- •1. Аеробні навантаження - необхідна складова здорового способу життя.
- •2. Переваги оздоровчої ходьби.
- •3. Техніка оздоровчої ходьби
- •4. Медичний контроль.
- •5. Екіпіровка для занять оздоровчою ходьбою.
- •6. Вибір траси і визначення її протяжності.
- •7. Визначення швидкості ходьби.
- •8. Спеціальні вправи для оздоровчої ходьби.
- •9. Самоконтроль під час занять
- •9.1. Щоденник тренувань.
- •9.2. Визначення функціонального стану організму та рівня фізичної підготовленості.
- •9.3. Визначення оптимального рівня навантаження:
- •9.4. Варіанти термінового тестування рівня навантаження.
- •9.5. Оцінка сумарного впливу тренувальних навантажень
- •10. Багаторічна програма занять оздоровчою ходьбою
- •10.1. Зміст тренувань на підготовчому етапі. Спеціальні заняття оздоровчою ходьбою
- •10.2. Зміст і методика занять на етапі підвищення швидкості ходьби.
- •13. Зміст і методика занять на етапі подальшого вдосконалення прийомів ходьби, розвитку і утримання фізичної форми.
- •11. Варіанти програм оздоровчої ходьби.
- •12. Дихання і питний режим при заняттях оздоровчою ходьбою.
- •13. Різновиди оздоровчої ходьби
9.3. Визначення оптимального рівня навантаження:
Як правило, перед людиною, що приступає до оздоровчих занять, постає питання: яким має бути навантаження, щоб, з одного боку, отримати оздоровчий ефект і, з другого боку, уникнути перевантаження і не нанести шкоду організму.
Для визначення оптимального рівня навантаження теж існує цілий ряд доступних та простих методик, починаючи від найпростіших (але одночасно і найбільш узагальнених) і до досить диференційованих, що враховують індивідуальні властивості кожного спортсмена.
а) «розмовний» тест;
Хорошим орієнтиром для визначення оптимального темпу ходьби є здатність підтримувати під час її бесіду (так звана "розмовна швидкість"). Встановлено, що при ходьбі з "розмовною швидкістю" споживання організмом кисню складає 60-70 відсотків від максимально можливого, а саме цей рівень навантаження найбільш сприятливий для тренування серцево-судинної системи.
Таблиця 3.
Використання «розмовного» тесту для визначення рівня інтенсивності навантаження при оздоровчій ходьбі.
Рівень інтенсивності |
Здатність до підтримки розмови під час ходьби |
Дія |
Дуже високий |
При вимовлянні одного або декількох слів помітна задишка |
Негайне зменшення інтенсивності навантаження |
Дуже низький |
При вимовлянні декількох речень підряд ритм дихання не змінюється |
Збільшення інтенсивності навантаження |
Оптимальний |
При вимовлянні двох речень підряд помітна легка задишка |
Підтримка цього рівня інтенсивності |
б) рекомендації І.Квапілека;
Досить точним методом контролю за навантаженням являється певне число ударів пульсу. Для контролю ЧСС (частоти сердечних скорочень) слід, передусім, фіксувати пульс в стані спокою, тобто до початку оздоровчого заняття. Потім слід виміряти пульс відразу після ходьби і після 10-хвилинного відпочинку.
Оскільки після припинення руху пульс різко знижується, для об'єктивного контролю необхідно опанувати навички контролю пульсу під час ходьби. Рекомендується рахувати пульс за 10 секунд і потім множити отримане число ударів на 6.
Під час тренувань можна також використовувати наручні пульсометри, у яких на табло фіксується число ударів пульсу.
Визначати граничний рівень навантаження за пульсом досить просто за системою чеського лікаря І. Квапілика. Для цього від 180 віднімається вік в літах; отримане число буде тією кількістю ударів пульсу в хвилину, яку не слід перевищувати під час ходьби.
Академік Н. М. Амосов вважає, що пульс літніх людей під час ходьби не повинен перевищувати 110-120 ударів в хвилину, що принципово не розходиться з системою Квапілика.
У міру того, як організм людини, яка займається оздоровчою ходьбою, наближається до оптимальної спортивною форми, слід визначити і нижню межу пульсу, нижче за яку не відбувається істотних змін в навантаженні під час ходьби, тобто припиняється оздоровчий аеробний вплив на серцево-судинну систему, а тренування перетворюється на звичайну прогулянку.
Для контролю нижньої і верхньої межі пульсу при мінімальному і максимальному навантаженні можна користуватися даними, приведеними в таблиці 4.
Таблиця 4
Вік, років |
Частота пульсу, уд./хв. |
|
мінімальний |
максимальний |
|
20 |
134 |
160 |
30 |
129 |
150 |
40 |
124 |
140 |
50 |
118 |
130 |
60 |
113 |
120 |
70 |
108 |
110 |
Як видно з цих цифр, чим старша людина, тим меншою у неї має бути різниця між максимально припустимим і мінімальним тренуючими режимами пульсу.
Для швидкості і зручності визначення рівню навантаження по пульсу, бажано запам’ятати необхідну кількість ударів за 10 секунд для свого віку.
в) обчислення оптимальної ЧСС за формулою;
Більш складною є система визначення рівня навантаження виходячи з показників порогу анаеробного обміну (ПАНО). Для отримання тренуючого ефекту навантаження повинне за інтенсивністю і об'ємом відповідати рівню фізичного стану: у осіб з низьким і нижче за середній рівень - нижче ПАНО, з середнім і вищим за середній рівнями - вище ПАНО. Частота серцевих скорочень при цьому розраховується за формулою:
ЧСС = (195 + 5 х N) - (A + t),
де N - порядковий номер рівня фізичного стану (обчислюється за допомогою 12-хвилинного тесту К.Купера, наведеного в табл. 1, а саме: 1 - низький рівень; 2 - нижче за середній; 3 - середній; 4 - вище за середній; 5 - високий рівень); А - вік (число повних років), t – запланована тривалість ходьби (хв.). Наприклад, при 40-хвилинній ходьбі у чоловіка 50 років з низьким рівнем фізичного стану тренувальний ефект буде досягнутий, якщо ходьба викликає підвищення пульсу до значень, розрахованих по формулі: (195 + 5 х 1) - (50 + 40) = 105 уд/хв. Таким чином, дана формула враховує цілий ряд показників і дозволяє диференціювати навантаження в залежності від віку, рівня підготовленості та тривалості тренування.
Якщо пульс не піднімається до запланованої величини, можна використовувати ускладнені умови - ходьбу в гору, по пересіченій місцевості, або ходьбу з невеликими обважнювачами (спеціальні манжети для рук і ніг вагою 250-750 г або наповнений піском пояс вагою від 1 кг до 2,5 кг).
