Вриант 3.

1 Проаналізуйте політичний розвиток Київської Русі (іх – хіі ст.).

Як переконливо свідчать праці вітчизняних істориків, процеси виникнення, формування і розвитку української державності – явище надзвичайно складне й суперечливе. Вони були закономірним наслідком тривалих пошуків, наполегливих змагань і боротьби українського народу за свою свободу і незалежність.

Утворення Київської Русі стало значною віхою у світовій історії. Саме з Київській Русі беруть свій початок українська державність, українська культура, українська мова. І всі наступні формації українського суспільства органічно споріднені з нею. Почуття єдності українського народу, історична пам’ять про славне минуле Київської Русі зберегло Україну не лише в структурі Великого князівства Литовського, але й в умовах нищівної антиукраїнської політики Речі Посполитої.

Київська Русь започаткувала державотворчу традицію українського народу. Вона ще не була державою в сучасному розумінні, адже більшість засад державності – централізоване управління, політичні інститути, державницька ідея тільки зароджувалися. Але в період Київської Русі розпочався шлях українського народу до створення незалежної, суверенної української держави.

Розвиток політичної системи Київської Русі (здійснення законодавчої, виконавчої та судової влади; функціонування ради бояр (думи); проведення зборів громадян (віче), показав, що у політичну традицію вживалося звертання князя за підтримкою до боярської думи з важливих проблем суспільного життя, що було не обов’язковим, але його ігнорування могло значно ослабити владу князя. Наявність традиції політичного самоуправління – одна з характерних особливостей політичної культури українського народу. Поступово у свідомості народу утверджуються взаємна довіра між владою і громадою.

Стало традицією князів Київської Русі прислухатися до порад, настанов церкви, визнавати за нею авторитет. Прийняття християнства у 988 р. суттєво вплинуло на розвиток державності.

Церква, організаційні структури й служителі якої були запозичені з Константинополя, дістала широкі привілеї та автономію, на її потреби надходила, крім того, десята частина державних доходів. Прийняття християнства значно зміцнило престиж княжої династії. Вона тепер значно тісніше була пов'язана з Візантією. Широкими стали стосунки князів, які тепер належали до християнської сім’ї правителів, з іншими монархами.

Після проголошення незалежності в Україні відбувається своєрідне відродження релігійного життя, політичне зростання релігійного фактора у суспільних процесах, що позитивно впливає на розвиток держави.

Запровадження правових норм у врегулюванні внутрішнього життя також було започатковано в Київській Русі. Так, князювання Ярослава Мудрого вважається апогеєм могутності Київської Русі. Досягненням, з яким найбільше пов’язують зміцнення політичного становища держави, було зведення загальноприйнятих у ті часи законів у “Руську правду” – правовий кодекс країни. В ній існуючі закони не лише систематизувалися, а й змінювалися згідно з вимогами часу. Ще за Олегових часів русичі мали власні закони, але письмово законодавство вперше було зафіксовано при Ярославі Мудрому.

“Руська правда” ґрунтувалася на старих звичаях слов’ян. Сини Ярослава Мудрого доповнили її новими законодавчими актами. Один із них мав особливе значення, оскільки забороняв кровну помсту. Базуючись на звичаєвому праві, вона відчутно вплинула на політичне зміцнення держави, запровадження нових цивілізованих для тих часів політичних традицій, на формування правової культури. “Руська правда” передбачала не тільки відповідальність, але й права громадян, регулювала систему правосуддя. Вона постійно удосконалювалася, вбираючи в себе нові правові норми.

2. Формування Української козацької держави в ході національно-визвольної війни середини ХVІІ ст. Роль Б.Хмельницького у державному будівництві.

Навесні 1648 р.в Україні почалося козацьке повстання під проводом Богдана Хмельницького,що переросло у національно-визвольну війну.

Метою війни було звільнити Україну з-під влади Речі Посполитої,сформувати власну українську державу.

Причини війни склалися у 30-40 роки XVII ст.

