2. Охарактеризуйте конституційно-правовий статус народного депутата України, визначте підстави припинення повноважень народного депутата України.

Вивчаючи це питання, студенти повинні знати не лише статті 76—81 Конституції України, а й норми, що містяться в Законі України “Про статус народного депутата України” (1992 р.).

Народні депутати України є повноважними та відповідальними представниками народу України у Верховній Раді України. Вони покликані виражати і захищати суспільні інтереси та інтереси своїх виборців, брати активну участь у здійсненні законодавчої та контрольної функцій Верховної Ради України. Виконуючи свої функції і повноваження, народні депутати керуються Конституцією, законами України, постановами Верховної Ради України, а також своєю совістю.

Народним депутатом України може бути лише громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Народний депутат повинен мати громадянство України, бо саме ця властивість визначає наявність повноцінних правових зв’язків між особою і державою, у тому числі й наявність усіх юридичних прав і обов’язків, передбачених Конституцією України.

Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. Це означає, що вони повинні відмовитись від іншого представницького мандата і не можуть перебувати на державній службі, їм забороняється займатись будь-якою діяльністю, крім наукової та викладацької. Повноваження народних депутатів України набувають чинності з моменту складання ними перед Верховною Радою України відповідної присяги. Якщо народний депутат відмовляється складати присягу, то він втрачає депутатський мандат, і у відповідному виборчому окрузі мають відбутися нові вибори до Верховної Ради України.

Конституція України закріпляє низку гарантій депутатської діяльності, які покликані забезпечити сприятливі умови для виконання народними депутатами своїх повноважень. Однією з таких гарантій є депутатська недоторканність, яка означає, що народний депутат не може бути притягнутим до будь-якої юридичної відповідальності за діяльність, яку він здійснює під час реалізації своїх депутатських повноважень.

Депутатська недоторканність також означає й те, що народного депутата України не можна притягнути до кримінальної відповідальності, затримати чи заарештувати, якщо на це немає згоди Верховної Ради України, вираженої у відповідній постанові, що приймається на її пленарному засіданні.

Обсяг повноважень народних депутатів України визначається Конституцією України та чинним законодавством. Повноваження народного депутата припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України відповідного скликання. Ст. 81 Конституції України передбачає підстави дострокового припинення депутатських повноважень:

1) складення повноважень за особистою заявою депутата;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо депутата;

3) визнання депутата в судовому порядку недієздатним або безвісти відсутнім;

4) припинення громадянства України або виїзд депутата на постійне проживання за межі України;

5) смерть депутата.

Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України (має проголосувати не менше 226 народних депутатів).

Важливими формами депутатської діяльності є депутатський запит і депутатське звернення.

Депутатський запит — це поставлена на сесії Верховної Ради України вимога народного депутата України до певних органів та посадових осіб дати офіційне роз’яснення з питань, віднесених до їх компетенції.

Депутатське звернення — це викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до посадових осіб державних органів, керівників підприємств, установ та організацій, здійснити певні дії, дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

Чинне законодавство передбачає відповідальність посадових осіб за невиконання законних вимог народного депутата України.

Порівняйте всеукраїнський та місцевий референдуми за наступними критеріями: хто ініціює та призначає, з яких питань не може проводитись, встановлення результатів референдуму, в яких випадках може або не може проводитись повторний референдум. Інші критерії.

Підстави	всеукраїнський	місцевий
хто ініціює	не менш як три мільйони громадян України, які мають право брати участь у референдумі; не менш як половина народних депутатів України.	Місцева Рада народних депутатів
призначає	Верховною Радою України	відповідними місцевими Радами народних депутатів
з яких питань не може проводитись	затвердження Конституції України, її окремих положень та внесення до Конституції України змін і доповнень; прийняття, зміна або скасування законів України або їх окремих положень; прийняття рішень, які в	Предметом республіканського (Республіки Крим) референдуму може бути прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання Республіки Крим. Предмет місцевого референдуму в Республіці Крим визначається законодавством Республіки Крим.
встановлення результатів референдуму	Результати всеукраїнського референдуму встановлюються і заносяться до протоколу на засіданні Центральної комісії з всеукраїнського референдуму на підставі протоколів обласних комісій з референдуму.	Під час проведення місцевого референдуму в межах території області, району, міста, району в місті, селища, сільради результати референдуму встановлюються і заносяться до протоколу на засіданні відповідної комісії з референдуму.
в яких випадках може або не може проводитись повторний референдум	Якщо під час проведення всеукраїнського або місцевого референдуму було допущено грубі порушення цього Закону, Верховна Рада України у місячний строк, а відповідна місцева Рада народних депутатів - у 15-денний строк можуть призначити повторний всеукраїнський або місцевий референдум на всій території республіки, відповідної адміністративно-територіальної одиниці або її частини. У такому випадку може бути прийнято рішення про утворення комісій з референдуму в новому складі.

Тести.

