Варіант 11.1.Західноукраїнські землі у складі Австро-Угорської імперій у хіх ст., їх соціально-економічний та політичний розвиток.

На початок ХІХ ст., внаслідок трьох поділів Польщі, російсько-турецьких війн, ліквідації Гетьманщини і Запорозької Січі українські землі опинилися під владою Російської та Австрійської імперій.

Росія володіла Слобожанщиною, Лівобережжям, Правобережжям і Півднем, що становило близько 85% земель, заселених українцями. У складі Австрійської імперії знаходилося, приблизно, 15% українських земель, а саме, Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття.

У цілому перша половина XIX ст. стала для Західної України останнім етапом розкладу панщинно-кріпосницької системи господарювання. Галичина, Буковина, Закарпаття були найвідсталішими австрійськими про¬вінціями, їх промисловість залишалася на мануфактурній стадії. Перші дві парові машини в Галичині з'явилися лише у 1843 р. На західноукраїн¬ських землях розвивалися винокуріння, пивоваріння, металообробна, фар¬форово-фаянсова, цукрова, лісова, добувна (сіль, нафта, залізна руда, ка¬м'яне вугілля ) галузі промисловості, виробництво грубого сукна. Та панів¬не становище займало ремісництво. Найбільшою перешкодою для розвитку сільського господарства, яке відігравало головну роль в економіці Західної України, залишалося кріпац¬тво. Селянство поділялося на повнонадільних, загородників, огородників, халупників, тяглових, піших. Вони змушені були відробляти панщину. Чи не найгіршим становище селян було в Галичині, де під час літніх сільсько¬господарських робіт панщина досягала шести днів на тиждень. Крім того активно запроваджували в Галичині німецьку мову, на яку швидко перейшла міська адміністрація, суд, університет, навіть середня школа. Австрійський уряд пробував переселяти до Галичини німецьких колоністів, але ця політика не мала глибоких наслідків і кількість німецьких колоністів була в Галичині відносно невеликою. Галицькі селяни отримали право апеляції до вищих органів

Варіант 11.2Охарактеризуйте соціально-економічні реформи в урср у другій половині 50-х - 60-х роках хх ст.

Пiсля смертi Сталiна керiвником краiни став Микита Хрущов.Почалося поступове закриття багаточисленних концентраційних таборів. І за кілька років сотні тисяч жертв сталінського режиму повернулися додому. У 1956 році на ХХ з’їзді партії Хрущов засудив політику Сталіна ( “культ особистості” Сталіна). Почала відроджуватися культура, розпочалася підготовка до проведення деяких економічних реформ. Наступним кроком Хрущова стала так звана реабілітація (виправдання) жертв сталінської політики. Першим був проект Хрущова по освоєнню цілини (тобто пустельних земель) Казахстану та Сибіру. Після цього він вирішив вирощувати величезну кількість кукурудзи – за американською моделлю її мали використовувати як корм для тварин.Потім були й інші експерименти. Але швидких змін ані у економіці, ані у сільському господарстві вони не надали.Втім, за Хрущова люди мали значно менше підстав, аніж у сталинський період, скаржитися на радянський режим.Адже припинилися масові арешти, терор та “чистки”.Поступово почав підвищуватися життєвий рівень людей. Значно виросли доході. У людей з’явилися деякі побутові прилади – такі як холодильники, телевізори та таке інше.Розпочалося будівництво так званих “хрущовських будинків”, внаслідок чого мільйони людей почали жити у більш-менш нормальних умовах.Тим часом “відлига” розпочалася і у культурі.На початку 60-х років з’явилося багато письменників, які почали розповідати у своїх творах про те, що відбувається навколо.Їх назвали “шестидесятниками”. Але саме це й не сподобалося Хрущову. Він виступив з нищівною критикою цих “незрілих інтелігентів”. Наступні його кроки показують, що Хрущов хотів повернутися до політики “жорсткої руки” (тобто до диктатури). Але зробити цього він вже не встиг, оскільки у жовтні 1964 року пішов у відставку.