6. Дати визначення топоніміки, якими проблемами та задачами займається.

Топоніміка (від др.-грец. Topos - місце і onoma - ім'я, назва) - наука, що вивчає географічні назви, їх походження, смислове значення, розвиток, сучасний стан, написання та вимову, а також природні та соціальні умови минулого, за яких дані назви виникли. Топоніміка є інтегральною науковою дисципліною, яка знаходиться на стику трьох областей знань: географії, історії та лінгвістики

7. Описати форми передачі іншомовних географічних назв.

Саме при передачі власних імен та географічних назв найбільш виразно проявляється тенденція до встановлення еквівалентів. Існує три способи передачі власних назв у перекладі: транслітерація, транскрипція або транскрибування та калькування.

При транслітерації іноземні власні імена та географічні назви передаються буквами українського алфавіту без врахування особливостей вимови:

Hull - Гуль

Walter – Вальтер

Транскрипція або транскрибування полягає у фонетичній передачі імені, тобто так, як воно звучить на іноземній мові:

Brighton - Брайтон

New York - Нью-Йорк

Переклад шляхом калькування полягає у дослівному перекладі власного імені по частинах з наступним складанням цих частин в одне ціле:

Cape of Good Hope - МисДоброїНадії

New South Wales - НовийПівденнийУельс

11. Дати визначення картографічної семіотики

Розділ картографії, в межах якого розробляються загальна теорія систем картографічних знаків і методи побудови та використання способів картографічного відображення. В межах К. с. виділяються три розділи: картографічна синтактика, яка вивчає правила побудови та використання знакових систем, їх структурні властивості; картографічна семантика, яка досліджує співвідношення умовних знаків з явищами, що відображуються; картографічна прагматика, яка вивчає інформаційну цінність знаків як засобів картографічної комунікації та їх сприймання користувачами карти. Іноді у складі К. с. виділяють картографічну стилістику, яка вивчає стилі та фактори, що визначають вибір засобів відображення у відповідності до функцій картографічних творів.

11. Описати спосіб картографічного зображення значків та лінійних знаків

Спосіб значків. Значки використовують для показу місцеположення об"єктів, які не виражаються в масштабі карти, або займають меншу площу, ніж сам знак, або взагалі явищ, локалізованих в пунктах. За формою розрізняють геометричні, буквені та наочні (символічні та натуралістичні) значки. Кількісні характеристики явища передаються розміром значка. При цьому використовують абсолютну або відносну шкалу. Як при абсолютній, так і при умовній співрозмірності значків їх шкала може бути неперервною чи ступінчатою.

Спосіб лінійних знаків застосовують для передачі ліній в їх геометричному розумінні, об"єктів лінійного простягання, які не виражаються за своєю шириною в масштабі карти, об"єктів площинного поширення. Використовують і такий прийом, коли кольорову чи штрихову гаму розміщують з боку вздовж лінійного знаку, чи виносять в бік. Динаміка, розвиток, зміна положення лінійних об"єктів легко передається поєднанням лінійних знаків, які відносяться до різних моментів часу