4.3.2. Функції управління та їх психологічний зміст

Функції управління виражають психологічну спе­цифіку управлінської праці, систему відносин в органі­зації. Психологічний зміст управлінської діяльності роз­кривається через структурування функцій управління та механізми їх взаємозв'язку.

Функції управління – сукупність особливих дій та операцій, які виражають психологічну специфіку управлінської діяльності, цілеспрямованого впливу на зв'язки і відносини людей у процесі життєдіяльності організації.

Психологія та соціологія в основу класифікації уп­равлінських функцій беруть не управлінський цикл, а всю структуру діяльності керівника організації. Так, сучасний російський психолог Віктор Шепель виокремлює загальні та специфічні функції.

Загальні функції – забезпечують змістовну визна­ченість гуманітарної діяльності підприємства. До загальних вчений відносить такі функції [38]:

• збереження здоров'я персоналу і навколишнього середовища – забезпечення гуманітарної експер­тизи умов праці, стану техніки безпеки, санітарно-гігіє­нічного режиму на кожному робочому місці;

• колек­тивної згуртованості – зміцнення духовної єдності працівників, їх професійної відповідальності за імідж організації;

• професійної підготовки – забезпечення життєдіяль­ності організації завдяки системному кадровому забез­печенню, перепідготовці кадрів;

• соціальної мо­тивації – стимулювання участі працівників у прийнятті ділових рішень, матеріальне і духовне сти­мулювання їх поведінки, яке формувало б особисту за­цікавленість у роботі, дотримання норм професійної етики тощо.

Специ­фічні функції – є робочим інструментарієм здійснення за­гальних функцій соціального управління. До них відносяться функції:

• інформаційно-діагностична – покликана забезпечити збирання і збереження соціальної інформації, яка фіксує дані про кадри підприємства, їх структуру, загальнокультурну і професійну підготовку персоналу, про лідерський потенціал виробничих підрозділів, про “зони соціальної напруги”, стан і причини плинності кадрів тощо.

• розпорядчо-виконавська – передбачає підготовку спеціальної доку­ментації, координацію діяльності служб обслугову­вання, медичних установ, культурно-освітніх закладів.

• соціального прогнозу – має на меті прогностичне визначення параметрів змін на підприємстві та зумов­лених нововведеннями наслідків.

Класифікуючи функції управління за їх загальним значенням, українські вчені О. Бандурка, С. Бочарова та О. Землянська виокремлюють цільові та організа­ційні [38].

Цільові функції є визначальним елементом уп­равлінської діяльності, адже сутність управління поля­гає у виконанні планів і завдань, досягненні цілей орга­нізації.

Систему організаційних функцій, на їх думку, утворюють:

• загально-організаційна;

• матеріально-технічного забезпечення;

• фінансово-економічного розвитку;

• обліку і контролю;

• політико-правова;

• соціальна;

• мотиваційна.

Боб Нельсон і Пітер Єкономі до класичних функцій (планування, організація, супровід і контроль ) додають нові функції: концентрація енергії (здатність залучати і надихати), наділення повноваженнями, підтримка, спілкування [35].

Традиційно, беручи за основу зміст виконуваних робіт, у вітчизняній теорії менеджменту акцент робиться на такій системі функцій управління: планування, прийняття управлінських рішень, організація діяльності, контроль. Розглянемо психологічні аспекти цієї системи функцій управління.

Планування

Планування є однією з пріоритетних функцій уп­равління, яка охоплює процес підготовки до змін, фор­мування майбутніх варіантів дій. Складаючи план, керівник повинен уміти прогнозувати і оцінювати майбутнє, готуватись до нього. Потрібно враховувати по­тенційні можливості організації (здібності та професійну підготовленість учасників управління, морально-психо­логічний клімат в організації тощо), зміни зовнішнього середовища (вплив на становище організації поведінки клієнтів, конкурентів, зміни законодавства тощо).

Прийняття управлінських рішень

Прийняття управлінських рішень є центральною ланкою управління. Воно також є завершальною фазою плануван­ня і психологічно найскладнішою процедурою, найго­ловнішим оцінювальним критерієм здібностей, умінь і навичок керівника. Від їх зумовленості значною мірою залежать результати діяльності організації.

Прийняття управлінського рішення – вольовий акт формування послідовності дій, результатом яких є досягнення конкретної цілі на основі перетворення вихідної інформації.

Прийняття управлінського рішення здійснюється у двох формах: індивідуальна (одноосібну) та групова (колегі­альну), кожна з яких має свої переваги і недоліки. Ви­бір їх залежить від особливостей управлінської ситуа­ції.

У процесі розроблення та прийняття управлінського рішення діяльність керівника охоплює такі етапи [38]:

1. З’ясування, усвідомлення, формування проблеми.

2. Всебічний розгляд альтернатив.

3. Остаточний вибір варіанта адекватного цілям діяльності організації.

4. Прийняття рішення та організація його виконан­ня.

5. Формулювання, аналіз, апробація робочого варі­анта рішення.

Організація діяльності

Організація як управлінська функція передбачає:

• підбір кадрів та їх розстановку;

• розподіл доручень між співробіт­никами;

• визначення завдань і повноважень виконавців, встановлення взаємозв'язків повноважень, які забезпе­чують обмін інформацією, спілкування і процес прий­няття управлінських рішень;

• організацію дисципліни, відповідальності за доручену справу, впорядкування ро­боти керівника і його підлеглих;

• прийняття рішень щодо розвитку організації;

• створення спеціальних служб та підрозділів тощо.

Цей етап управління є для керівника надзвичайно відповідальним, оскільки йому доводиться діяти в складній структурі, елементами якої є індивіду­альні, психофізіологічні особливості працівників та їх груп, формальні й неформальні взаємозв’язки, психоло­гічні механізми взаємовпливу. Керівник при цьому пови­нен правильно і завчасно оцінити не лише свої можливос­ті впливу на підлеглих, а й їх психологічні особливості, вміло спілкуватися із співробітниками, вести ділові пере­говори.

Контроль

Контроль передбачає спостереження за процесом уп­равління, оцінювання результатів, співвіднесення їх з визначеною ціллю. У психологічному аспекті він є особ­ливим видом діяльності, пов’язаним із наданням своє­часної допомоги співробітникам, вжиття за необхіднос­ті відповідних заходів з метою досягнення управлін­ської мети керівником і всіма підлеглими (схвалення, заохочення тощо).

З погляду психології управління контроль передба­чає з’ясування та аналіз психологічних і соціально-пси­хологічних чинників досягнення (недосягнення) нак­ресленої цілі і на цій основі розроблення, впровадження системи коригувальних дій з метою досягнення бажано­го результату. Психологічний аспект контролю прони­зує всю контрольну функцію управління

Основні поняття і ключові слова: функції управління, планування, прийняття управлінських рішень, організація діяльності, контроль.