Висновки

Партії, створені в кінці XIX — на початку XX ст., не тільки боролися за владу, але і намагалися — крізь призму своїх ідеологій — виражати різні соціальні інтереси і реалізувати свої національні поривання на практиці. Аналіз тогочасної партійної системи України — тобто сукупності політичних партій, що володіли певною внутрішньою структурою, логікою розвитку, мали програмні документи і місце в політичній системі суспільства, — відкриває нові можливості в дослідженні особливостей і динаміки українського політичного процесу, а частково і розвитку національного самоусвідомлення українців як нації.

Подібний підхід дозволяє не тільки краще осмислити діяльність та історичні шанси різних партій, але і в деякій мірі подолати ізольованість досліджень подій кінця XIX — початку XX ст., пов'язати їх із стійкими тенденціями політичного та національного історичного розвитку України, а тим самим — оцінити шанси українців на створення власної держави в тогочасних суспільно-політичних умовах.

У дослідженні було висвітлено передумови виникнення та утворення перших політичних партій в Україні кінця XIX – початку XX ст. крізь призму національного питання. В силу певних історичних умов перші політичні партії в Україні виникли в Галичині наприкінці XIX ст. За національним складом у цьому регіоні переважало українське населення.

Перебуваючи в складі Австро-Угорщини, українське населення опинилося під подвійним гнітом – державно-бюрократичного апарату і польської шляхти, які намагалися знищити його культуру, мову, витравити із свідомості почуття єдності з Наддніпрянською Україною. Прикриттям загарбницької політики правлячих кіл служили твердження їхніх ідеологів про неукраїнський характер Галичини, відсутність української нації або ж її несхильність до самостійного державного життя. Могутній національно-визвольний рух українців в Галичині в кінці XIX – на початку XX ст., перекреслив подібні концепції, засвідчив перед усім світом незнищенність українського народу, його прагнення до вільного демократичного розвитку, власної державності.

У Східній Україні утворюються перші українські політичні партії революційного спрямування. Виникають вони під впливом колоніальної політики та монархічно-самодержавного ладу Російської імперії як протест проти жорстокого поліційного деспотизму і відсутності демократичних свобод української нації.

У роботі було розглянуто та проаналізовано вирішення національного питання в програмних документах перших українських політичних партій кінця XIX – початку XX ст. Політичні партії Західної України першочерговим своїм завданням визначали створення української автономії у складі Австро-Угорської імперії, шляхом реформування політичної системи країни. Наступним пунктом у вирішені національного питання, згідно з програмовими документами політичних партій, мало стати об’єднання розрізнених українських земель та утворення самостійної держави під назвою Україна.

У програмах західноукраїнських партій кінця XIX ст. незалежно від політичної позиції важливим пунктом для нагального вирішення було спільне національне питання, яке ґрунтувалося на демократичних засадах толерантності та взаємоповаги націй.

У програмах східноукраїнських партій поруч з провідними на той час соціальними ідеями, на відміну від аналогічних по політичному спрямуванню російських партій, важливе значення мали пункти присвячені вирішенню національного питання. Переважна більшість східноукраїнських політичних партій займала автономістичну позицію, закликаючи у своїх програмах до утворення національно-територіальної автономії українських земель. Невелика кількість партій обстоювала самостійницькі позиції. Різновекторність поглядів на вирішення національного питання призвела до ослаблення національних партій Східної України та посилення ролі в українському суспільному житті загальноросійських революційних організацій.

Порівнюючи вирішення національного питання політичними партіями Західної України та Наддніпрянщини на рубежі XIX – XX ст. можна зазначити, що спільним для політичних партій обох частин України є:

• наявність у програмних документах пунктів присвячених вирішенню національного питання;

• вимоги національно-територіальної автономії як першочергової потреби українського народу;

• запровадження української мови в школах, гімназіях, університетах;

• утворення українських клубів, гуртків, які сприяли б розвитку національної культури;

• організація видавництв української преси різноманітного спрямування (робітнича, політична тощо).

Різним в програмах українських партій є трактування національно-територіальної автономії. Політичні партії Західної України у своїх програмних документах зазначали, що територіальна автономія – це лише перший етап становлення самостійної об’єднаної України. Більшість політичних організацій Наддніпрянщини взагалі не ставили питання національної самостійності України, задовольняючись автономним статусом українських земель.

Різними були методи і шляхи досягнення цілей у партій. Західноукраїнські партії віддавали перевагу поступовому реформуванню політичної системи, а східноукраїнські партії під впливом російських соціал-демократів підтримували шлях революційної боротьби.

Вивчення національного питання в програмах перших політичних партій кінця XIX — початку XX ст. є дуже важливим сьогодні, оскільки, розглядаючи досвід попередніх поколінь крізь призму часу, сучасна українська влада має можливість: по-перше, не повторити їх помилок, а, по-друге, використати їх позитивні ідеї та надбання в процесі розбудови національно свідомої української держави.

Зразок (мінімум 15 максимум 20 джерел)