
- •I. Система обчислень mathcad
- •1. Основи роботи з MathCad
- •1.1. Математичні вирази
- •1.2. Типи даних
- •1.3. Функції
- •1.4. Текстові фрагменти
- •1.5. Графічні області
- •1.6. Побудова фігур, що перетинаються
- •1.7. Приклад
- •1.8. Створення анімаційного кліпу
- •1.9. Вправи для самостійної роботи.
- •1.10. Контрольні запитання
- •2. Розв’язок рівнянь засобами mathcad
- •2.9. Вправи для самостійної роботи.
- •2.10. Контрольні запитання
- •2.1. Чисельний розв’язок нелінійного рівняння
- •2.2. Відсутність збіжності функції root
- •2.3. Рекомендації з використання функції root
- •2.4. Знаходження коренів полінома
- •2.5. Розв’язок систем рівнянь
- •2.6. Розв’язок матричних рівнянь
- •2.7. Наближені розв’язки
- •2.8. Символьний розв’язок рівнянь
- •2.9. Вправи для самостійної роботи.
- •2.10. Контрольні запитання
- •3. Символьні обчислення
- •3.7. Вправи для самостійної роботи
- •3.8. Контрольні запитання
- •3.1. Виділення виразів для символьних обчислень
- •3.2. Символьні операції
- •3.2.1. Операції з виділеними виразами
- •3.2.2. Операції з виділеними змінними
- •3.2.3. Операції з виділеними матрицями
- •3.2.4. Операції перетворення
- •3.3. Стиль представлення результатів обчислень
- •3.4. Приклади символьних операцій у командному режимі
- •3.5. Оператори обчислення границь функцій
- •3.6. Завдання операторів користувача
- •3.7. Вправи для самостійної роботи
- •3.8. Контрольні запитання
- •II. Програмування в системі mathcad
- •1. Програмування з використанням програм-функційMathCad
- •1.1. Опис програми - функції і локального оператору присвоєння
- •1.2. Звернення до програми-функції MathCad
- •1.3. Програмування в програмі-функції лінійних алгоритмів
- •1.4. Програмування в програмі-функції алгоритмів, що розгалужуються
- •1.5. Програмування в програмі-функції циклічних алгоритмів
- •1.5.1. Програмування циклу типу арифметичної прогресії
- •1.5.2. Програмування ітераційних циклів
- •1.6. Можливі використання умовного оператора if
- •1.7. Додаткові оператори програмування циклів у пакеті Mathcad 7 Professional
- •2. Модульне програмування в Mathcad
- •2.1. Модульне програмування одного документу
- •2.2. Модульне програмування у декількох документах MathCad
- •2.1. Модульне програмування одного документу
- •2.2. Модульне програмування у декількох документах MathCad
- •III. Автоматизація статистичних обчислень.
- •1. Вибірки і їхнє представлення
- •1.1. Основні поняття
- •1.1. Основні поняття
- •2.1 Властивості оцінок
- •2.2. Теоретичне порівняння оцінок
- •2.3. Статистичне порівняння оцінок
- •2.4. Завдання для самостійної роботи
- •3. Довірчі межі та інтервали.
- •3.1. Основні положення
- •3.1.1. Побудова довірчих границь і інтервалів
- •3.2. Рівень довіри
- •3.3. Завдання для самостійної роботи
- •4. Методи побудови оцінок
- •4.1. Метод моментів
- •4.2. Метод найбільшої правдоподібності
- •4.3. Властивості оцінок найбільшої правдоподібності
- •4.1. Метод моментів
- •4.2. Метод найбільшої правдоподібності
- •4.3. Властивості оцінок найбільшої правдоподібності
- •5. Граничні теореми
- •5.1. Теорема Бернуллі
- •5.2. Закон великих чисел у формі Чебишева
- •5.3. Реалізація практично достовірної події
- •5.4. Стиск розподілу з ростом числа доданків
- •5.5. Посилений закон великих чисел
- •5.6. Теорема Гливенко основна теорема статистики
- •5.7. Центральна гранична теорема
- •6. Однаково розподілені доданки.
- •6.1. Різнорозподілені доданки
- •6.1. Різнорозподілені доданки
- •Додаток 1 Системні змінні
- •Додаток 2
- •Оператори
- •Показові і логарифмічні функції
- •Функції роботи з частиною числа (округлення й ін.)
