Тема 1. Предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів План

1. Предмет фінансової науки

2. Фінанси як економічна категорія

3. Об’єктивна необхідність і сутність фінансів

4. Функції фінансів, їх характеристика

5. Фінансові ресурси та фінансові резерви як матеріальні носії фінансових відносин

6. Взаємозв’язок і відмінності фінансів з іншими економічними категоріями

Базові поняття: фінанси, фінансові відносини, фінансові ресурси, функції фінансів, фонди грошових коштів, об'єкти фінансових відносин, суб'єкти фінансових відносин, первинний розподіл, перерозподіл, вторинний розподіл, первинні доходи, вторинні доходи, заново створена вартість, централізовані фінансові ресурси, децентралізовані фінансові ресурси.

1. Предмет фінансової науки

Дисципліна "Фінанси" є базовою для підготовки спеціалістів економічного профілю, що має на меті надання фундаментальних знань з функціонування фінансів та їх впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Предметом фінансової науки є сукупність фінансових відносин, що виникають на різних рівнях економічної системи між державою, юридичними та фізичними особами.

Понятійний апарат фінансової науки охоплює фінансові категорії, які в абстрактно-теоретичній формі характеризують різні сторони реальної фінансової дійсності. Через використання фінансових категорій як інструмента наукового пізнання досягається більш глибоке розкриття сутності фінансів, їх специфіки і особливостей функціонування.

Фінансові категорії мають історичний характер і виступають формою теоретичного мислення, наукової абстракції, яка є зрізом реального економічного життя. З появою держави з'явились такі фінансові категорії як податки і державний кредит. Податок - це найпростіша "фінансова клітинка" державних фінансів, в якій сфокусовані основні сутнісні ознаки і властивості фінансів. Це методологічно важливе положення вперше було висунуто й обгрунтовано проф. В. М. Суторміною.

З розвитком держави і товарно-грошового господарства формувались групи складніших категорій - державні доходи і державні видатки, які, у свою чергу, утворюють категорію державного бюджету, а всі разом вони складають найбільш загальну абстракцію фінансової науки - категорію фінансів. Система фінансових категорій характеризується чіткою ієрархічністю і супідрядністю елементів, що забезпечує її цілісність. При цьому поява нових фінансових категорій, зокрема, таких як фінанси підприємств, фінансовий ринок, страхування тощо, їх функціонування і еволюція обумовлені розвитком усієї системи фінансових категорій.

2. Фінанси як економічна категорія

Загальновідомі економічні категорії (товар, вартість, ціна, кредит, фінанси і т.д.) були описані в працях представників класичної політекономії. Ніхто не заперечував їхню наявність чи зміст. Змінювалися лише висновки про роль тієї чи іншої категорії в суспільному житті. При цьому класичні категорії ставали зброєю в руках різних політичних партій. Прикладом є марксизм-ленінізм, який в основу своєї політичної програми поклав вчення про додаткову вартість та несправедливий розподіл. Однак спроби перетворити економічні категорії в інструмент політичної боротьби не могли привести до зміни їхньої сутності. Якщо капітал - це вартість, що забезпечує додаткову вартість, а фінанси - це система грошових відносин щодо формування й використання фондів для потреб держави, то це справедливо за будь-якого політичного ладу. Фінансова політика держави може бути будь-якого спрямування, але в умовах превалювання товарно-грошових відносин економічні категорії завжди виконуватимуть свої основні функції.

При соціалізмі, коли держава була основним власником засобів виробництва, дискутувалося питання про надбудовний характер держави. В остаточному рахунку державу при соціалізмі визнано базисною. З огляду на те, що спочатку в соціалістичній державі було лише два класи - робітники і селяни з несуттєвим прошарком інтелігенції, і з часом взагалі пропонували суспільство вважати безкласовим, тобто кожен член суспільства був безроздільним власником знарядь і предметів праці, робоча сила перестала бути товаром, тому лише в безнадійних скептиків могли зародитися сумніви в базисному характері держави. Цим підкріплювалася теза про економічний характер фінансів.

Необхідно чітко сказати, що економічними визнаються відносини з приводу виробництва, обміну, споживання і розподілу сукупного суспільного продукту. Сукупний суспільний продукт має не тільки матеріальне втілення (хліб і м'ясо, трактори й автомобілі, житлові будинки й офіси, танки й лайнери), а й втілюється в музиці, наукових працях - в усьому, що має вартість, вимірювану затратами людської праці. Усе, що має споживчу вартість, має й ціну. Вартість товару та його ціна практично ніколи не збігаються. Пояснення цьому явищу слід шукати в законі вартості та закономірностях ціноутворення. Але залишається чітка закономірність щодо структури ціни товару та його вартості й відповідно складу сукупного суспільного продукту. Ціна та сукупний суспільний продукт утворюються із С + V + т,

де С - перенесена вартість;

V - оплата праці;

т - доданий продукт.

У матеріальному відношенні С містить у собі вартість знарядь і предметів праці, використаних у виробництві товарів та послуг. Якщо ця частина вартості конкретна й легко вимірюється, то величина двох інших складових залежить від безлічі факторів, що впливають на них. Важливо підкреслити, що товарна маса поділяється на засоби виробництва та предмети споживання. Між цими частинами сукупного суспільного продукту існує пряма залежність. Маса продукції і сфери, що виробляє засоби виробництва, може бути виміряна через грошовий механізм і механізм середньої норми рентабельності на продукцію II сфери матеріального виробництва.

Цей складний процес не потребує втручання фінансів. Але як тільки змінюються податкові ставки, включаючи митні податки і збори, цей механізм не спрацьовує. Річ у тому, що II сфера матеріального виробництва купує необхідні їй верстати, устаткування, електроенергію і т.д. не тільки в масштабах реалізованої продукції (те, що дорівнює С), а й зі збільшенням, завдяки чому можна модернізувати виробництво і розширити його.

Так само фінанси не беруть участі в первісному розподілі чистого доходу на його складові частини V і м. Але при зміні величини оподатковування починає виявлятися тенденція зміни пропорцій між ними. У реальній дійсності величина V коригується із загальною величиною оплати праці, яка визначається ціною робочої сили. При збільшенні величини податків власник засобів виробництва (а відповідно і м) намагається зберегти свою частку доходу (прибутку), зменшуючи реальну ціну робочої сили.

Отже, фінанси є економічною категорією, оскільки вони зумовлюють первісний розподіл, стимулюючи перерозподіл прибутку та доходів (а іноді й основного капіталу) на користь (в інтересах) держави.

За політекономічним вченням, можливість розширеного відтворення забезпечується завдяки нагромадженню. Джерелом нагромадження (поряд з недоспоживанням) є іманентна здатність будь-якої суспільно-економічної формації створювати вартість, що перевищує її потреби. Суспільство (як і його громадяни) не може існувати, не відкладаючи частину створеного в запас. Це було помічено ще Арістотелем. Нагромадження формується у вигляді страхових фондів, корпоративних і державних резервів, у вигляді банківських заощаджень. Найважливішою формою накопичення є золотовалютні нагромадження окремих держав не тільки в якості стабілізатора грошових систем, а й важливого регулятора виробництва, стримуючи зростання особистого та виробничого споживання. Цей вид нагромаджень формується через фінанси.

Таким чином, як економічна категорія фінанси беруть участь у розподільних відносинах і впливають на відтворювальний процес.