3. Сучасний стан та перспективи розвитку психології управління

Якщо традиційній моделі управління була властива орієнтація керівника винятково на економічні цілі, то нова парадигма, яка зорієнтована на інтеграцію економічних, соціальних і соціально-психоло­гічних процесів, ставить у центр уваги керівника соціаль­ні й психологічні завдання, пов’язані із гуманізацією умов праці, розширенням учас­ті в управлінні, розвитком мотивації працівників тощо.

Основою цієї психологічної концепції управління є [38]:

• виявлення і збереження інтелектуальної еліти ор­ганізації;

• довіра під час виконання управлінських рішень;

• відповідальність та обов’язковість працівників;

• партнерський характер взаємозв’язків;

• корпоративний дух взаємодії;

• якість управлінських рішень;

• здатність керівників до подолання психологічних бар’єрів під час нововведень;

• орієнтація на досягнення успіху.

Стратегічним центром цієї концепції управління є людина як найвища цінність для організації, а реалізу­ється вона на таких засадах [38]:

• підтримка психологічних інновацій, які є не менш важливими, ніж соціальні та економічні;

• орієнтація управління на людину, її індивідуаль­ні, психофізіологічні особливості, інтелектуальні здіб­ності й професійні можливості; посилення і розвиток моти­вації працівників;

• скоординована активність співробітників, яка ви­никає на основі взаєморозуміння, співдружності;

• інтегрування інтересів працівників організації навколо загальних цілей;

• повна довіра і повага до працівника, створення передумов для його самостійності в роботі;

• соціокультурна та етнопсихологічна природа уп­равління, яка передбачає врахування керівниками тра­дицій народу, поєднання загальносвітової тенденції з місцевими особливостями.

На сучасному етапі окреслилися такі перспективні проблеми психології управління [38]:

1. Зміст і форми управління. У XXI ст. очікуються ґрунтовні зміни змісту і форм управління. Передусім вони стосуватимуться стилів управління, зменшення кіль­кості рівнів управління. Розшириться практика делегу­вання повноважень підлеглим, а сувора підзвітність персоналу поступиться місцем значно ширшій його діловій свободі. Керівники надаватимуть дедалі більшого значення ро­боті в командах як у межах організації, так і поза нею.

2. Роль керівника в управлінні. У сучасних психологічних концепціях управління центральною постає особистість, її психофізіологічний, професійний, моральний потенціал. Особистість керівника у них розглядають як найвищу цінність, а обдарованих працівників – як найцінні­ший капітал.

3. Підготовка керівника. Вивчення психологічних особливостей продуктивного використання людського чинника в управлінні, колективних суб’єктів управлін­ня робить підготовку, навчання, всю систему освіти керівників ключовим чинником ділового успіху. При проектуванні системи форму­вання управлінських кадрів пріоритетним є її психоло­гічне обґрунтування, яке перебуває в тісному зв’язку з економічними, технологічними, інформаційними та ін­шими аспектами.

3. Розв’язання проблем, по’язаних із соціокультурними та етнопсихологічними особливостями управ­лінської діяльності. Ця проблема донедавна залишалася поза увагою теоретиків і практиків управління. Хоч цілком очевидним є те, що ні техніка, ні організація, ні новітні методи управління неспроможні існувати поза соціокультурним, етнопсихологічним середовищем.

4. Виявлення й аналіз проблем, пов’язаних із психологічною готовністю керівників до роботи в умовах но­вовведень, непередбачуваних подій (технологічні катастрофи, несподівані зміни на ринку тощо). За таких умов керівник та керована ним органі­зація мають бути здатними до подо­лання психологічних та інших бар’єрів, роботи в екстре­мальних ситуаціях. Йдеться про емоційно-психологічну стійкість керівника до впливу стресових чинників.

5. Актуалізація комунікативної підготовки керів­ників нового типу. Комунікативна компетентність керівника є важливим чинником ефективності організації.

6. Вивчення проблем інтернаціоналізації управлін­ня, осмислення нових реальностей, що постають у зв’язку з поглибленням міжнародного поді­лу праці, створенням міжнародних систем інформації. Серед суттєвих чинників, що впливають на розвиток керівників та ор­ганізацій, є глобалізація як передумова суттєвого підвищення стандартів якості управлінської діяльності, врахування її транснаціональних та міжнародних особливостей, дотримання етичних правил в управлін­ській культурі тощо.

Основні поняття і ключові слова: людина як найвища цінність в організації.