Практична робота № 5 Опис місцевості по топографічній карті

Читання топографічної карти - це з’ясування особливостей місцевості за її зображенням на карті.

Для того, щоб складати по карті географічний опис місцевості необхідно прагнути не тільки прочитати за позначеннями окремі властивості її елементів, але, зіставивши їх виявити зв’язки цих елементів між собою і особливості місцевості в цілому.

Основні поради при складанні опису території: Спочатку дати характеристику рельєфу, потім гідрографічних об’єктів, рослинності, населених пунктів, шляхів сполучення и засобів зв’язку.

Описуючи рельєф, слід назвати форми рельєфу, його характерні лінії і точки, вказати найменшу й найбільшу висоти даної ділянки, максимальний розмах висот і коливання крутизни скату.

При описі рік вказати напрям і швидкість їх течії, ширину й глибину русла, висоти урізань, побудову русла (наявність островів, рукавів, станиць), суднохідність, засоби переправи.

Характеризуючи озера, звернути увагу на їх конфігурацію, глибину, уріз води, відносну “густину” озер на території що описується, характер їх розміщення (одиночно, групами, ланцюгами і т.д.), зв'язок з рельєфом і річною сіткою.

При описі боліт вказати залежність їх місце розташування від характеру рельєфу, площу, глибину.

Визначити види рослинності, дати їх кількісну та якісну характеристики, вказати залежність розміщення рослин від рельєфу і гідрологічної сітки.

При характеристиці населених пунктів виявити їх тип, особливості розміщення та планування, а також господарське і культурне значення.

Описуючи шляхи сполучення і засобів зв’язку, вказати їх тип і особливості, міру забезпеченості ними території.

Необхідно виявити характер і розміщення господарських і культурних об’єктів, а також міру сільськогосподарської освоєності території та картину розміщення головних видів угідь (лісів, сінокосів, садів і т.д.) у зв’язку з природними умовами.

Наприклад: Опис місцевості по топографічній карті.

Рельєф ділянки рівнинний, з добре розробленою долиною р. Гнізної і значною кількістю лощин, балок і ярів. Найвищі точки на місцевості декілька перевищують 200м, коливання висот досягає 55м.

Територію пересікає із заходу на схід р. Гнізна шириною 10м, глибиною 1,8м. Швидкість її течії 1,2м/с; це типова рівнинна річка. Вона виникає від злиття річок Наумки і Полонки. Місце злиття цих річок знаходиться на заході ділянки, до півдня від м. Мстибово. Значних приток р. Гнізна не має. Річка Гнізна несплавна і несудохідна. Заплави річок Гнізна та Полонки зайняті заболоченим лугом.

На ділянці є декілька невеликих ставків господарського значення,а також джерел на схилах балок.

Природної рослинності в районі майже не збереглось, тільки на самому півдні проростає змішаний ліс, який складається з сосни та берези, висотою у середньому 20м, з діаметром стовбуру близько 30см. Залікована площа в межах району складає 4 кв. км. Ліс прорізаний сіткою доріг. На галявині в західній його частині знаходиться дім лісничого. Луги з чагарниками займають захід району між р. Полонкою і залізницею. Велика частина території розорана.

Місто Мстибово є районним центром. Він розташований на березі р. Гнізній. На околицях міста розкинулись городи та фруктові сади. В місті є електростанція, а також дві церкви. На пагорбі на північний-схід від невеликого села Батраки знаходиться метеостанція. Ґрунтовою дорогою місто зв’язане з залізницею Мстибово. Відстань між містом і станцією близько 600м. Інші населенні пункти сільського типу невеликі (до 30 дворів).

По правому берегу р. Гнізна проходить одноколійна залізна дорога від Городка, що лежить в 58км від станції Мстибово, до Волхов, що знаходиться в 15км від станції Мстибово. Дорога прокладена частково по насипах та виїмках, пересікає р. Полонку по металевому мосту. Впродовж дороги прокладені станції, будки, казарми.

Покращенні ґрунтові дороги завширшки 6-7 м м. Мстибово з південного сходу на північний захід і з північного сходу на південний захід. В районі значна кількість лісових та польових доріг. Від електростанції в м. Мстибово на захід і північний схід проходять дроти високовольтної електропередачі.

Завдання 1. По топографічній карті “Шараз” масштабу 1:100 000, керуючись вищезазначеними вказівками, зробити географічний опис ділянок місцевостінаведених викладачем.

Завдання 2. На основі словесного опису маршруту викреслити його план у масштабі 1:10.000. Взяти ділянку 10см x 12см.

