з вас вимагається 2 сторінки

ВСТУП

Історія політичної думки та політичних рухів і партій кінця XIX – початку XX ст. характеризується значною різноманітністю та широтою нових ідей. На той час освічені європейці дійшли переконання, що розум людини найбільш повно здатний аналізувати і спрямовувати людське життя. Така впевненість у можливостях людського інтелекту зумовила надзвичайне розмаїття нових ідеологій. Саме в цей період ідеологія, тобто система поглядів, що претендує на пояснення минулого й сучасного світу і на роль дороговказу до ліпшого майбутнього, постає як рушійна сила історії.

З цими явищами тісно пов’язувалось загальне культурне піднесення й формування прошарку інтелігенції, яка виходила на авансцену політичних і культурних змін у Східній Європі, а однією з найпринадніших висунутих нею концепцій була концепція національної свідомості. Процес загального культурного піднесення й появи інтелектуалів не оминув і України.

Історія політичної думки та політичних рухів і партій кінця XX – початку XXI ст. характеризується оновленням здобутків попередніх століть. З’являються в політичній думці неотеорії, утворюються нові партії, які сповідують нові ідеології. В сучасному українському світі дедалі частіше розглядається питання держави через призму національної ідеї українського народу. Розглядаючи національне питання в українських партіях кінця XIX – початку XX ст., можна прослідкувати характерні особливості політичного націоусвідомлення тогочасного українця, оцінити діяльність тогочасних партій стосовно їх національних переконань.

Актуальність досліджуваної теми зумовлюється необхідністю переосмислення ролі національного питання в програмах українських політичних партій кінця XIX – початку XX ст. на основі раніше недоступних джерел та літератури. Зі здобуттям Україною незалежності поступово відкриваються нові факти, що стосуються історії українських політичних партій та їх лідерів, які раніше зберігалися під грифом «ЦІЛКОМ ТАЄМНО».

Об’єктом дослідження є діяльність та програмні документи українських політичних партій кінця XIX – початку XX ст.

Предметом дослідження є національне питання в програмних документах українських політичних партій кінця XIX – початку XX ст.

Національне питання в програмних документах українських політичних партій кінця XIX – початку XX ст. недостатньо опрацьоване в сучасній історичній науковій літературі. Однією з небагатьох книг, присвячених цій темі є дослідження С. Телешуна «Національне питання в програмах українських політичних партій в кінці XIX – на початку XX ст.» 1996 року видання.

Більшість сучасних науковців зосереджують свою увагу на висвітлені певних аспектів політичного руху тогочасного суспільства. Серед них: О. Мустафін у статті «Політичний розвиток України кінця XIX – початку XX ст.», А. Каппелер у досліджені «Структура українського національного руху в Російській імперії», П. Брицький у роботі «Політичні ідеї та рухи в Україні в другій половині XIX ст.», І. Коляда у статті «Український рух 80-х – 90-х рр. XIX ст.».

Особливу увагу історики приділяють розкриттю теми формування національної ідеї в суспільстві кінця XIX – початку XX ст., наприклад: А. Коцур у статті «Українська ідея початку XX ст. та її перші речники».

Багато дослідників у своїх працях приділяють достатньо уваги питанню еволюції ідей про ідеальний державний устрій для України кінця XIX – початку XX ст. Серед них виділяється праця М. Кармазіної «Ідея федералізму в українській політичній думці на зламі XIX – XX ст.».

Так науковці як: Є. Романенко у статті «Формування українських національних партій на території Російської імперії на рубежі XIX – XX ст.», Ю. Лавров у дослідженні «Виникнення і діяльність українських політичних партій (кінець XIX – початок XX ст.)», О. Болдир’єв у праці «Перша спроба організації української політичної партії» висвітлюють історію становлення політичних партій та організацій в Україні кінця XIX – початку XX ст.

Недостатньо висвітленим залишається питання зародження та еволюції національних поглядів крізь призму утворення та діяльності політичних партій кінця XIX – початку XX ст.

Мета дослідження полягає в тому, щоб довести першочерговість вирішення національного питання в програмах та діяльності українських партій кінця XIX – початку XX ст.

Для реалізації мети потрібно виконати такі завдання:

• висвітлити передумови виникнення та утворення перших політичних партій в Україні кінця XIX – початку XX ст. крізь призму національного питання;

• розглянути та проаналізувати вирішення національного питання в програмних документах перших українських політичних партій кінця XIX – початку XX ст.;

• порівняти вирішення національного питання політичними партіями Західної України та Наддніпрянщини на рубежі XIX – XX ст.

