднується з вибором цільових сегментів, які представляють оцінку та відбір фірмою одного або декількох сегментів ринку з метою виходу на них зі своїми товарами та подальшого закріплення цих сегментів за собою, і позиціонуванням товару на ринку.

На сучасному етапі в умовах зростаючої глобалізації світового господарства Європейська комісія вважає загальної довгострокової мети підвищення конкурентоспроможності промисловості ЄС. На її думку, для проведення промислової політики необхідно посилити "невидимі" капіталовкладення, тобто поліпшити управління, навчання і дослідження, удосконалювати систему просування товарів європейських підприємств на світовий ринок, розширити співпрацю між промисловцями і державною владою, удосконалювати оподаткування венчурного капіталу в цілях заохочення його діяльності, спростити правила електронної торгівлі.

ЄС постійно приділяє увагу питанням розвитку науки і техніки. Керівники ЄС говорять про створення "технологічної Європи". Здійснювалися спільні наукові програми, зокрема програма "Еврика". В кінці 1998 р. була прийнята П’ята рамкова програма науково-технічного розвитку ЄС на 1998-2000 рр.. з обсягом фінансування 15 млрд. євро.

У ЄС виникають розбіжності між країнами на грунті регіонального розміщення виробництва, які знайшли відображення при створенні фондів регіонального та структурного розвитку. Однак, незважаючи на протиріччя, вони функціонують і грають істотну роль. В даний час в ЄС для фінансування регіонального розвитку існують структурні фонди і так званий фонд згуртування. На 2000-06 рр.. в ці фонди виділено 239 млрд. євро. Ок. 70% коштів структурних фондів отримують райони з низьким рівнем добробуту.

Соціальна політика ЄС з самого початку мала два головних напрямки: політика зайнятості і політика у сфері заробітної плати. Одним з елементів створення спільного ринку було введення "вільного руху" трудящих на території Співтовариства, необхідність якого диктувалася не стільки віддаленою перспективою створення єдиного економічного організму, скільки нагальними потребами розширеного відтворення і специфічним станом ринків робочої сили в країнах ЄС.

18,19) Об*єкти і суб’єкти МЕВ

Об'єкти і суб'єкти МЕВ не відрізняються від тих, які існують у межах національних господарств. Об'єктами МЕВ є все те, на що направлена господарська діяльність суб'єктів світового співтовариства. Вони є предметами їх господарських відносин.

Об'єктами МЕВ виступають перш за все товари і послуги, які знаходяться в обігу на міжнародному ринку. їх обсяги нині перевищують 8 трильйонів доларів.

Помітним у сучасних умовах на міжнародному ринку є те, що в сукупності об'єктів значна частина припадає на фактори виробництва (вивіз капіталу).

Як особливий об'єкт слід виділити багатостороннє співробітництво країн і організацій у галузі екології.

Специфічним об'єктом МЕВ є робоча сила.

Крім перерахованих, до об'єктів МЕВ слід віднести:

- науково-технічні зв'язки;

- фінансові операції;

- оренду машин і устаткування;

- організацію і участь у виставках, ярмарках, аукціонах тощо.

Суб'єктами МЕВ є фізичні і юридичні особи, які беруть участь у реалізації міжнародних господарських домовленостей, договорів та контрактів.

Фізичні особи - це громадяни окремої держави, іноземні громадяни, особи без громадянства, які здійснюють МЕВ.

Юридичні особи - підприємства і організації, які здійснюють МЕВ.

Суб'єктами МЕВ виступають і держави, їх відповідні інститути, включаючи і державні підприємства. Варіанти державної участі в МЕВ такі:

- пряме здійснення операцій центральними міністерствами і відомствами;

- участь регіональних і муніципальних органів управління, у тому числі цільовий продаж і закупівля товарів на зовнішньому ринку;

- надання повноважень окремим фірмам для здійснення операцій на зовнішньому ринку;

- гарантування експортно-імпортних операцій.

V ролі суб'єктів МЕВ виступають і міжнародні організації та транснаціональні корпорації.