2. Валовий внутрішній продукт. Чистий національний продукт і національний дохід

Одним із найбільш загальних макроекономічних показників є валовий внутрішній продукт (ВВП), який визначається як ринкова вартiсть всiєї виготовленої кiнцевої продукцiї та послуг в економiцi за рік на території даної країни резидентами.

Кожне ключове слово наведеного визначення має значення. По-перше, термін «валовий внутрішній продукт» означає, що йдеться про сукупну продукцію, виготовлену на економічній території країни. При цьому, під економічною територією розуміється територія, яка адміністративно керується урядом країни та в межах якої особи, товари і гроші можуть вільно переміщуватись. На відміну від географічної території, вона не охоплює територіальні анклави інших країн (посольства, військові бази тощо), але містить такі анклави даної країни, які розташовані на території інших країн. По-друге, ВВП створюється резидентами даної країни. Резидент – юридичні та фізичні особи, якi знаходяться та здійснюють свою діяльність на території даної країни більше одного року. По-третє, підкреслюється ринкова вартість товарів і послуг, яка, як відомо, вимірюється в грошах. Отже, ВВП – це грошовий показник. По- четверте, вказується на кінцеві товари і послуги. Отже, до уваги не береться вартість проміжної продукції. Це дозволяє уникнути повторного рахунку. Виключити подвiйний рахунок дозволяє також показник доданої вартостi, який являє собою рiзницю мiж ринковою цiною продукцiї фiрми та вартістю споживання сировини та матерiалiв, придбаних у постачальникiв. ВВП, який являє собою ринккову вартiсть усiх вироблених товарiв, можна визначити також як суму доданих вартостей, створених усiма пiдприємствами.

Крім того, до ВВП не включаються так звані непродуктивні угоди (операції), тобто ті з них, які не сприяють збільшенню кількості виробленої в економіці продукції. До них належать: чисто фінансові угоди та продаж речей, що були у вжитку.

Чисто фiнансовими угодами вважають:

• державнi трансфертнi платежi, якi включають виплати на соцiальне страхування, допомогу безробiтним та пенсiї ветеранам;

• приватнi трансфертнi платежi, куди входять щомiсячнi субсидiї, якi отримують студенти з дому, або разовi дарунки вiд багатих родичiв;

• операцiї з цiнними паперами, тобто купiвля-продаж акцiй i облiгацiй.

Вартість проданих речей, що були у вжитку також не включаєтся до ВВП, оскiльки вона вже була врахована до ВВП того року, коли ці речі були виготовлені.

Певною модифiкацiєю ВВП є показник валового національного продукту (ВНП), який являє собою ринкову вартiсть всiєї виготовленої кiнцевої продукцiї та послуг громадянами даної країни за рік як на її території, так і за кордоном.

Якщо до показника ВВП додати вартiсть мiж надходженнями вiд факторiв виробництва (факторними доходами) з-за кордону та факторними доходами, отриманими зарубiжними iнвесторами в данiй країнi, то ми отримаємо показник ВНП. Так, наприклад, для Францiї, пiсля розрахунку показника ВВП, потрiбно додати надходження факторних доходiв з Великобританiї, США, Германiї та інших країн i, вирахувати факторнi доходи британських, американських, германських та інших суб’єктiв ринкового господарства, які дiють у Францiї. Рiзниця мiж показниками ВНП та ВВП незначна i коливається в межах + 1 % вiд ВВП.

Валовий внутрішній продукт вираховується в поточних ринкових цiнах, що являє номiнальне його значення. Для отримання дiйсної величини цього показника потрiбно очистити цiни вiд впливу iнфляцiї, тобто застосувати iндекс цiн, що дає реальне значення валового нацiонального продукту. Вiдношення номiнального ВВП до реального ВВП показує збiльшення ВНП за рахунок зростання цiн та називається ВВП – дефлятором.