Розвиток теорій вартості і цінності життєвих благ в економічних вченнях. План

Розвиток теорій вартості і цінності життєвих благ в економічних вченнях. 1

План 1

1.Адам Сміт про вартість. 2

2.Т. Мальтус про теорію вартості. 3

3. Рікардіанська теорія вартості. 5

4. Критики капіталізму. 7

5.Трактування вартості в працях Ж.Б Сея і Ф. Бастіа. 8

6. Марксова теорія вартості. 9

7. Новий підхід до трактування теорії вартості. 11

8. Сучасні погляди на вартість. 12

9. Українські і російські вченні про теорію вартості. 13

10.Інформаційна концепція. 15

Список літератури 16

2. Господарський розвиток давньосхідної і античної цивілізацій: порівняльний аналіз. 17

1.Адам Сміт про вартість.

Теорію вартості у своїх вченнях розглядало багато науковців. Одним із них був відомий англійський економіст Адам Сміт. Вчений увійшов в історію економічної думки як засновник глибокого, системного викладу світової теорії економічної науки.

На ґрунті дослідження поділу праці Сміт розвинув власну теорію вартості товарів і послуг. Варто підкреслити, що вона до кінця ХІХ ст. залишалася центральною теорією політичної економії, навколо неї розгорнулася найзапекліша полеміка послідовників та критиків учення Сміта

Відзначивши такі властивості товару, як споживна вартість (корисність) і мінова вартість (здатність обмінюватись на інші товар в певній пропорції), Сміт першу з них залишив без глибокого аналізу, зосередившись на аналізі другої.

Теорія мінової вартості Сміта дуалістична.

В одному варіанті він твердо стоїть на позиціях трудової теорії вартості, вказуючи, що «праця є єдиним загальним, так само як і єдиним точним, мірилом вартості або єдиною мірою, за допомогою якої ми можемо порівнювати між собою вартість різних товарів у всі часи та у різних місцях»[7], тому саме праця визначає «дійсну ціну» товарів, тоді як гроші становлять їх «номінальну ціну». Величину мінової вартості Сміт визначив не індивідуальними затратами праці окремих виробників товару, а середніми за цих умов затратами праці. Він вказував також, що кваліфікована і складна праця створює в одиницю часу вартість більшу, ніж некваліфікована і проста праця.

В іншому випадку мінову вартість А. Сміт визначив як ту кількість живої праці, на яку можна обміняти певний товар. Таким чином, мінова вартість в одному випадку визначається Смітом затратами праці на виробництво товару, а в іншому – купленою працею.

Водночас він схилявся й до ще одного варіанта визначення величини вартості товару – на основі витрат виробництва. За цими поглядами, праця не є єдиним джерелом і єдиною мірою вартості, оскільки капітал і земля також створюють вартість, яка приєднується до вартості створеної працею. Праця, капітал і земля, на думку Сміта, породжують доходи – заробітну плату, прибуток і ренту, сума яких і визначає вартість (ціну) виробництва, а остання, у свою чергу, стає і джерелом, і мірою мінової вартості (цінності) товару.

Ціну, яка встановлюється на рівні виробництва, Сміт назвав природною ціною, а ціну, яка відхиляється від природної під впливом попиту і пропозиції, - ринковою ціною.

Висновки А. Сміта стосовно існування «дійсної (природної) ціни», яка визначається чи тільки працею, чи то затратами як праці, так і капіталу та землі, призвели згодом до того, що одні послідовники видатного британського вченого бачили тільки «трудову» природу походження вартості товарів, а інші розглядали її крізь призму витрат виробництва. Сам Сміт схилявся до теорії витрат виробництва, вказуючи, що праця лежить в основі мінової вартості товарів тільки в «ранньому і примітивному стані суспільства», коли виробники використовували власні засоби виробництва та не продавали свою працю.[3,338]