
- •1. Суспільне відтворення: сутність та види. Просте та розширене відтворення
- •Теорія відтворення к. Маркса
- •2. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту
- •Валовий внутрішній продукт. Чистий національний продукт і національний дохід
- •Методи розрахунку ввп:
- •1) Виробничий метод:
ЛЕКЦІЯ 13. Суспільне відтворення та суспільний продукт
Анотація
Сутність і види економічного відтворення. Відтворення всіх елементів економічної системи. Просте і розширене відтворення. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту. Методологічні аспекти системи національних рахунків. Валовий внутрішній продукт, його сутність і відтворювальна структура. Чистий національний продукт і національний дохід. Концепції національного доходу. Національне багатство і його структура. Природне багатство. Проблеми розширеного відтворення багатства і шляхи розв’язання екологічних проблем.
1. Суспільне відтворення: сутність та види. Просте та розширене відтворення
Будь-який процес виробництва незалежно від його суспільної форми має бути безперервним, тобто повинен періодично проходити однакові стадії. Так само, як суспільство не може перестати споживати, так не може воно і перестати виробляти. Тому всякий процес виробництва, що розглядається не як одноразовий акт, а в постійному повторенні та відновленні, тобто в постійному зв’язку і безперервному потоці свого відновлення, називається процесом відтворення.
Суспільне відтворення основане на органічній єдності всіх частин, що його утворюють:
виробництва, обміну, споживання;
домогосподарств, підприємств, галузей, економічних регіонів і всього виробництва;
продуктивних сил та їх складових й економічних відносин;
суспільного виробництва і суспільного споживання.
У всій системі відтворювальних зв’язків визначальними є виробництво, бо саме воно створює все необхідне для людської життєдіяльності. Розподіленим, обмінененим і спожитим може бути тільки те, що вироблено.
Суспільне відтворення включає:
відтворення суспільного продукту та його конкретних форм;
відтворення людського ресурсу як особистісного фактора виробництва та його зайнятості;
відтворення основного і оборотного капіталу суспільства, тобто засобів виробництва;
відтворення національного багатства;
відтворення споживання;
відтворення економічних відносин.
Засоби виробництва і людський фактор у своїй єдності являють собою продуктивні сили суспільства. Тому політична економія досліджує також і відтворення продуктивних сил як матеріальної бази всієї економічної системи суспільства.
Розрізняють просте та розширене відтворення економічної системи:
Просте відтворення – це відновлення виробництва з року в рік практично в незмінних масштабах і на майже незмінній техніко-технологічній основі. Таке відтворення передбачає, що прибуток та інші доходи не використовуються на заощадження та інвестиції, тобто на розширення виробництва товарів та послуг, а повністю споживаються домогосподарствами. Просте відтворення характерне для традиційних суспільств, де темпи зростання суспільного виробництва низькі, і як наслідок – уповільнений соціально-економічний прогрес. Подібне явище має місце і нині у багатьох країнах світу.
Розширене відтворення – це відновлення виробництва у кожному наступному періоді у зростаючих масштабах та на постійно змінюваних техніко-технологічних засадах. У цьому разі частина прибутку та інших доходів підприємств і домогосподарств нагромаджується та інвестується у розширення виробництва.
Теорія відтворення к. Маркса
Припущення, зроблені К.Марксом:
усе суспільство складається з двох класів: найманих робітників і капіталістів (чистий капіталізм);
усі товари реалізуються за вартістю;
зовнішньої торгівлі немає, є тільки внутрішня торгівля;
вартість постійного капіталу за рік повністю переходить на вартість виробленої продукції.
Аналізу суспільного відтворення в К.Маркса передує два важливі теоретичні моменти. По-перше, він поділяє все суспільне виробництво на два підрозділи. І підрозділ - це виробництво, яке зосереджується на продукуванні засобів виробництва. Тобто в цьому підрозділі зосереджені ті галузі господарства, які зайняті випуском продукції для виробничого споживання. II підрозділ - це виробництво предметів споживання. Тобто до цього підрозділу належать галузі, які виготовляють матеріальні блага, що йдуть на задоволення особистих потреб населення.
Аналіз простого відтворення К.Маркс здійснює на такому прикладі:
1-й рік:
I підрозділ - 4000с + 1000v + 1000m = 6000;
II підрозділ - 2000с + 500v + 500m = 3000.