Соціально-економічні причини:

1)посилення кріпосного гніту:5-6 днів панщини на тиждень,зростання податків через товарне виробництво хліба у Польщі;

2)погіршення становища міщан через свавілля польської адміністрації;самі поляки визнавали,що в Україні править беззаконня.

3)скорочення реєстрового козацтва до 6 тис.чол.відповідно до «Ординації війська Запорозького»(1638);нереєстрові козаки перетворювалися на кріпаків,скасовано козацький суд,козакам заборонено обирати гетьмана,а територія їхнього проживання обмежена.

Політичні причини:

1)відсутність власної державності

2)нерівність у правовому й політичному становищі української православної шляхти

3)прагнення козацької верхівки здобути владу

Національно-релігійні причини:

1)утиски православ’я ,братств та братських шкіл,заборона православним обіймати адміністративні посади навіть у місцевих владних органах

2)поширення унії

3)політика спольщення населення

Зовнішньополітичні причини:

1)сусіди Польщі-Московська держава,Швеція та Туреччина-були зацікавлені в Послабленні Речі Посполитої.Так,Москва підтримувала всі антипольські козацькі повстання кінця XVI-початку XVII ст.

2)сваволя шляхти підривала міцність держави ,влада короля була ослаблена

3)європейські країни,послаблені Тридцятирічною війною(1618-1648рр.)були зайняті своїми проблемами і не втручалися в східноєвропейські процеси.

Війна мала антифеодальний національно-визвольний характер і проводилась під релігійними лозунгами.

Рушійними силами виступали козацтво,селянство,міщани,дрібна шляхта та православне духовенство.Керівна роль належала українській козацькій старшині.

Варіант 4

1 Розкрийте роль київських князів у державотворчих процесах.

В IX — XII ст. економіку Давньоруської держави можна охарактеризувати як період раннього феодалізму. Виникнення і розвиток феодалізму виявляється перш за все у формуванні та зростанні феодального землеволодіння. Феодальна земельна власність є економічною основою панування класу феодалів, про що свідчать писемні джерела початку IX ст. і археологічні пам'ятки.

Із введенням християнства на Русі великим феодалом стала церква. Поступово поширюється практика дарування землі монастирям і церквам, що перетворювало їх у великих землевласників.

Головною особливістю раннього етапу східноєвропейського феодалізму було панування данинної форми експлуатації, так званого "полюддя". Крім полюддя, іще існував "повоз": населення тих земель, куди князь і намісники їхати не могли або не хотіли, повинно було саме везти данину до Києва. Під час полюддя князь або посадники чинили суд і здійснювали покарання за тими скаргами, з якими населення зверталось до князя.

В міру захоплення князями і знаттю общинних земель формувався феодальний маєток, який викликав до життя таку форму експлуатації, як відробітки.

Поступовий наступ на общину, закабалення смердів, захоплення общинних земель — все це приводило до зростання опору землевласникам. Смерди тікали від феодалів на "пустоші", тобто на вільні землі, піднімали стихійні бунти, вбивали представників вотчинної адміністрації, влаштовували масові крадіжки майна феодалів. Це змусило київських князів приділяти увагу розробці правових норм внутрішнього державного життя. Так, в 1016 році при Ярославі Мудрому з'явилась "Руська Правда", яка стала важливим збірником норм давньоруського законодавства.

Провідне місце в економіці Київської Русі займало сільське господарство, збагачене давніми традиціями. Для обробітку ґрунту і вирощування врожаю використовувалися досконалі для того часу знаряддя праці: плуг, рало, соха, борона, заступ, мотика, серп, коса. Культивувалися жито, пшениця, просо, ячмінь, овес, горох. У лісостеповій зоні вживалася парова система землеробства з =

З IX ст. до середини XII ст. Київська Русь пройшла складний шлях, багатий різноманітними подіями і процесами. В ході формування державності східнослов'янські племена склалися в єдину давньоруську народність. Русь відкрила новий феодальний період в історії народів Східної Європи. Проте невпинний поступ Русі по шляху суспільного прогресу в середині XIII ст. перервала монголо-татарська навала.