4. Обслуговування державного боргу.
Обслуговування державного боргу — це комплекс заходів держави з розміщення облігацій та інших цінних паперів, погашення позик, виплати процентів за ними, а також уточнення і зміни умов погашення раніше випущених позик і визначення умов і порядку здійснення нових державних запозичень.
Обслуговування державного боргу здійснюється Міністерством фінансів України через банківську систему шляхом:
— розміщення облігацій внутрішніх державних позик (ОВДП) та інших цінних паперів;
— погашення їх;
— виплати доходів за ними.
Для цього у складі Державного бюджету України створюється фонд обслуговування державного внутрішнього боргу.
Видатки з управління державним боргом складаються із виплати виграшів, річних процентів з погашення запозичень, видатки на виготовлення, переказ і реалізацію цінних паперів держави, а також проведення тиражів виграшів та тиражів погашення тощо. Основну частку видатків становлять виплати виграшів та процентів.
Держава має дбати про ефективність державного кредиту. Уявлення про результативність операцій із запозичення коштів можна отримати, проаналізувавши суми щорічних надходжень. Але більш повне уявлення про ефективність державно-кредитних операцій можна отримати з такого розрахунку: Е=((Н-В)/В)*100%,
де Н — надходження за системою державного кредиту; В — видатки за системою державного кредиту.
Визначаючи ефективність державного кредиту, слід враховувати також позитивний вплив його на стан державного бюджету і грошового обігу, а також на сприятливі тенденції в економічному розвитку суспільства.
При обслуговуванні зовнішнього державного боргу визначається коефіцієнт обслуговування. Він обчислюється як відношення всіх платежів із заборгованості до валютних надходжень держави, виражене у процентах. Сприятливим рівнем прийнято вважати значення цього показника до 25 %.
Граничні розміри державного боргу України, його структуру, джерела і строки погашення встановлює Верховна Рада України одночасно з прийняттям закону Про Державний бюджет України на відповідний рік.
Джерелами погашення внутрішнього боргу є:
— бюджетні кошти;
— кошти, отримані від приватизації державного майна;
— нові запозичення.
Джерелами погашення зовнішнього боргу, крім перелічених вище, також можуть бути золотовалютні резерви країни.
5. Управління державним боргом.
Є такі методи управління державним боргом: рефінансування, конверсія, консолідація, уніфікація, обмін за регресивним співвідношенням, відстрочка погашення, реструктуризація, анулювання.
Рефінансування — це випуск нових позик для того, щоб розплатитися з власниками облігацій старої позики. Цей спосіб застосовується у разі зростання державної заборгованості і бюджетних труднощів країни. Активно рефінансування застосовується при сплаті процентів і погашень за зовнішньою частиною боргу. Але для того, щоб надали нові запозичення, треба мати гарну репутацію у міжнародних фінансових колах, економічну і політичну стабільність у країні.
Конверсія державного боргу — це зміна дохідності позик. Вона здійснюється у разі зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки центрального банку) чи погіршення фінансового стану держави, коли остання не в змозі виплачувати передбачуваний дохід.
Консолідація — це зміна строків дії позик. Частіше за все вона проводиться у формі збільшення строків дії облігацій попередніх позик. В окремих випадках може застосовуватись і скорочення строків дії позик.
Уніфікація — це об'єднання кількох позик в одну. Вона спрощує управління державним боргом. Уніфікація може проводитись як окремо, так і в поєднанні з консолідацією.
Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик на одну нову зі знижувальним коефіцієнтом проводиться з метою скорочення державного боргу. Наприклад, кілька облігацій старих позик обмінюють на облігації нової позики у співвідношенні 3:1. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки він означає не що інше, як часткову відмову держави від своїх боргів.
Відстрочка погашення позики або усіх раніше випущених позик означає перенесення строків виплати заборгованості. При цьому на період перенесення строків погашення боргу виплата доходів також припиняється. Відстрочка погашення застосовується в умовах, коли подальший активний розвиток операцій з випуску нових запозичень стає недоцільним, оскільки не є фінансово ефективним для держави. Це відбувається, коли уряд зробив дуже багато запозичень і умови їх емісії не вигідні для держави, оскільки більшість надходжень від нових запозичень іде на сплату процентів і погашення раніше випущених позик.
Реструктуризація — це використання у комплексі повністю чи частково зазначених вище методів.
Анулювання (скасування) державного боргу означає повну відмову держави від зобов'язань за випущеними позиками (внутрішніми, зовнішніми або за всім державним боргом).
Анулювання цінних паперів держави можливе з двох причин:
— по-перше, в разі фінансової неспроможності держави (дефолту);
— по-друге, в результаті приходу до влади нових політичних сил, які відмовляються визнавати фінансові зобов'язання своїх попередників.
Однак анулювання не може розглядатись як допустимий варіант. Авторитет держави, як і будь-якого боржника, залежить від визнання нею своїх боргів і забезпечення їх повного погашення у встановлені строки.
Важливою сферою управління державним боргом є випуск нових позик. Держава має визначити умови їх емісії: рівень дохідності, термін дії, спосіб виплати доходів, пільги кредиторам та ін. При цьому держава повинна керуватися не тільки своїми інтересами, а й інтересами кредиторів.