МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Н.І. Андрейчук., Ю.В. Кіт, С.В. Шибанов, О.В. Шерстньова

ОХОРОНА ПРАЦІ

Навчальний посібник

для студентів базового напряму 020303 “Філологія” стаціонарної та заочної форм навчання бакалаврського рівня підготовки

Затверджено

на засіданні кафедри охорони праці

Протокол № 6 від 24.02. 2010р.

Затверджено

на засіданні кафедри прикладної лінгвістики Протокол №6 від 27 грудня 2010 р.

Львів – 2011

Андрейчук Н.І., Кіт Ю.В., Шибанов С.В., Шерстньова О.В. Охорона праці: Навчальний посібник для студентів базового напряму 020303 “Філологія” стаціонарної та заочної форм навчання бакалаврського рівня підготовки Інституту комп`ютерних наук і інформаційних технологій. - Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2011. - 208 с.

Українською та англійською мовою висвітлені основні відомості з законодавчих, правових та організаційних питань охорони праці, санітарно-гігієнічних заходів і засобів збереження здоров'я людей та працездатності працівників, відомості з питань техніки безпеки (електробезпека) та пожежної безпеки. Додано українсько-англійський тлумачний словник термінів з охорони праці.

Для студентів вищих навчальних закладів.

Рецензенти: Гогіташвілі Г.Г., д.т.н., професор кафедри охорони праці Національного університету “Львівська Політехніка”;

Семчук Я.М., д.т.н., професор, завідувач кафедри безпеки життєдіяльності Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу;

Арцишевська А.Л. канд.філол. наук, доцент кафедри іноземних мов для гуманітарних факультетів

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально профілактичних заходів та способів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.

Вперше дисципліна Охорона праці була впроваджена в 1929 році в Московському ін-ті залізничного транспорту.

1966 року курс був офіційно впроваджений у програмах всіх інженерних спеціальностей, у всіх технічних навчальних закладах почали створювати кафедри охорони праці.

Історично сталося, що охорона праці як галузь науки виникла на перетині соціально-правових, технічних і медичних наук, науки про людину. Головним об’єктом її досліджень є людина в процесі праці, виробниче середовище, організація праці та виробництва. На підставі цих досліджень розробляються заходи та засоби спрямовані на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

“Основи хорони праці” – дисципліна яка базується як на загальнонаукових (фізика, хімія, математика), так і на загально-технічних і спеціальних дисциплінах (опір матеріалів, електротехніка, технологія і обладнання виробництва тощо).

Методологічною основою курсу ОП є науковий аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва, навколишнього середовища з метою виявлення шкідливих та небезпечних виробничих факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій.

Курс “Основи охорони праці” складається з чотирьох частин: законодавство і система управління охороною праці; гігієна праці і виробнича санітарія; техніка безпеки, пожежна безпека.

Історичні ракурси ОП

І.М. Сєченов (1901 р) встановив фізіологічні критерії, за якими можна було встановити тривалість робочого дня.

Основоположником сучасної гігієни вважають професора Московського університету Ф.Ф. Єрисмана, він видав книгу «Курс гігієни» (1887 р.)

У 1902-1903 р. лікар А.В. Погожев видавав перший російський журнал «Промышленность и здоровье».

Академік А.А. Скочинський досліджував причини пожеж та вибухів у вугільній промисловості (1938-1967 рр.), академік Н.Н. Семенов розробив теорію вибуху й горіння. Академік М.Є. Зелінський запропонував ефективну конструкцію протигаза.

Академік М.Є. Жуковський розробив аеродинамічну теорію, яка дозволила робити розрахунки вентиляційних систем.

Фундаментальні та прикладні проблеми охорони праці, ідентифікації професійної небезпеки розробляються у працях академіка Б.О.Патона, професорів К.Н.Ткачука, О.Н.Русака, С.В. Бєлова та інших.

Сучасний стан охорони праці

Дотепер людство не навчилося надійно захищати людину, її здоров’я в процесі повсякденної праці.

Міжнародна статистика свідчить, що в наш час травматизм може бути прирівняний до епідемії. Так, за даними Всесвітньої організації охорони праці смертність від нещасних випадків на сьогодні займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань, причому переважно гинуть працездатні люди віком до 40 років. Щорічно в світі реєструється 15 млн. виробничих травм, що три хвилини у світі гине одна людина на виробництві.

Аналіз причин смертності в Україні (2001-2008 рр.) показує, що основною причиною смертності чоловіків у працездатному віці є нещасні випадки, отруєння, травми (30-35% усіх смертей у цьому віці).

Проблема виробничого травматизму є дуже гострою – щорічно на виробництві травмується близько 50 тис. чоловік, з них 1,5 тис гинуть, понад 3,5 тис. отримують професійні захворювання. Через непрацездатність щорічно втрачається 2,5-3 млн. людино-днів, середня важкість кожної травми досягла 25,1 людино-дня непрацездатності.

За статистичними даними, протягом останніх років в народному господарстві в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, працюють 3 млн. чоловік, з них близько 1 млн. – жінок.

Близько 800 тис машин, механізмів, транспортних засобів експлуатуються, не відповідаючи вимогам безпеки і гігієни праці, а понад 40 тис. виробничих будівель і споруд є аварійними.

Основні причини нещасних випадків (в Україні):

1. Незадовільна підготовка робітників з питань охорони праці;

2. Відсутність належного контролю за станом безпеки на робочих місцях та виконанням встановлених норм;

3. Недостатнє забезпечення працюючих засобами захисту;

4. Повільне впровадження засобів та приладів колективної безпеки на підприємствах;

5. Спрацьованість засобів виробництва.

Лекція 1. Законодавство України про охорону праці

Розділ І. ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

1.1. Основні законодавчі акти про охорону праці

Законодавчими актами, що визначають основні положення з ОП, є загальні закони України, а також спеціальні законодавчі акти, які приймаються або затверджуються Кабінетом Міністрів, Держпромгірнагляд України , МОЗ України, Міністерствами України та іншими відомствами .

Загальними законами України, що визначають основні положення з ОП є:

- Конституція України (КУ);

- Кодекс законів про працю України (КЗпП);

- Закони України:

1. “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”;

2. “Про охорону праці” від 1.11.2003 р.;

3. Основи законодавства України про охорону здоров’я;

4. “Про пожежну безпеку” від 17.12.1993 р.;

5. “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку“;

6. “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” від 24.02.2003 р.

Спеціальними законодавчими актами є нормативно-правові акти з ОП:

- нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП)

- Міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБП);

- Державні стандарти України (ДСТУ);

- Будівельні норми і правила СНиП, державні будівельні норми ДБН;

- Санітарні норми (СН);

- Санітарні норми і правила ( ДСанПіН, ДСП);

- Правила будови електроустановок ПБЕ (ПУЭ);

- Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕЕС);

- Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів (ПБЕЕС);

- Норми радіаційної безпеки України НРБУ тощо.

Основоположним законодавчим документом в галузі ОП є Закон України “Про охорону праці”, дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють.