Тестові завдання

1. Екзогенні (зовнішні) фактори фінансової кризи – це :

1. Спад кон’юнктури в економіці.

2. Нестабільність господарського та податкового законодавства.

3. Криза галузі.

4. Низька якість менеджменту та маркетингу на підприємстві.

5. Брак інновацій та раціоналізаторства.

2. До внутрішніх факторів фінансової кризи на підприємстві можна віднести:

1. Кризу галузі.

2. Сезонні коливання.

3. Прорахунки у фінансовому плануванні.

4. Недоліки у товарно-матеріальному постачанні та збуті продукції, у виробничій сфері.

5. Низький рівень кваліфікації кадрів.

3. Санація підприємства – це:

1. Надання підприємству зовнішньої фінансової допомоги.

2. Задоволення вимог кредиторів.

3. Система заходів фінансового характеру.

4. Сукупність усіх заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

5. Немає вірної відповіді

4. Управління фінансовою санацією включає в себе:

1. Проведення санаційного аудиту.

2. Формування та аналіз проблеми.

3. Прийняття рішення.

4. Оцінювання санаційної спроможності підприємства.

5. Організація контролю за виконанням проекту санації.

5. Передумовами санаційної спроможності підприємства вважаються:

1. Стійкі позиції на ринку.

2. Реальна та дієва санаційна концепція.

3. Відсутність кредиторської заборгованості.

4. Реструктуризація активів.

5. Конкурентні переваги.

6. Основною метою санаційного аудиту є:

1. Перевірка правильності визначення причин кризи та сильних і слабких сторін підприємства.

2. Аналіз виробничої сфери підприємства.

3. Аналіз фінансового стану боржника.

4. Оцінка санаційної спроможності підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності та наявності санаційної концепції.

5. Розробка плану санаційних заходів.

7. До основних показників які характеризують фінансову незалежність та структуру капіталу підприємства відносять:

1. Коефіцієнт лівериджу.

2. Коефіцієнт фінансової стабільності.

3. Коефіцієнт покриття.

4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

5. Коефіцієнт незалежності (автономії).

8. Підприємство вважається неплатоспроможним у такому випадку:

1. Розпочато процедуру банкрутства підприємства.

2. Коефіцієнт покриття більший 1.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності дорівнює 0,1.

4. Наявних активів у ліквідній формі недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

9. Статутний капітал акціонерного товариства збільшується такими методами:

1. Збільшенням кількості акцій існуючої номінальної вартості.

2. Придбанням необоротних активів.

3. Обміном облігацій на акції.

4. Збільшенням номінальної вартості акцій.

5. Отриманням безповоротної фінансової допомоги.

10. До вхідних грошових потоків можна віднести:

1. Виручку від реалізації основної продукції.

2. Амортизаційні відрахування.

3. Прибуток від основної діяльності.

4. Кошти, залучені на умовах позики.

5. Кошти, залучені в результаті емісії корпоративних прав.

11. Приховані резерви – це:

1. Санаційний прибуток;

2. Відображення в статутному капіталі;

3. Частина капіталу, ніяк не відображена в балансі підприємства;

4. Можуть мобілізуватись в результаті індексації балансової вартості майнових об’єктів.

12. Санація із залученням нового фінансового капіталу може набрати таких форм:

1. Альтернативна санація.

2. Самофінансування.

3. Двоступінчата санація.

4. Конверсія боргу у власність.

5. Емісія облігацій конверсійної позики.

13. Фінансова участь кредиторів у санації боржника може набирати таких форм:

1. Реструктуризація заборгованості.

2. Пролонгація та списання заборгованості.

3. Викуп акції у власників.

4. Викуп частини необоротних активів у боржника.

5. Надання санаційних кредитів.

14. Альтернативна санація передбачає:

1. Вибір в якості джерел фінансування між деномінацією та консолідацією.

2. Вибір між власними та запозиченими джерелами фінансування.

3. Вибір між збільшенням та зменшенням статутного капіталу.

4. Вибір між зменшенням номінальної вартості корпоративних прав акціонерів або надання підприємству безповоротної фінансової допомоги з боку власників (акціонерів).

5. Випуск облігацій конверсійної позики.

15. Участь персоналу в санації підприємства може набирати таких форм:

1. Розпродаж майна підприємства на користь працівників.

2. Відстрочення або відмова від винагороди за виробничі результати.

3. Надання працівниками позик.

4. Вибори нового керівництва.

5. Купівля працівниками акцій свого підприємства.

16. Розрізняють такі основні форми реструктуризації:

1. Реструктуризація активів.

2. Фінансова реструктуризація.

3. Приватизація.

