9.3 Форма господарського договору

Господарський договір укладається, як правило, в письмовій формі. Усна форма застосовується як виняток стосовно угод, які виконуються під час їх укладання, але з обов'язковим отриманням організацією, що оплатила товари чи послуги, письмового документу, який підтверджує одержання грошей та підстави їх одержання.

Розрізняють кілька модифікацій письмової форми, що застосовуються при укладанні господарських договорів:

1) повна письмова форма господарського договору, до якого додаються супроводжуючі його укладання документи: підписаний сторонами текст договору з усіма додатками, протокол розбіжностей (якщо він укладався), протокол узгодження розбіжностей (якщо розбіжності узгоджувалися і між сторонами був досягнутий компроміс щодо спірних умов договору), судове рішення (якщо спір передавався на розгляд судовим органам);

2) скорочена письмова форма у вигляді комплекту листів, телеграм, факсограм та інших документів, якими сторони обмінювалися в процесі встановлення договірного зв'язку, якщо зміст цих документів свідчить про наміри сторін встановити договірний зв'язок та істотні умови договору

3) стандартна форма, що являє собою бланк, зміст і порядок заповнення якого визначені правилами. Ця форма застосовується у договорах приєднання , якщо умови договору є заздалегідь визначеними і не підлягають коригуванню;

4) нотаріальна форма: застосовується у передбачених законом випадках (наприклад, у разі продажу в процесі приватизації цілісних майнових комплексів підприємств або їх структурних підрозділів)або за домовленістю сторін

10.1 Поняття та основні засади господарсько-правової відповідальності

Відповідальність у господарському праві – це комплексний правовий інститут, який має свій особливий предмет регулювання – господарські правопорушення. Господарське правопорушення – це протиправна дія або бездіяльність суб’єкта господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов’язками зазначеного суб’єкта, порушує суб’єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб.

Господарсько-правова відповідальність — це майново-організаційні за змістом і юридичні за формою заходи впливу на економічні інтереси суб'єкта господарювання — правопорушника (ст.ст. 216-262 ГК України).

Основні ознаки господарсько-правової відповідальності:

1) така відповідальність є реакцією на протиправну поведінку суб'єкта господарювання, яка може виражатися у конкретному факті (недостача поставленої продукції) або в такому, що визнається законом негативним, загальному результаті господарської діяльності (порушення ліцензійних умов, перевищення лімітів природокористування);

2) ця відповідальність полягає у зменшенні благ суб’єкта господарювання, однак вона спрямована не на саму особу суб’єкта господарювання, а на його майнову базу (безпосередньо чи в кінцевому рахунку);

3) передбачається юридичне — в законі та/або договорі;

4) забезпечується державним примусом, який проявляється по-різному: явно (винесення господарським судом рішення про стягнення з порушника договірних зобов'язань неустойки) або приховано (відмова кредитора прийняти та оплатити продукцію неналежного асортименту);

5) застосовується як за принципом вини (відшкодування збитків, сплата неустойки), так і безвідносно щодо її наявності (господарсько-правова конфіскація, господарсько-адміністративний штраф, оперативно-господарські санкції, планово-госпрозрахункові санкції, господарсько-організаційні санкції).