21. Видатні картографи та картографічні твори середніх

В Єгипті - XIV-XV ст. розвиток картографії пов'язаний із зародженням і

розвитком нового, капіталістичного суспільства.

Наприкінці XV ст. у зв'язку з великими географічними відкриттями

активізується розвиток географічних наук.

Карти були потрібні для плавання через океан. Поряд з навігаційними

інструментами моряки почали використовувати для орієнтування глобуси.

Один з них, що зберігся до наших днів, виготовив у 1492р. німецький

географ і астроном Мартін Бехайм, який брав участь в експедиціях

португальців поблизу берегів Африки. Глобус Бехайма (Яблуко Землі)

побудований за картами Птолемея з доповненнями й уточненнями, внесеними

португальськими експедиціями.

Наприкінці XV ст., з утворенням Російської централізованої держави і

ліквідації роздрібнених феодальних князівств, виникла потреба в

деталізованих картах країни.

21. Видатні картографи та картографічні твори 18-19 ст.

Оскільки карти в період свого безпосереднього функціонального життя покликані були давати уявлення подорожуючим щодо особливостей навколишнього світу, фіксувати на площині наявні країни, то їх укладачі намагалися внести до них якомога більше відомостей, які дозволяли зрозуміти найхарактерніші ознаки територій, що картографувалися. Тут варто наголосити на особливостях картографічних творівяк джерела: вся вміщена в них інформація відбивала тільки відомості, знані виключно на момент створення креслень, тобто карта мала чітко визначений час як джерело вивчення.

Карти і атласи минулого часто виглядають як твори малярської, а пізніше і друкарської майстерності. Вони почали слугувати географічним та історичним знанням, концентруючи дані, що їх важко, а то й неможливо було віднайти в інших джерельних комплексах. В роздачі зібрано карти із зображенням українських земель, що були видані від кінця XV до середини ХІX ст. Частина карт доповнені описами (хто, де і коли видав...). Присутні карти, авторами яких є відомі картографи минулого: Клавдій Птоломей, Герард Меркатор, Себастьян Мюнстер, Віллем Блау, Абрагам Ортелій та ін.

21. Видатні картографи та картографічні твори радянських часів

За радянських часів сфера авторського права підпала під виконання державної політики націоналізації. Декрети і постанови Ради Народних Комісарів зліквідували всі майнові права авторів. Перший закон про авторське право в Українській РСР було прийнято 1929 р. після схвалення в 1928 р. загальносоюзних “Основ авторського права”. “Основи” діяли до початку 60-х років ХХ ст., коли їх виправлений варіант внесли в Основи цивільного законодавства СРСР і УРСР відповідно. У 1963 р. Верховна Рада УРСР прийняла Цивільний кодекс УРСР, четвертий розділ якого стосувався авторського права та складався з 44-х статей (статті 472-513).

Авторське право у Радянському Союзі у багатьох пунктах не відповідало міжнародним нормам, однак добре обслуговувало адміністративно-командну систему, що існувала в СРСР, де роль держави була панівною в усіх сферах суспільного життя. Авторські права вважалися непередаваними ні повністю, ні частково, ні особисті, ні майнові. У цивільному обороті авторські права участі не брали: все авторське право було зведене до права автора одержати визначену, унормовану винагороду при використанні твору. За умови тогочасної монополії держави у сфері геодезії та картографії авторські права на картографічні твори державні картографо-геодезичні відомства фактично не визнавали. Зазначимо, що в ті часи у загальному обсягу картографічної продукції переважали службові твори, проблему визнання авторського права на них штучно обходили, тому вона не була такою актуальною, як за нинішніх умов