4. Корпоративна реструктуризація (реорганізація).

5. Реструктуризація виробництва.

17. Основний зміст реорганізації полягає:

1. В повній або частковій зміні власника.

2. В перереєстрації підприємства.

3. В зміні організаційно-правової форми організації бізнесу.

4. В зміні розміру статутного капіталу.

18. Фінансова реструктуризація полягає в наступному :

1. Одержання додаткових кредитів.

2. Реструктуризація заборгованості перед кредиторами.

3. Ліквідація підприємства.

4. Замороження інвестицій.

5. Збільшення статутного капіталу.

19. Реорганізація підприємства у формі укрупнення полягає в наступному:

1. Злиття кількох підприємств в одне.

2. Збільшення статутного капіталу підприємства.

3. Взаємне поглинання підприємства.

4. Придбання або будівництво нових основних фондів.

5. Приєднання одного або кількох підприємств до одного.

20. Реорганізація підприємства виокремленням полягає в наступному:

1. Виділення зі складу підприємства одного або кількох структурних підрозділів.

2. Виділення зі складу об’єднання структурної одиниці.

3. Створення на базі юридичної особи, яка припиняє свою діяльність, кілька нових підприємств.

4. Заміна форми власності підприємства.

21. Основні форми державної фінансової підтримки санації підприємства:

1. Бюджетні позики.

2. Придбання державою корпоративних прав підприємства.

3. Реструктуризація підприємства.

4. Надання податкових пільг.

22.Фонд стабілізації підприємств, внесених до реєстру неплатоспроможних, спрямований на:

1. Реорганізацію і санацію підприємств, внесених до реєстру неплатоспроможних.

2. Ліквідацію підприємств та організацій, внесених до реєстру.

3. Приватизацію державних підприємств.

4. Частковий викуп корпоративних прав фінансово неспроможних підприємств.

5. Надання фінансової допомоги на поповнення оборотних коштів, переобладнання та перепрофілювання підприємств, внесених до реєстру.

23. Основні критерії відбору підприємств для надання їм державної фінансової підтримки при проведенні санації наступні:

1. Потенційна прибутковість.

2. Збереження досліджень і розробок, які мають пріоритетне значення для країни.

3. Таке підприємство є містоутворюючим.

4. Державна форма власності.

5. Наближеність керівництва до структур державної влади та управління.

24. Підтримка підприємства фіскальними методами може здійснюватись у такий спосіб:

1. Надання податкових пільг та податкове кредитування.

2. Реструктуризація податкової заборгованості.

3. Зменшення ставок окремих податків.

4. Списання податкової заборгованості.

5. Надання цільових податкових пільг.

25. Справа про банкрутство підприємства може бути порушена якщо:

1. Надійшла письмова заява будь-кого з кредиторів боржника.

2. Надійшла письмова заява потенційного санатора.

3. Надійшла письмова заява боржника стосовно його фінансової неплатоспроможності або її загрози.

4. Боржник не повернув банківський кредит.

5. Боржник не визнає претензій кредиторів.

26. У разі банкрутства підприємства в першу чергу відшкодовуються:

1. Вимоги щодо платежів до бюджету.

2. Вимоги кредиторів, забезпечені заставою.

3. Витрати, пов’язані з провадженням справи про банкрутство.

4. Вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.

5. Зобов’язання перед власниками корпоративних прав.

27. Примусова ліквідація підприємства здійснюється в разі:

1. Визнання його банкрутом.

2. Якщо протягом місяця підприємство на погасило визнані ним претензійні вимоги.

3. Якщо на ухвалу суду визнані недійсними його установчі документи і рішення про створення підприємства.

4. Якщо його борги перевищують його активи.

28. Рішення про санацію банківської установи приймається у випадках:

1. З ініціативи банківської установи в рамках непримусових заходів впливу НБУ.

2. З ініціативи правоохоронних органів.

3. З ініціативи працівників банку.

4. З ініціативи НБУ.

5. За погодженням всіх сторін у ході провадження справи про банкрутство.

29. Ліквідація банківської установи здійснюється у таких випадках:

1. За рішенням зборів засновників, акціонерів.

2. У разі оголошення банку банкрутом.

3. НБУ у разі допущення банком серйозних порушень.

4. За рішенням Адміністрації Президента.

5. На письмову заяву в НБУ комітету кредиторів.

30. Підставою для переведення банку в режим фінансового оздоровлення може бути:

1. Негативна рейтингова оцінка.

2. Порушення норм банківського законодавства.

3. Відсутність необхідного рівня капіталу.

4. Порушення податкового законодавства.

5. Віднесення банку до категорії проблемних.