Тема 8. Механізм стимулювання.

1. Роль, форми і джерела стимулювання.

2. Стимулююча функція оплати праці.

3. Оплата праці за кінцевим колективним результатом і її стимулююча роль.

4. Стимулювання через участь у прибутку.

1. Роль, форми і джерела стимулювання.

Мотивація ґрунтується на потребах людей. Вважається, що на першому місці стоять матеріальні потреби, тому на підприємстві надається більшого значення економічному стимулюванню. Здійснюється у різних формах: основна і додаткова заробітна плата, надання матеріальних благ та створення системи пільг.

З підвищенням рівня життя працівників, тобто ступеня задоволення їхніх матеріальних потреб, та їх освітньо-кваліфікаційного рівня зростає роль соціально-психологічного стимулювання працівників.

Економічні форми стимулювання потребують відповідного фінансового забезпечення. Джерелом надходження грошей на підприємстві є реалізація готової продукції та доходи від іншої операційної діяльності. Частина коштів іде на відшкодування витрат по виробництву продукції, а інша частина є прибутком від операційної діяльності.

Основна заробітна плата входить до складу собівартості продукції, тому вона виплачується з частини коштів, що відшкодовують витрати. Додаткова заробітна плата може виплачуватись як із даної частини, так із прибутку підприємства. Джерела її формування залежать від призначення додаткової заробітної плати та вимог нормативних документів.

З одного боку, підприємствам вигідно включати її до собівартості готової продукції. Це збільшить собівартість, але зменшить прибуток, а отже і величину податку. Тому таке нарахування заробітної плати обмежується державними нормативними актами. З іншого боку, величина прибутку залежить від діяльності всього трудового колективу, працівники повинні бути зацікавлені в результатах своєї праці. Система економічного стимулювання повинна включати в себе механізм участі працівників у прибутку. Вона включає два види виплат: премії за звітний період за досягнуті результати та виплати за участь у капіталі.

2. Стимулююча функція оплати праці.

Відтворювальна функція заробітної плати полягає у забезпеченні якості життя працівника на певному рівні, а стимулююча – спонукати його якісно та в повному об’ємі виконувати свої трудові функції, а також підвищувати свій кваліфікаційний рівень та розвивати трудовий потенціал.

Вона залежить від результатів праці, проте на практиці платять не за результати, а за кількість праці. Існують дві форми оплати праці: погодинна і відрядна. Відрядна забезпечує пряму залежність оплати праці від кількості виробленої продукції. Та такій формі оплати праці притаманні і недоліки:

• Недотримання всіх якісних параметрів;

• Порушення оптимальних технологічних режимів з метою прискорення часу обробітку одиниці продукції;

• Складність нормування та встановлення розцінок.

Тому відрядна оплата праці застосовується в випадку, коли є штучне виробництво, коли легко можна виміряти результати праці, є потреба збільшення обсягу продукції, існує нормативна база. Це робота на відособлених робочих місцях, з великою часткою ручної праці.

Погодинна форма оплати праці здійснюється за відпрацьований час і не залежить від обсягу виробленої продукції. Її використовують при роботі на автоматизованих технологічних лініях, потокових лініях, обслуговуванні устаткування, працівників апарату управління, коли працівник не має змоги напряму вплинути на виробіток, результати праці не вимірюються кількісно, завантаження роботою нерегулярне.

Дана форма оплати праці не стимулює покращення результатів праці, тому зараз на підприємствах використовують прогресивні форми оплати праці.

Найбільш ефективними є такі, у яких прості форми оплати поєднуються із преміюванням. Наприклад, при відрядній формі оплати преміюють за кількісні показники, але якість продукції у основною умовою нарахування премії. І навпаки, при погодинній – преміюють за якість, але щоб продуктивність праці на зменшувалась, кількісні показники визначають розмір премії. До кількісних показників відносимо обсяг продукції запланованого асортименту і преміювання проходить за перевищення планових показників. До якісних: якість продукції, дотримання трудової дисципліни, безперебійність і ритмічність виробництва.

Досить часто при встановленні фонду робочого часу, який повинен відпрацювати працівник, встановлюють нормоване завдання, яке він повинен виконати на протязі цього часу.

Також при оплаті праці потрібно враховувати умови праці, її якість, складність та ділові якості працівника.