1. Охарактеризуйте кост-правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні

Положення про права, свободи й обов'язки іноземних громадян і осіб без громадянства зафіксовані у ст.26 КУ, яка встановлює: "іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України".   Поняття "іноземець" визначається ст. 1 З У "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" 2011р. Іноземець — це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Особа без громадянства — це особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.   Зазначений Закон визначає правовий статус іноземців в Україні, закріплює основні права, свободи та обов'язки іноземних громадян і осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, і визначає порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну чи виїздом з України, а також встановлює підстави відповідальності за порушення порядку перебування в Україні, транзитного проїзду її територією.

засади правового статусу іноземців полягають у такому:  - іноземці мають такі самі права й свободи і виконують такі самі обов'язки, що й громадяни України, якщо інше не передбачено КУ, цим Законом та ін. законами України, а також міжнар. договорами України;

   - іноземці є рівними перед законом незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової та нац..належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду й характеру занять, інших обставин;

   - якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами України, КМУ може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території України. Це рішення набирає сили після його опублікування. Воно може бути скасовано, якщо зникнуть підстави, за яких воно було прийнято;

   - здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні;

   - іноземці зобов'язані поважати КУ і ЗУ й дотримуватися їх, шанувати традиції і звичаї народу України.  

Іноземці мають право:

   - займатися в Україні підпр.діяльностю, передбаченою законодавством України;

   - на трудову діяльність (мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України);

   - на відпочинок;

   - на охорону здоров'я;

   - на соціальний захист (у тому числі на одержання пенсії та інших видів соц.допомоги відповідно до законодавства України та міжнар. договорів України);

   - на житло (на підставах і в порядку, встановлених для громадян України);

   - мати у власності будь-яке майно, успадковувати й заповідати його, а також мати особисті немайнові права;

   - на освіту (при цьому вони оплачують своє навчання, якщо ін. не передбачене законодавством України та міжнар. договорами України);

   - на користування досягненнями культури;

   - вступати на загальних із громадянами України підставах до легалізованих об'єднань громадян, якщо інше не передб.законами України й це передбачено статутами зазначених об'єднань;

   - на свободу совісті;

   - укладати й розривати шлюби з громадянами України та ін. особами відповідно до законодавства України;

   - пересуватися територією України й вибирати місце проживання в ній відповідно до порядку, встановленого КМУ;

   - на звернення до суду та інших державних органів для захисту своїх особистих, майнових та інших прав.

   Іноземці зобов 'язані:

   - поважати і дотримуватися норм Конституції та законів України;

   - шанувати традиції та звичаї народу України;

   - здійсненням своїх прав і свобод не завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні;

   - дбайливо ставитися до наданого їм житла, дотримуватися правил користування житловими приміщеннями;

   - під час навчання в закладах освіти України дотримуватись обов'язків учнів і студентів;

   - дбайливо ставитися до пам'яток історії, культури, інших культурних цінностей;

   - поважати почуття громадян України та інших осіб у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями;

   - дотримуватися визначених законодавством України обов'язків у шлюбних і сімейних відносинах.

   На іноземців згідно із законом поширюються певні обмеження. Так, вони не можуть бути призначені на окремі посади чи здійснювати певну трудову діяльність, якщо відповідно до законодавства України призначення на ці посади чи виконання такої діяльності пов'язане з належністю до громадянства України; не можуть бути членами політичних партій України; можуть бути обмежені в пересуванні та виборі місця проживання; не можуть обирати й бути обраними до ОДВ та ОМС, а також брати участь у референдумах; на них не поширюється загальний військовий обов'язок; вони обкладаються податками і зборами відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України.

   Законодавством України іноземцям гарантуються недоторканність особи, житла, невтручання в особисте й сімейне життя, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, повага їхньої гідності нарівні з громадянами України. Іноземцю, який порушує законодавство України, якщо ці порушення не передбачають адмін.або крим. відповідальності, може бути скорочено визначений йому термін перебування в Україні, а іноземець, який вчинив злочин або адмін.правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адмін.стягнення може бути видворений за межі України. За рішенням ОВС видворення іноземця за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до 5 р.

Особа без громадянства — це особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.    Стан без громадянства виникає, як правило, через відмінності в законодавствах різних країн щодо громадянства. Найпоширенішим випадком відсутності громадянства є вихід чи виключення особи з громадянства, якщо вона не набуває громадянства іншої держави (н--д, прип. громадянства політ.емігранта).

2. Охарактеризуйте засади організації роботи КСУ. Розкрийте стадії конст. Провадження.

КСУ як єдиний колегіальний орган конст. юстиції в Україні має певну організаційну структуру яка дозволяє йому ефективно здійснювати свої основні повноваження.

Структура КСУ визначається КУ, ЗУ "Про КСУ" та Регламентом КСУ і передбачає такі органи, посадові особи і структурні підрозділи, як Голова КСУ, заступники Голови КСУ, колегії суддів КСУ, комісії суддів КСУ і Апарат КСУ.