Маршрут починається від метеостанції (знак наносити, відступаючи від нижнього краю аркушу не менше чім 4см і зліва – 3см) і йде 300м по ґрунтовій дорозі на схід. Зліва по ходу на відстані 180м – рідколісся по лугу, справа – чагарник заввишки 2м. Потім дорога йде по азимуту 50⁰. Біля повороту дороги чагарник закінчується, його границя має азимут 180⁰. Тут починається змішаний ліс із сосни та берези. Середня висота дерев 12м, діаметр стовбурів 20см, відстань між деревами 3м. Зліва від ґрунтової дороги (в 200м від повороту) відходе лісова дорога під азимут 300⁰; вона веде до будинку лісничого. Дім знаходиться в 210м від ґрунтової дороги і стоїть біля узлісся ялинового лісу. Дерева в лісі досягають 15м висоти, середній діаметр стовбуру 30см, відстань між деревами 5м. Лісова дорога вправо від основної ґрунтової дороги продовжується просікою завширшки 4м.

Далі від лісової дороги і просіки маршрут йде по ґрунтовій дорозі за колишнім азимутом (50⁰) на відстані 150м. Зліва вподовж дороги вирубаний ліс, справа – сосновий ліс висотою 12м, діаметр стовбурів 23см, відстань між деревами 4м.

Пройшовши ці 150м, зустрічаємо лінію зв’язку, яка перетинає нашу дорогу під азимутом300⁰. Після лінії зв’язку дорога йде у колишньому напрямку, зліва від неї рілля, справа – заболочений луг. Пройшовши ще 150м, бачимо справа від дороги ключ, з якого у південно-східному напрямку витікає струмок; луг вздовж струмка заболочений.

По ґрунтовій дорозі проходимо ще 142м асфальтованого шосе, що має напрямок із заходу на схід. З обох сторін шосе – рілля, ширина шосе -14м, покритої частини – 10м. З північного боку вздовж шосе протягнена лінія зв’язку. Маршрут проходить вздовж шосе на схід і через 180м досягає суднохідної річки Тари, яка тече з півночі на пд. Ширина річки 80м, швидкість течії 0,3м/с. Через річку перекинутий металевий міст завдовжки 110м, шириною 8м, вантажопід’ємністю 25 т.

Далі маршрут йде по правому берегу річки по стежці на пд. Спочатку справа від нас рілля, потім – луг. Пройшовши 220м помічаємо поворот річки, тепер вона має азимут 210⁰. На місці повороту знаходиться гирло річки, через яке побудований пішохідний міст.

Йдучи по берегу річки, через 160м знову зустрічаємо лінію зв’язку. В 45м від лінії зв’язку починається селище Борки сільського типу. В селищі 30 дворів, розташовані вони у один ряд вздовж р. Тари, за хатами – городи. На проти селища є переправа через річку у вигляді порому вантажопідйомністю 5 т. На протилежному березі річки розміщена станція Борки двоколійної залізної дороги, що проходить вздовж річки на відстані 30м.

Завдання 3. За серією загально географічних та тематичних карт скласти фізико-географічний опис території, запропоновану викладачем.

Роботу по складанню комплексної характеристики території рекомендується розпочати з перегляду всіх карт атласу, на яких ця територія зображена. В них зберігається інформація, яка характеризує основні елементи природного середовища району що описується.

Опис робиться за планом:

1. Географічне розположення території;

2. Геологічна побудова та рельєф;

3. Клімат;

4. Гідрографічна сітка;

5. Ґрунти й рослинність;

6. Тваринний світ;

7. Природні комплекси (ландшафти);

8. Відомості про населення і господарство.

В описі дається характеристика території, котра дозволила б вияснити найбільш вагомі особливості її географічного положення, властивості компонентів ландшафтів та їх взаємозв’язку, територіальні розміщення природних явищ.

Список літератури:

1. Инженерная геодезия. Узд. 2-е, пре раб и доп. М., «Недра», 1976. 583с АВТ.: П.С. Закатав, Г.В. Багра туни, В.А. Величко и др.

2. Картография с основами топографии/ Под ред. Г.Ю. Грюнберг – М.: Просвещение 1991- 367с.

3. Справочник по картографии/А.М. Берлянд и др. – М.: Недра, 1988. – 428с.

4. Голованевский Б.Т. Решение задач по топокартам и планам: Учебное пособие. – Калинин: КГУ, - 1977. – 54с.

5. Селищев К.А. Картоведение. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 298с.