Методологія дослідження зумовлена його характером і заявленими у роботі завданнями. Для розв’язання поставлених завдань використано метод психоаналізу, метод рецептивної естетики, компаративістичний, біографічний , герменевтичний (детально-текстовий) і типологічний методи.

Для досягнення творчих завдань історик використовує різні методи дослідження, які можна поділити на три підгрупи: загальнонаукові, специфічноісторичні та міждисциплінарні. До загальнонаукових належать історичний, логічний і метод класифікації (систематизації). Особливо важливе значення в історичному дослідженні мають власне історичні методи: хронологічний, хронологічнопроблемний, проблемнохронологічний, синхронічний, діахронний (метод періодизації), порівняльноісторичний, ретроспективний.

Нерідко застосовується ще й метод актуалізації, коли історик намагається прогнозувати, давати практичні рекомендації на підставі «уроків історії». Історик-дослідник використовує ще міждисциплінарні методи, які застосовуються фахівцями інших наук (статистичний, математичний, системноструктурний). Під час вивчення подій і процесів недавнього минулого, учасники яких ще живі, використовується також метод конкретних соціологічних досліджень (анкетування, опитування тощо). Коли доводиться вивчати і враховувати настрої людей у здійсненні певних подій, історик використовує методи соціальної психології. Проте тільки комплексне застосування різних методів, що відповідає темі та характеру дослідження, забезпечить успішне її засвоєння.

Вибрати і написати свої методи в роботу!!!!!!!

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній проаналізовано творення образної системи оповідань О. Стороженка з погляду олітературнення традиційних фольклорних образів; розглянуто специфіку творення характерів крізь призму етологічних картин народного життя; визначено місце і роль О. Стороженка у розвитку «химерної прози», показано впливи готичної літератури на творчість письменника.

або

В досліджені уточнено уявлення про формування національної свідомості в українських інтелігентів кінця XIX – початку XX ст., які брали активну участь у створені політичних партій та організацій тогочасної країни. Поглиблено знання про національне питання в програмах перших українських політичних партій кінця XIX – початку XX ст.

Практичне значення роботи полягає в тому, що це дослідження відображає цілісну картину розвитку українських політичних партій кінця XIX – початку XX ст. у взаємозв’язку з розвитком національного самоусвідомлення тогочасних українців. Дослідження можна використовувати як при вивчені історії становлення українських партій, так і при вивчені історії українського націотворення.

або

Практичне значення роботи. Матеріали наукової праці можуть бути використані під час викладання курсу історії української літератури XIX ст., різноманітних спецкурсів та спецсемінарів, присвячених проблемам взаємодії української літератури та фольклору, а також у підготовці до лекційних занять. Опрацьований фактичний матеріал може бути врахований під час підготовки підручників та посібників.

Структура роботи. Магістерська робота складається зі вступу, двох розділів («Відтворення української давнини у творчій спадщині Олекси Стороженка в контексті розвитку української літератури 40 – 60-х рр. XIX ст.»; «Ідейно-естетичні концепти української традиційної культури в малій прозі Олекси Стороженка»), висновків, списку використаної літератури.

Висновки до підрозділу та розділу

зразок

Отже, утворення Української національно-демократичної партії на зламі століть було результатом тривалого розвитку народовського руху та національного напрямку в Русько-українській радикальній партії. УНДП виникла як продукт процесів диференціації та консолідації національних політичних сил української інтелігенції. Її поява була символом реалізації об’єднуючої ідеї, що супроводжувала український національний рух протягом всієї другої половини XIX ст.

Загалом політичні партії Західної України кінця XIX ст. формувалися та розвивалися в умовах подвійного гніту – державно-бюрократичного апарату та польської шляхти. Колоніальна політика Австро-Угорщини сприяла активному формуванню у програмах новоутворених політичних партій чітко окресленої національної позиції.

Політичні партії Західної України першочерговим своїм завданням визначали створення української автономії у складі Австро-Угорської імперії. У виборі методів та шляхів здійснення своєї мети західноукраїнські партії дотримувалися принципу мирного реформування політичної системи.

Наступним етапом розвитку західноукраїнських автономних утворень, згідно з програмовими документами політичних партій, мало стати об’єднання розрізнених українських земель та утворення незалежної, самостійної держави під назвою Україна.

Отже, у програмних документах західноукраїнських партій кінця XIX ст. незалежно від політичної позиції важливим пунктом для нагального вирішення було спільне національне питання, яке ґрунтувалося на демократичних засадах толерантності та взаємоповаги націй.

Зразок

з вас вимагається 2 сторінки