До повноважень Голови КСУ належить: організація роботи колегій суддів КСУ, комісій та Секретаріату; скликання і проведення засідань, пленарних засідань КСУ; розпорядження бюджетними коштами на утримання і забезпечення діяльності КСУ; здійснення інших повноважень, передбачених чинним законодавством.

Заступники виконують за дорученням Голови КСУ окремі його доручення.

У складі КСУ утворюються колегії суддів для розгляду питань щодо відкриття провадження у справах за конст. поданнями та для розгляду питань щодо відкриття провадження у справах за конст. зверненнями. Колегії суддів проводять основну роботу щодо вирішення питань щодо відкриття чи відмови у відкритті провадження у справі. Вони розглядають, вивчають і досліджують подання чи звернення і, якщо вбачають підстави для відкриття конституційного провадження чи відмови у відкритті конст.провадження, приймають відповідну процесуальну ухвалу.

Допоміжними органами КСУ є постійні та тимчасові комісії КСУ. Постійні комісії, із числа суддів КСУ, є допоміжними робочими органами з питань організації внутрішньої діяльності КСУ. Традиційними постійними комісіями є: Комісія з питань регламенту та етики; Комісія з питань бюджету та кадрів; Комісія з питань наукового та Інформаційного забезпечення; Комісія з міжнародних зв'язків. У разі необхідності КСУ може створити нові комісії або реорганізувати Існуючі.

З метою додаткового дослідження питань, пов'язаних із конст.провадженням у справі. КСУ створює тимчасові комісії із залученням до роботи у них фахівців у відповідних галузях права.

З метою забезпечення ефективної діяльності КСУ створюється Апарат КСУ у складі: Секретаріату; служби Голови КСУ та заступників Голови КСУ; служби кожного з суддів КСУ; ін. підрозділів.

Секретаріат КСУ на чолі з керівником Секретаріату, здійснює організаційне, науково-експертне, інформ-довідкове та ін. забезпечення діяльності КСУ.

Служби Голови КСУ та заступників Голови та кожного з суддів є патронатною службою Голови та суддів КСУ.

Матеріали діяльності КСУ зберігаються в архіві КСУ, діє бібліотека КСУ та друкований орган "Вісник КСУ".

основна діяльність КСУ, пов'язана з прийняттям певних юр.рішень, здійснюється на пленарних засіданнях КСУ і засіданнях КСУ.

Основою формою роботи КСУ є його пленарні засідання, на яких КСУ приймає рішення та дає висновки у справах за конст. поданнями та конст.зверненнями; затверджує положення про постійні комісії; приймає рішення про утворення тимчасових комісій, затверджує їх персональний склад та призначає голів цих комісій.

Пленарне засідання КСУ є повноважним, якщо на ньому присутні не менш як 12 суддів, рішення і висновки КСУвважаються прийнятими, якщо за них проголосувало не менше 10 суддів.

Іншою формою діяльності КСУ є його засідання, на яких він затверджує Регламент КСУ, вносить зміни та доповнення до нього; затверджує Положення про Секретаріат, архів, бібліотеку та інші самостійні структурні підрозділи. Засідання КСУ є повноважним за наявності на ньому не менш як 11-ти суддів КСУ.

Стадії конст. провадження:

1. звернення до КСУ: конст.подання чи конст. Звернення.

Конст. подання - це письмове клопотання до КСУ про визнання правового акта (його окремих положень) неконст, про визнання конституційності міжнар.договору або про необхідність офіційного тлумачення КУ та ЗУ, а також звернення ВРУ про дачу висновку щодо імпічменту. Строки розгляду – 3 міс.

Конст. звернення - письмове клопотання до КСУ про необхідність офіційного тлумачення КУ та ЗУ з метою забезпечення реалізації чи захисту конст.прав та свобод людини і громадянина, а також прав юр.осіб. Строки розгляду – 6 міс.

2. Попередній розгляд звернень в Колігії КСУ та прийняття ухвали про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі.

3. У разі прийняття ухвали про відмову, вона може бути оскаржена на засіданні КСУ( процесуальний склад – 11 суддів), яке приймає рішення про скасування або збереження чинності прийнятої ухвали.

4. суддя-доповідач готує справу до розгляду на пленарному засіданні КСУ. Зокрема, збирає і досліджує матеріали справи, залучає експертів до аналізу зібраних матеріалів, а також готує пропозиції до проекту рішення, висновку КСУ.

5. розгляд справи на пленарному засіданні КСУ (кворум – 12 судів)

6. прийняття рішення шляхом поіменного опитування суддів, утриматись не можна, але є право на окрему думку. Рішення прийняте, якщо за нього прогол. 10 суддів і набирає чинності з мом. Прийняття.

