2.3. Крона

У переважної більшості деревних рослин стовбур несе крону, яка складається з гілок різних порядків бічного галуження, листків, що сидять на них і бруньок.

У рослин спостерігаються чотири типи галуження: моноподіальне, симподіальне, дихотомічне, несправжньодихотомічне. У випадку моноподіального галуження верхівкова брунька і відповідно верхівковий пагін випереджують за енергією росту бічні бруньки і бічні пагони. Такий тип галуження властивий: з голонасінних - хвойним, гінкго, ефедрам, гнетуму; з покритонасінних - багатьом представникам класу дводольних, в т.ч. дубам, кленам, горіхам, ясенам, тополям та ін.

У випадку симподіального галуження у деревних рослин верхівкова брунька відстає в рості або зовсім нерозвинута. Верхівку пагона формує наступна бічна брунька. Таким чином щороку відбувається зміна верхівки пагона у родів липа, шовковиця, в'яз, береза та інших.

Часто у рослин, що мають супротивне листорозміщення, на ростових пагонах галуження моноподільне, а на квітконосних пагонах верхівкова брунька недорозвинута, заміщується вона зразу двома бічними. Такий тип галуження називається несправжньодихотомічним. Це буває у кленів, бузків. Теж саме відбувається, коли верхівкова брунька перетворюється в колючку (рід жостір) або утворює квіти чи суцвіття (роди бузина, калина, омела та ін.).

Для дихотомічного галуження характерно те, що на верхівці пагона формуються одразу дві бруньки. Такий тип галуження властивий багатьом вимерлим деревним рослинам, а серед сучасних трапляється у голонасінних (саговники і вельвічії) та у покритонасінних рослин, що мають життєві форми розеткових сукулентних дерев, кущів і кущиків.

Пагін - це стебло разом з розміщеними на ньому листками та бруньками. У деревних рослин трапляються видовжені пагони (ауксібласти) з нормально розвинутими міжвузлями та вкорочені пагони (брахібласти) з недорозвинутими міжвузлями. На таких вкорочених пагонах листки, що виросли із зближених вузлів, зібрані в пучок.

Виконуючи інші, крім фотосинтезу, функції, пагін часто набуває видозмін (метаморфозів): колючки, квіти і стробіли, плоди і супліддя, тощо. Часто видозміни охоплюють не весь пагін, а лише частину його. Тому колючки за походженням бувають видозміненими пагонами (терен, маслинка вузьколиста, жостір проносний), видозміненими листками (барбарис звичайний, б. Тунберга, б. Юлії), видозміненими прилистками (робінія псевдоакація, карагана деревовидна).

2.4. Бруньки

Бруньки є одною з найважливіших і характерних ознак, за якими можна розпізнавати види деревних рослин у безлистому стані.

Брунька - це зачатковий пагін з дуже вкороченими міжвузлями. Складається брунька із зачаткового стебла з конусом наростання, зачаткових листків (примордіїв), а також квіток або цілих суцвіть.

За структурою бруньки бувають листкові або вегетативні ( в їх складі немає квіток), квіткові, або генеративні (містять лише квіти або суцвіття, листків там немає), змішані вегетативно-генеративні (вміщують у собі зачатковий пагін з листками та квітками).

За розміщенням виділяють бруньки верхівкові (термінальні) та бічні (пазушні, аксилярні).

За морфологічною будовою бруньки бувають голі (без лусок) та покриті пусками, котрі є видозміненими нижніми лускоподібними листочками бруньок.

Додаткові бруньки часто закладаються над бічною брунькою. Є й серіальні додаткові бруньки (Lonicera, Robinia, Gleditschia). Поряд з бічною брунькою закладаються додаткові бруньки у Prunus. Сплячі бруньки протягом одного чи кількох вегетативних сезонів майже не розвиваються, приростаючи в довжину лише на товщину річного шару деревини. Таким чином вони весь час (інколи впродовж століть) залишаються на поверхні ксилеми. Пошкодження рослин спричиняють активний ріст сплячих бруньок.