5.4. Стиск розподілу з ростом числа доданків
Закон великих чисел у формі Чебишева означає, що розподіл випадкової величини
стискується з ростом n. Якщо математичні сподівання однакові, тобто Mi=a,то стиск відбувається в околиці точки a.
Аналітично ілюструвати стиск можна, якщо розподіл для легко виписується. Наприклад, якщо i розподілені нормально N(a, 2), то випадкова величина розподілена за N(a, 2/n). Побудуємо графіки щільностей для n =1, 4, 25, 100 і =1, a =1 (зробимо це з метою освоєння пакета).
Статистично переконатися
в стиску можна, спостерігаючи гістограми
при різних значеннях n (наприклад,
для n =10,
40, 160, 640). Згенеруємо k раз
(наприклад, хоча б k
=20)
випадкову величину
:
і
побудуємо для цієї вибірки
середніх гістограму Hn. Порівнюючи
гістограми для різних n,
ми помітимо стиск (зробити самостійно).
Стиск розподілу можна також побачити
визначенням для кожного n по
мінімального
min,
максимального
max
значень і розмаху w
=
max -
min .
5.5. Посилений закон великих чисел
Теорема
Бореля (1909
р.) ( перша теорема на цю тему) затверджує,
що відносна частота fn
появи
випадкової події з ростом числа n незалежних
іспитів прямує до імовірності p
(5.6)
з імовірністю 1. Іншими словами, при будь-якому експерименті з нескінченним числом іспитів має місце збіжність послідовності fn до p.
Будемо
говорити, що для послідовності випадкових
величин
посилений
закон великих чисел є справедливим,
якщо
при n
(5.7)
з ймовірністю 1.
В частинному випадку, при рівних математичних сподіваннях, Mi=a, це означає
при n
(5.8)
з імовірністю 1.
Достатня умова виконання (5.7) дає наступна теорема.
Теорема
Колмогорова.
Якщо послідовність взаємно незалежних
випадкових величин
задовольняє
умові
,
то для неї справедливий посилений закон великих чисел.
Для незалежних і однаково розподілених випадкових величин справедливий остаточний результат:
Теорема. Необхідною і достатньою умовою для застосовності посиленого закону великих чисел до послідовності незалежних величин є існування математичного сподівання.
5.6. Теорема Гливенко основна теорема статистики
Нехай x1, x2,...,xn - вибірка з n незалежних спостережень над випадковою величиною X з функцією розподілу F(x). Розташуємо спостереження в порядку зростання; одержимо
-варіаційний ряд. Визначимо функцію емпіричного розподілу
,
де
-
число тих спостережень, для яких xi<x.
Ясно, що
-
східчаста функція; це функція розподілу,
що виходить, якщо значенням x1,...,xnприсвоїти
імовірності, рівні 1/n.
Ясно, що
-функція
випадкова , оскільки вона залежить від
спостережень x1,...,xn.
Теорема Гливенко:
при
з
імовірністю 1. (5.9)
5.7. Центральна гранична теорема
Зміст теореми
Закон великих чисел затверджує , що при n
,
де а = Mi. Центральна гранична теорема затверджує дещо більше, а, саме, що при цьому прямуванні відбувається нормалізація:
,
(5.10)
де
,
тобто середнє арифметичне при
великих n розподілено
приблизно за нормальним законом з
дисперсією 2/n;
цей факт записують інакше, нормуючи
суму:
.
Наведемо формулювання однієї з теорем.
Теорема Ліндеберга. Якщо послідовність взаємно незалежних випадкових величин 1, 2,..., n,... при будь-якому постійному >0 задовольняє умові Ліндеберга
,
де
,
,
те при n
рівномірно відносно x
(5.11)
Наслідок. Якщо незалежні випадкові величини 1, 2,..., n,... однаково розподілені і мають скінчену відмінну від нуля дисперсію, то виконується (11).Умова Ліндеберга в цьому випадку, тобто Mk=a, Dk=2, Fk(x)=F(x), приймає вигляд: при кожнім > 0 і при n
;
Це співвідношення виконується, оскільки інтеграл по всій осі, тобто дисперсія, існує.
Переконаємося статистично в тім, що сума декількох випадкових величин розподілена приблизно за нормальним законом.