7. Рішення, висновок КСУ підписується протягом 7 днів від дня прийняття рішення, дачі висновку у справі суддями КСУ, які брали участь у голосуванні. оприлюднюються наступного роб.дня після їх підписання і публікуються у "Віснику КСУ".

Практичне завдання

Розкрийте поняття наступних ознак держ. суверенітету: самостійність державної влади, верховенство державної влади, єдність державної влади, невідчужуваність державної влади.

1) самостійність — можливість самостійно приймати рішення усередині країни і ззовні за дотримання норм національного та міжнародного права;

2) верховенство (інакше: прерогатива влади) -- відсутність ін. більш високої суспільної влади на території країни: державна влада може скасувати, визнати недійсним будь-який прояв усякої іншої суспільної влади;

3)  неподільність влади держави в межах її території — одноособовість влади в цілому і лише функціональний її поділ на гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову; безпосереднє здійснення владних велінь по їх каналах;

4)  невідчужуваність — неможливість довільної відчуженості легітимної та легальної влади, лише наявність закріпленої законом можливості делегувати суверенні права держави ОМС (в унітарній державі), суб'єктам федерації та ОМС (у федеративній державі).

До зазначених ознак суверенітету слід додати:

5)  повнота (інакше: універсальність) — поширення державної влади на всі сфери державного життя, на все населення і громадські організації країни;

6)  незалежність у зовнішніх відносинах — можливість самостійно приймати рішення ззовні країни за дотримання норм міжнародного права і поважання суверенітету інших країн;

7) рівноправність у зовнішніх відносинах — наявність у міжнар.відносинах таких прав і обов'язків, як й у ін.країн.

Тести:

1. в) демократичною

2. в) право на безпечне для життя і здоров’я довкілля

3. г) Ген. Прокурора України

4. д) адміністративні

Варіант№19

1.О-те конст-правовий статус біженців в Україні.

Від.до Про біженців та осіб, які потребують додат. або тимч. захисту біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соц.групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань; Етапи надання статусу біженця :Роз 2

1. Перетен дер. Кордону

2. Звернення ос. Про надання статус біж.(5 днів або без зволікань)

3. Попередній розгляд заяви

4. Розгляд заяви по суті щодо визнання ос. Біж.

5. прийняття рішення про визн. Ос. Біженцем

Статус біженця та додатковий захист втрачаються у разі, якщо особа: 1) добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності (підданства);

2) набула громадянства України або добровільно набула громадянства, яке мала раніше, або набула громадянства іншої держави і користується її захистом;

3) добровільно повернулася до країни, яку вона залишила чи за межами якої перебувала внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань;

4) будучи особою без громадянства, може повернутися в країну свого попереднього постійного проживання, оскільки обставин, за яких її було визнано біженцем або особою, яка потребуєдодаткового захисту, більше не існує;

5) отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в іншій країні;

6) не може відмовлятися від користування захистом країни своєї громадянської належності, оскільки обставин, на підставі яких особу було визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, більше не існує. Підставою для подання органу міграційної служби про втрату статусу біженця або додаткового захисту може бути особиста заява біженця Особа позбавляється статусу біженця або додаткового захисту, якщо вона займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю населення України.

6. Рішення про визнання особи біженцем скасовується, якщо вона повідомила недостовірні відомості, пред'явила фальшиві документи, що стали підставою для визнання особи біженцем або особою, яка потребує дод.захисту.

7. Підставою для подання органу міграційної служби про позбавлення статусу біженця або додаткового захисту може бути клопотання органу СБУ, ін.ОДВ.

Права особи, яку визнано біженцем Ос., яку визнано біженцем потребує має рівні з громадянами України права на:

-пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, крім обмежень, встановлених законом;-працю; -провадження підпр. діяльності, не забороненої законом; -охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування; -відпочинок; -освіту; - свободу світогляду і віросповідання; - звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого ВРУ з прав людини;-безоплатну правову допомогу в установленому порядку-рівні з громадянами України права у шлюбних та сімейних відносинах. - право на одержання грошової допомоги, пенсії та ін. видів соц. забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, та користування житлом, наданим у місці проживання.

Обов'язки особи, яку визнано біженцем

- повідомляти протягом 10 робочих днів органу міграційної служби за місцем проживання про зміну прізвища, складу сім'ї, сім. стану, місця проживання, набуття громадянства України або ін.держави, надання притулку або дозволу на постійне проживання в іншій державі;

-знятися з обліку і стати на облік у відповідному органі міграційної служби за новим місцем проживання у разі зміни місця проживання і переїзду до адмін-терит. одиниці України, на яку поширюється повноваження ін. органу міграційної служби;

-проходити щорічну перереєстрацію у строки, встановлені органом міграційної служби за місцем проживання. Порядок перереєстрації біженців або осіб, які потребують дод. захисту, встановлюється спеціально уповноваженим центральним ОВВ з питань міграції.