8.3. Організаційні засади міжнародного банківського кредиту. Валютно-фінансові і платіжні умови міжнародного кредиту

Процес організації міжнародного кредиту охоплює: попередні переговори про надання кредиту; підготовку листа про зобов’язання позичальника у разі надання кредиту; укладення угоди про кредит ((звичайної або відновлювальної) (якщо це синдикований кредит, то існує ще угода банків про участь у кредиті й угода про відступлення боргу одного з учасників синдикату іншим учасникам).

В угоді про надання міжнародного кредиту визначаються його валютно-фінансові й платіжні умови:

• валюта кредиту і платежу;

• сума (ліміт) кредиту;

• строк кредиту;

• вартість кредиту;

• забезпеченість кредиту;

• захист від кредитних, валютних, регіональних та інших ризиків.

Валюта кредиту і платежу — одна з найважливіших умов міжнародного кредиту, бо від її вибору залежить подальший фінансовий стан кредитора. На вибір валюти впливають: стабільність валюти; рівень процентної ставки; практика міжнародних розрахунків; ступінь інфляції; динаміка курсу валют.

До валюти міжнародних кредитів належать:

• національні грошові одиниці;

• євровалюта;

• міжнародні розрахункові валютні одиниці.

Коли валюта платежу не збігається з валютою кредиту, то це так звані м’які позики.

Сума (ліміт) кредиту — частина позичкового капіталу, який надається в товарній чи грошовій формі позичальникові. Сума банківського кредиту ще має назву кредитна лінія.

Міжнародний кредит надається у вигляді однієї частки чи кількох часток (траншів), які можуть різнитися умовами.

Строк міжнародного кредиту — це також одна із важливих умов міжнародного кредиту. До факторів, що впливають на строк міжнародного кредиту, відносять:

• цільове призначення;

• співвідношення попиту та пропозиції аналогічних кредитів;

• розмір контракту;

• національне законодавство;

• традиційна практика кредитування;

• міждержавні угоди.

Для визначення ефективності кредиту розрізняють повний і середній строк.

Повний строк міжнародного кредиту — це строк від початку використання кредиту до його повного погашення. Цей строк визначається за формулою:

,

де С_п — повний строк кредиту;

П_в — період використання кредиту, який включає період поставки товару і визнання покупцем заборгованості за кредитом шляхом акцепту векселів експортера;

П_п — пільговий період, тобто період між закінченням використання кредиту і початком його погашення. Є важливим елементом строку кредиту, особливо в разі великомасштабних поставок;

П_поч — період погашення — це період, протягом якого здійснюється погашення кредиту.

Середній строк міжнародного кредиту:

• показує, на який період у середньому припадає вся сума кредиту;

• використовується для порівняння ефективності кредитів з різними умовами;

• включає повністю пільговий період і половину строку використання і погашення кредиту.

Формула розрахунку середнього періоду така:

,

де С_ср — середній строк кредиту;

П_в — період використання;

П_п — пільговий період;

П_поч — період погашення.

Зазвичай середній строк менший від повного строку.

С_п = С_ср, якщо кредит надається відразу на повну суму і погашається одночасним внеском.

Умови погашення міжнародного кредиту бувають такі:

• погашення рівними частинами протягом визначеного строку;

• нерівномірне погашення залежно від зафіксованих в угоді принципу і графіка (наприклад, збільшення частки до кінця строку);

• з одноразовим погашенням всієї суми кредиту;

• ануїтетні (рівні річні внески головної суми позики і процентів).

Важливою умовою міжнародного кредиту є визначення його вартості. Головні елементи, що входять до вартості міжнародного кредиту, показані на рис. 1.

Рис. 1. Елементи вартості кредиту

Вартість кредиту, тобто витрати позичальника на кредит, складаються із суми кредиту, ставки відсотка, комісійних та інших зборів.

Вона визначається за формулою:

S = (Lim*R*Tср)/100,

де S – загальна вартість кредиту;

Lim – сума кредиту;

R – загальна ставка відсотка (основна ставка за кредитом, комісійні страхові внески, оплата юридичних та будь-яких інших послуг);

Tср – середній термін кредиту.

Головним елементом вартості кредиту є відсоткова ставка.

Відсоткові ставки на світовому ринку формуються на базі відсоткових ставок країн – провідних кредиторів (США, Японії, Німеччини та ін.).

Діапазон відсоткових ставок досить широкий (у середньому 7 – 18%). Різниця відсоткових ставок визначається:

• ступенем ризику на позику;

• строком на який видається позика;

• розміром позики;

• величиною оподаткування;

• умовами конкуренції на ринках позичкового капіталу.

На рух відсоткових ставок впливають очікування зміни валютних курсів. У країні із сильною валютою, де очікується ревальвація, відсоткова ставка може бути нижчою, ніж в інших країнах, щоб забезпечити приплив капіталу. Навпаки, в країні зі слабкою валютою, де очікується девальвація, відсоткова ставка повинна бути вищою, щоб не допустити відпливу капіталу і привабити капітал у країну.

У країнах з стабільною курсовою та ціновою динамікою, вільний рух капіталу має властивість вирівнювати рівні відсоткових ставок. Підвищення відсоткових ставок зумовлює приплив валюти. Однак при цьому інвестиції стають дорожчими і менш прибутковими. Падає попит на капітал і відсоткова ставка знижується. Якщо рівень відсоткової ставки встановлюється нижчий, ніж в інших країнах, починається відплив капіталу за кордон. Пропозиція капіталу зменшується, а відсоткова ставка починає підвищуватися.

Забезпеченість кредиту – одна з головних умов міжнародного кредиту. Забезпечення міжнародного кредиту може бути фінансово-товарне та юридичне.

Захист від кредитних, валютних, регіональних та інших ризиків. Ця умова міжнародного кредиту передбачає, що при визначенні валютно-фінансових умов міжнародного кредиту кредитор враховує:

• кредитоспроможність — спроможність позичальника отри­мати кредит;

• платоспроможність — спроможність позичальника своєчасно і повністю розрахуватися за своїми зобов’язаннями.

Міжнародна платоспроможність країни характеризується кількома макроекономічними показниками:

• обсягом державного боргу;

• співвідношенням між внутрішньою і зовнішньою складовими державного боргу;

• експортним потенціалом економіки;

• станом платіжного балансу;

• забезпеченням зовнішнього боргу валовими валютними резервами центрального банку країни.