1.4 Нормативні документи зі стандартизації

У процесі стандартизації виробляються норми, правила, вимоги, характеристики, що стосуються об'єкта стандартизації, які оформляються у вигляді нормативного документа (НД)

НОРМАТИВНИЙ ДОКУМЕНТ – документ, який встановлює правила, загальні принципи або характеристики різних видів діяльності або їх результатів.

НД є своєрідним еталоном і встановлює межу якості, нижче якої продукція (технологічний процес, послуга) вважається некондиційною, тобто нестандартною.

Розглянемо різновиди нормативних документів, які рекомендуються керівництвом ISO/IEC, а також прийняті в державній системі стандартизації України.

Керівництво ISО/IEC рекомендує такі НД: стандарти, документи технічних умов, зводи правил, регламенти (технічні регламенти).

СТАНДАРТ — це нормативний документ, розроблений на основі консенсусу, затверджений визнаним органом, спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкування в певній сфері. У стандарті встановлюються для загального та багаторазового використання загальні принципи, правила, характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їх результатів. Стандарт повинен бути заснований на узагальнених результатах наукових досліджень, технічних досягнень і практичного досвіду, тоді його використання принесе оптимальну вигоду для суспільства.

Пробний стандарт — це тимчасовий документ, який ухвалюється органом зі стандартизації й доводиться до широкого кола потенційних споживачів, а також тих, хто може його застосовувати. Інформація, що отримана в процесі використання пробного стандарту, і відгуки про цей документ служать базою для вирішення питання про доцільність прийняття стандарту.

Стандарти бувають міжнародними, регіональними, національними. Вони ухвалюються відповідно міжнародними, регіональними, національними органами зі стандартизації (суб'єктами стандартизації). Усі ці категорії стандартів призначені для широкого кола споживачів.

По існуючих нормах стандартизації стандарти періодично переглядаються для внесення змін так, щоб їх вимоги відповідали рівню науково-технічного прогресу, тобто, згідно з термінологією ISO/IEC, стандарти повинні являти собою «ВИЗНАНІ ТЕХНІЧНІ ПРАВИЛА».

Нормативний документ, у тому числі й стандарт, вважається визнаним технічним правилом, якщо він розроблений у співробітництві із зацікавленими сторонами шляхом консультацій і на основі консенсусу.

Зазначені вище категорії стандартів називають загальнодоступними. Інші категорії стандартів, такі, як фірмові або галузеві, не будучи такими, можуть, однак, використовуватися в різних країнах відповідно до існуючих там правових норм.

Документ технічних умов (технічні умови) (technical specification) встановлює технічні вимоги до продукції, послуги, процесу. Звичайно в документі технічних умов повинні бути зазначені методи або процедури, які слід використовувати для перевірки дотримання вимог даного нормативного документа в таких ситуаціях, коли це необхідно.

Звід правил (кодекс усталеної практики) може бути самостійним стандартом або самостійним документом, а також частиною стандарту. Звід правил звичайно розробляється для процесів проектування, монтажу устаткування та конструкцій, технічного обслуговування або експлуатації об'єктів, конструкцій, виробів. Технічні правила, що містяться в документі, носять рекомендаційний характер.

Усі вищевказані нормативні документи є рекомендаційними.

На відміну від таких нормативних документів обов'язковий характер носить регламент.

РЕГЛАМЕНТ — це документ, у якому містяться обов'язкові правові норми. Ухвалює регламент орган влади, а не орган стандартизації, як у випадку інших нормативних документів.

Різновид регламентів — ТЕХНІЧНИЙ РЕГЛАМЕНТ. Технічні регламенти містять технічні вимоги до об'єкта стандартизації. Вони можуть бути представлені безпосередньо в самому цьому документі або шляхом посилання на інший нормативний документ (стандарт, документ технічних умов, звід правил).

В окремих випадках до технічного регламенту повністю включається нормативний документ. Технічні регламенти звичайно доповнюються методичними документами, як правило, вказівками до методів контролю або перевірок відповідності продукту (послуги, процесу) вимогам регламенту.

Технічні регламенти використовують для цілей технічного регулювання – правового регулювання відношень у сфері встановлення, застосування та виконання обов'язкових вимог (що переважно відносяться до безпеки) до продукції або пов'язаних з нею процесів, систем і послуг, персоналу та органів, а також перевірка їх дотримання шляхом оцінки відповідності й/або ринкового нагляду.