У першому підрозділі за рік витрачено 5000 одиниць капіталу, органічна будова якого (c/v) становить 4 : 1. За умови 100 % норми додаткової вартості наймані робітники створять 1000 одиниць додаткового продукту, який набуває форми додаткової вартості. Усього в першому підрозділі створено продукції на 6000 одиниць. За натурально-речовою формою це засоби виробництва. У другому підрозділі капітал, витрачений протягом року, становив 2500 одиниць. При цьому постійного капіталу було витрачено 2000 одиниць, а змінного - 500, і тому органічна будова капіталу і тут становить 4 : 1. Увесь сукупний продукт II підрозділу становить 3000 одиниць. За натурально-речовою формою він являє собою предмети споживання. Сукупний продукт усього суспільства дорівнює 9000 одиниць.
За простого відтворення весь додатковий продукт, а в капіталістичній економіці він набуває форми додаткової вартості, буде повністю витрачено на особисте споживання власників цього продукту - капіталістів.
Таким чином, умови реалізації за простого відтворення:
I (с + V + m) = Іс + ІІс
II (с + V + m) = І (V + m) + II (V + m)
I (V + т) = IIc
Розширене відтворення може мати місце тільки за умови, що в сукупному продукті І підрозділу, де виробляються засоби виробництва, буде виготовлено продукції більше, ніж спожито в І і II підрозділах разом:
I (с + V + m) > Іс + ІІс
Саме з огляду на названу вище умову розширеного відтворення К.Маркс дещо змінює приклад, який набуває такого вигляду:
I підрозділ - 4000с + 1000v + 1000m = 6000;
II підрозділ - 1500с + 750v + 750m = 3000.
Якщо капіталісти І підрозділу будуть нагромаджувати 500 одиниць прибутку (50%), то зрозуміло, що частину цих коштів вони витратять на засоби виробництва, а частину - на придбання додаткової робочої сили, яка буде приводити в дію ці додаткові засоби виробництва. Якщо органічна будова капіталу залишається незмінною (4 : 1), то з 500 одиниць прибутку, що нагромаджується, 400 одиниць буде спрямовано на нагромадження засобів виробництва (постійного капіталу), а 100 одиниць - на купівлю додаткової робочої сили:
2-й рік:
I підрозділ - 4400с + 1100v + 1100m = 6600
Якщо у II підрозділі буде нагромаджено постійного капіталу (засобів виробництва) на 100 одиниць (50%), то для приведення в дію (для обслуговування) цього додаткового капіталу капіталістам II підрозділу необхідно залучити робочої сили на 50 одиниць. Це обумовлено тим, що у II підрозділі органічна будова капіталу складає 2 : 1. Отже, у II підрозділі капіталісти з усього отриманого ними прибутку в розмірі 750 одиниць витратять на нагромадження 150 одиниць, а 600 одиниць буде витрачено ними на особисте споживання.
2-й рік:
ІI підрозділ - 1600с + 800v + 800m = 3200
У результаті реалізації сукупного суспільного продукту на початок 2-го року в суспільстві буде вже функціонувати більший, ніж у попередньому році, капітал. Постійний капітал складає 4400 + 1600 = 6000 одиниць, а змінний 1100 + 800 = 1900 одиниць. Відбулось нагромадження капіталу.
Таким чином, умови реалізації за розширеного відтворення:
I (с + V + m) > Іс + ІІс
II (с + V + m) > І (V + m) + II (V + m)
I (V + m) > IIc
Здійснений аналіз умов реалізації ССП дозволив К. Марксу дійти висновку, що процес відтворення перебував у тісному взаємозв'язку з обміном продуктів обох підрозділів і потребує певної пропорційності в самих підрозділах та між ними. Якщо порушуються такі пропорції, виникає диспропорційність, економічні потрясіння, кризові явища. Щоб цього не сталося, необхідно орієнтуватися на дотримання умов реалізації, які визначені в результаті аналізу моделей простого та розширеного відтворення.
Існують два типи розширеного відтворення: екстенсивний та інтенсивний. Перший передбачає зростання виробництва на незмінній технічній основі, за рахунок залучення додаткових ресурсів – трудових, матеріальних і фінансових, другий – зростання виробництва шляхом підвищення його ефективності.