Технологія електричного підривання

Електричне підривання прийнятне для ведення вибухів в будь-яких умовах. Для його реалізації необхідно:

1. Перевірити та підібрати ЕД за опором;

2. Виготовити патрони – бойовики;

3. Подати попереджуючий сигнал;

4. Виконати зарядження та забивку;

5. Змонтувати ел.-підр. мережу;

6. Перевірити справність підривної мережі;

7. Приєднати магістраль до джерела струму;

8. Подати бойовий сигнал та виконати вибух;

9. Після провітрювання оглянути вибій;

10. Якщо є відкази – ліквідувати.

11. Дати сигнал "відбій".

Основні вимоги методу:

Проводи ЕД повинні бути короткозамкнені до приєднання до мережі струму.

З‘єднання виконуються спец. затискачами – контактами, заповненими солідолом. Або ізол. стрічкою. Монтаж виконується від зарядів до джерела. При дублюванні основні та дублюючі після забивки проводи помічаються спеціальною маркою.

Опір мережі повинен бути розрахований та виміряний з місця подачі струму в мережу (розходження не більше 10 %).

Ключі від вмик. машинки та ящиків мінних станцій на час підготовчих робіт знаходяться у керівника чи підривника.

Усі електричні установки виключають в межах небезпечної зони. Якщо при включенні вибух не відбувся, магістральні проводи відключаються і через 10 хв. підривник оглядає вибій, ліквідує несправності. Після вибуху та провітрювання вибою, але не менше 5 хв. на поверхні та 15 хв. під землею оглядається вибій та ліквідуються відкази.

Переваги електричного підривання – відносна безпека, можливість перевірки мережі, підривання в будь-якій послідовності, необмежені області застосування.

Недоліки: складність монтажу мережі, особливо при великій кількості ЕД за мішаними схемами; підвищена вартість порівняно з вогневим підриванням; небезпека передчасного вибуху від блукаючих струмів.

Попередження відказів та передчасних вибухів:

Відкази – в зв‘язку із прихованими дефектами ЕД, котрих не виявлено попередніми випробуваннями (дефекти в запалювальній краплі, зменшений перетин містка).

Для надійності – по 2 ЕД послідовно з‘єднаних, подвійні ел. мережі.

Передчасні вибухи – неправильні дії підривників, несправність контрольно-вимірювальної апаратури, поява сторонніх струмів у місцях пошкодження ізоляції та контакту з породою.

Сторонні струми: блукаючі, що виникають при роботі електровозів. Струми витоку при пошкодженні ізоляції силових та освітлювальних мереж; природні земляні струми –рез. хім. та фіз. процесів; струми грозових розрядів, що переходять з атмосфери в масив породи; струми електромагнітних випромінювань від роботи радіо- та телесистем.

Найбільш небезпечні – струми витоку та блукаючи струми. Заходи : ізоляція; контроль ізоляції ел.-техн. обладнання; припинення подачі ел.-ен. на ділянку ВР; застосування у вибух. мережі газових розрядників; при грозі мережа розмикається, кінці ізолюються. ЕД пониженої чутливості до бл. струму.

Підривання за допомогою дш

Детонуючий шнур призначений для передачі детонації від ОКД чи ЕД до заряду ВР чи від одного заряду до другого на потрібну відстань.

Якщо мережа ДШ має розгалуження детонація передається по всім відгалуженням одночасно з однаковою швидкістю.

Шнур ДША – звичайний, асфальтований.

ДШЕ-12 – більш надійний, водостійкий більш безвідмовний при підриванні.

Малопотужні шнури – для монтажу на поверхні блоків.

Потужні – для ініціювання без шашки – детонатора.

Піротехнічні сповільнювачі ДШ – КСДШ – 69.

10 ступенів – 10; 20; 35; 50; 75; 100; 125; 150; 175; 200 мс.

Жорстка паперова трубка, в якій розміщено КД в металевій гільзі з піротехнічним сповільнювачем (ПС). З обох кінців трубки – відрізки ДШ – вхідний довгіший (100 мм від ПС) та вихідний коротший. Вогонь від ДШ – на піротехн. сповільнювач, через  - ініціюється КД, від вибуху якого детонує короткий відрізок КСДШ-69 передає детонацію в одному напрямку, що позначено стрілкою.