1. Серед форм конституційно-правової відповідальності виділяють:

А) дострокове припинення повноважень органів та посадових осіб

2. До посадових осіб, які обираються на основі загального виборчого права, відноситься:

Прем’єр-міністр України;

3. Для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань в межах своїх повноважень Верховна Рада України створює:

Комітети Верховної Ради України

3. Сільський голова обирається:

територіальною громадою села.

Варіант №6

1.Розкрийте юридичні властивості КУ. Визначте функції КУ

Властивості Конституції України - це її специфічні риси, які відрізняють Конституцію від інших нормативно-правових актів, характеризують її сутність і зміст.

До основних юридичних властивостей Конституції України можна віднести такі (схема 10):

1. Конституція України як Основний Закон є головним джерелом національного права України, ядром усієї правової системи, юридичною базою чинного законодавства. Ця властивість обумовлена тим, що Конституція України визначає сфери суспільних відносин, які підлягають правовому (зокрема законодавчому) регулюванню, встановлює ієрархію нормативно-правових актів.

2. Конституція України характеризується юридичним верховенством, що означає її пріоритетне становище в системі національного законодавства України, вищу юридичну силу щодо всіх інших правових актів. Принцип верховенства Конституції є проявом загальнішого принципу верховного права як необхідної ознаки правової держави, і цей принцип прямо закріплюється в ч. 2 ст. 8 Конституції України: «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаютьсяна основі Конституції України і повинні відповідати їй».

Конституція України характеризується верховенством не лише стосовно до актів національного законодавства, а й щодо міжнародних договорів, що передбачено ч. 2 ст. 9 Конституції: «Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України».

3. Важливою юридичною властивістю Конституції України є її стабільність, яка забезпечується особливим, ускладненим порядком внесення до неї змін і доповнень. Так, розділ XIII Конституції встановлює досить складну процедуру зміни Конституції України, яка пов'язана з тим, що, по-перше,. вона не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України (ч. 1 ст. 157), по-друге, Конституція України взагалі не може бути змінена з настанням певних обставин - в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч. 2 ст. 157), по-третє, положення Конституції України, які закріплюють засади конституційного ладу України, форми народного волевиявлення, порядок зміни Конституції України можуть бути змінені лише всеукраїнським референдумом, що призначається Президентом України, по-четверте, зміни до інших положень Конституції України вносяться Верховною Радою України двома третинами голосів від її конституційного складу.

4. До юридичних властивостей Конституції України можна також віднести пряму дію її норм, що згідно з ч. З ст. 8 Конституції України означає можливість звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

5. Юридичною властивістю Конституції України є особливий правовий захист, який має на меті забезпечення дотримання конституційних положень, захист від порушень як «знизу» - фізичними і юридичними особами, так і «згори» - різними гілками державної влади. В той же час захист Конституції України може здійснюватися лише правовими засобами. Вони передбачають застосування органами державної влади, посадовими особами з метою дотримання Конституції України форм і методів діяльності в рамках наданої компетенції.

Функції конституції відображають її вплив на суспільні відносини.

До соціальних функцій належать:

політична (закріплює основні засади політики в різноманітних сферах суспільства та держави, інтереси й волю народу, його державний і національний суверенітет на найвищому законодавчому рівні, систему та структуру органів державної влади);

економічна (фіксує основні суспільні відносини, що утворюють економічний устрій суспільства, базу, на якій будується решта інститутів, закріплює різноманітні форми власності, створює необхідні умови для реалізації економічної політики країни, успішного функціонування її господарського механізму);

ідеологічна (акумулює найбільш суттєві моменти світогляду, в основу якого покладено ідею народного суверенітету, формує певний тип суспільної свідомості);

стабілізаційна (Основний Закон спрямований на стабілізацію соціально-економічних процесів);

консолідаційна (чинну Конституцію України потрібно розглядати як результат соціальної злагоди);

інформаційна, оцінно-пізнавальна, педагогічно-виховна таін.

До правових функцій належать:

установча (за допомогою установчих норм законодавець здійснює первинне юридичне оформлення найважливіших соціально-економічних і політичних інститутів суспільства та держави, визначає їхню динамічну спрямованість);

регулятивна (фіксує статичні та динамічні характеристики конституції як форми і джерела права, об´єднує воєдино всі правові функції);

правонадільча - реалізує себе за допомогою норм, які визначають основи правового статусу суб´єктів конституційних відносин: громадян, державних і громадських органів;

правоохоронна (забезпечує належну дію інститутів і норм Основного Закону, що досягається за допомогою специфічного механізму відповідальності);

інтегративна (Конституція України відіграє роль своєрідного інструмента, що з´єднує всі ланки правової системи в єдине ціле);

системотворча (забезпечує цілісність і збалансованість правової системи, її динамізм і стабільність, визначає принципові вимоги призначення, змісту та методів галузей права, окреслює єдині засади правотворчості та застосування права, законності й правопорядку, є своєрідним нормативним орієнтиром).