1.Комп’ютерна схемотехніка-це науково-технічка дисципліна,яка вивчає теоретичні методи аналізу і синтезу схем а також засоби їхньої технічної реалізації.

КС дозволяє

1)Постійно удосконалювати архітектуру комп’ютера

2)Підвищувати продуктивність роботи при експлуатації

3)Зменшувати габаритні показники

4)Виконувати заходи по надійному збереженню інформації

В КС усі технічні засоби залежать від функцій,які вони виконують і поділяються на:

1-Елементи

2-Вузли

3-Пристрої

2-Вузли

3-Пристрої

4-Комп’ютерні системи

2.Склад технічних засобів Комп. Схемотехніки

В комп’ютерних системах відбувається оброблення дискретної інформації і тому вважається,що застосовуються цифрові мікросхеми.На сьогодні мікросхеми об’єднані в інтегральні і мають різні ступені складності.

Елементами в комп’ютерній схемотехніці називаються найменші неподільні мікроелектронні схеми,які призначені для виконання логічних операцій(НЕ,И,ИЛИ) або зберігання біта інформації.У зв’язку з розвитком і впровадженням інтегрованих мікросхем,до елементів умовно відносять:

1-Підсилювачі

2-Повторювачі

3-Формувачі

Зазвичай елементи будуються на основі двопозиційних ключів,тому що технічно це реалізується найпростіше

В комп’ютерах застосовуються елементи,які мають два стани:

1)Стан дозволу(високий рівень напруги-логічна 1ця)

2)Стан заборони(стан високого рівня-логічний 0)

Якщо мікросхема може мати ці два стани-то вона називається двійковою

Перемикання-перехід з одного стану в інший

За логікою роботи вузли поділяються на 2 класи:

1)Комбінаційні схеми-стан віходів залежить від

комбінації вхідних сигналів у даний момент часу(суматори,шифратори,дешифратори,мультиплексори,компаратори)

2)Послідовні схеми-значення виходів визначається комбінацією вихідних сигналів і станом пам’яті в даний момент(регістри,лічильники,генератори чисел)

Сукупність застосування двох класів дозволяє

1)Операції прийому інформації

2)Операції видачі інформації

3)Операції зберігання інформації

4)Арифметико-логічне опрацювання

5)Постійне керування ходом обчислювального процесу в комп.

3.Класифікація пам’яті сучасних комп’ютерів

Пам’яттю-називається сукупність різних пристроїв,які призначені для приймання ,зберігання і видачі інформації в двійковій системі числення.

Окремий пристрій або мікросхема системи-називається запам’ятовуючим пристроєм(ЗП)

Усі мікросхеми пам’яті працюють під керування поточної ОС.Програми ОС контролюють і розміщують інформацію на контактах мікросхем пам’яті і забезпечують захист від несанкціонованого доступу.Продуктивність та обчислювальні можливості МП завжди визначаються складом і поточними характеристиками ЗП,а тому пам’ять класифікують по трьом ознакам:

1)По функціональному призначенню

2)По типу носія інформації

3)По способу організації доступу до пам’яті

За функціональним призначення тип пам’яті поділяється:

1)Вутрішню пам’ять-призначена для постійного зберігання програм і даних:

а)Надоперативні або регістрові ЗП(використовують регістри МП)

б)Кещ-пам’ять-мікросхеми які застосовуються для зберігання копій поточної інформації(доступ до неї відкритий усім програмам,що підвищує продуктивність роботи)

в)Оперативна пам’ять-характеризується високою швидкодією і інформаційною ємністю

г)Постійні-вони будуються на напівпровідникових інтегральних мікросхемах(інформація записується при встановленні і її можна зчитувати)

Якщо одночасно використовується оперативні та постійні ЗП то використовується основна пам’ять ПК

д)Спеціалізовані-відносяться багатопортові пристрої та відеопам’ять

2)Зовнішню пам’ять-призначена для зберігання інформації(Накопичувачі усіх типів)

По способу зберігання інформації пам’ть поділяється

1-Статична(тригер)

2-Динмамічна(конденсатори)

При експлуатації поділяється

1-Енергозалежну-при відключенні джерела живлення інформація що не зберігалась,зникає

2-Енергонезалежну-інформація зберігається постійно,можуть використовувати допоміжне джерело живлення

4. Ядром мікросхеми статичної оперативної пам'яті (SRAM - Static Random Access Memory) є сукупність тригерів - логічних пристроїв, що мають два стійкі стани, одне з яких умовно відповідає логічному нулі, а інше - логічній одиниці.

Кожен тригер зберігає один біт інформації. Це дозволяє:- мати стійкі стани й за наявності живлення зберігати нескінченно довго інформацію;- працювати на частотах до декількох Ггц.До недоліків тригерів слід віднести їх високу вартість і низьку щільність зберігання інформації.

В основі всіх тригерів лежить кільце з двох логічних елементів "НЕ" (інверторів), сполучених за типом "тригеру".В основі всіх тригерів лежить кільце із двох логічних елементів "НЕ" (інверторів), з'єднаних по типі "засувки" (рисунок 1).Якщо подати на лінію Q сигнал, що відповідає одиниці, то, пройшовши крізь елемент D.D1 він перетвориться на нуль. Але, поступив на вхід наступного елемента, - D.D2 - цей нуль знову перетвориться на одиницю.Оскільки, вихід елемента D.D2 підключений до входу елемента D.D1, то навіть після зникнення сигналу з лінії Q, він буде підтримувати себе самостійно. Природно, якщо на лінію Q подати сигнал, що відповідає логічному нулю, то усе буде відбуватися навпаки.Тригери поєднуються в єдину матрицю, що складається з рядків (row) і стовпців (column), останні з яких так само називаються бітами (bit).Ділянка статичної пам'яті управляється двома транзисторами., тобто витрачається вісім транзисторів (рисунок 3).

Чотири використовуються тригером , ще два – керуючими "засувками" (управляющие "защелки").