- •1. Аеробні навантаження - необхідна складова здорового способу життя.
- •2. Переваги оздоровчої ходьби.
- •3. Техніка оздоровчої ходьби
- •4. Медичний контроль.
- •5. Екіпіровка для занять оздоровчою ходьбою.
- •6. Вибір траси і визначення її протяжності.
- •7. Визначення швидкості ходьби.
- •8. Спеціальні вправи для оздоровчої ходьби.
- •9. Самоконтроль під час занять
- •9.1. Щоденник тренувань.
- •9.2. Визначення функціонального стану організму та рівня фізичної підготовленості.
- •9.3. Визначення оптимального рівня навантаження:
- •9.4. Варіанти термінового тестування рівня навантаження.
- •9.5. Оцінка сумарного впливу тренувальних навантажень
- •10. Багаторічна програма занять оздоровчою ходьбою
- •10.1. Зміст тренувань на підготовчому етапі. Спеціальні заняття оздоровчою ходьбою
- •10.2. Зміст і методика занять на етапі підвищення швидкості ходьби.
- •13. Зміст і методика занять на етапі подальшого вдосконалення прийомів ходьби, розвитку і утримання фізичної форми.
- •11. Варіанти програм оздоровчої ходьби.
- •12. Дихання і питний режим при заняттях оздоровчою ходьбою.
- •13. Різновиди оздоровчої ходьби
6. Вибір траси і визначення її протяжності.
Підбираючи трасу для оздоровчої ходьби, потрібно керуватися передусім логічними принципами: наприклад, шукати місце, де повітря містить більше кисню, чим вихлопних і промислових газів. Бажано також, щоб вона пролягала по рівній місцевості .
Спеціальні заняття ходьбою рекомендується проводити в лісі або в парку. Окрім можливості завжди підтримувати відмінну фізичну форму, такі заняття є прекрасним видом активного відпочинку.
Підібравши відповідну для занять трасу, слід визначити її протяжність.
На вулиці міста можна звернутися по допомогу до автоаматорів і виміряти трасу за показниками лічильника кілометражу автомобіля. Можна скористатися і картами міст, орієнтуючись по вказаному на них масштабу.
У багатьох парках є розмічені траси-теренкури, так звані «траси здоров'я».
Як варіант, можна виміряти трасу за кількістю пройдених кроків. Спочатку слід визначити середню довжину кроку, дотримуючись звичайного режиму і швидкість ходьби. Для цього можна кілька разів пройти точно відміряний відрізок (наприклад 100-метрову доріжку стадіону) і поділити протяжність шляху на отримане число кроків. Це і буде середня довжина кроку. Потім слід пройти намічену трасу, прагнучи зберігати приблизно ту ж швидкість, і порахувати, скільки вийде кроків. Зручніше рахувати здвоєні кроки, тобто кроки тільки правою або лівою ногою, а отримане число потім подвоїти. Помноживши пройдену кількість кроків на середню довжину кроку, обчислюється приблизна протяжність траси.
7. Визначення швидкості ходьби.
Для визначення абсолютної швидкості вибирається відрізок рівної паркової алеї (без підйомів і спусків) протяжністю в 500 метрів. Визначати абсолютну швидкість ходьби на коротших відрізках недоцільно. У таких випадках, як правило, фіксується швидкість, яку насправді підтримувати складно, а при ходьбі спостерігається скутість рухів. Потім слід швидко, стараючись зберігати гармонійний стиль ходьби, пройти цей 500-метровий відрізок траси (зафіксувавши витрачений на це час). Щоб отримати більш надійний результат, після відпочинку рекомендується швидко пройти ту ж саму відстань 2-3 рази підряд. Середній час, витрачений на цьому відрізку (500 м) слід подвоїти, щоб отримати час проходження 1км. Тепер, для визначення абсолютної швидкості, треба розділити 1 годину (3600 секунд) на отриманий час проходження кілометрового відрізку.
Вимірюючи час в дорозі, можна користуватися секундоміром або ж звичайним годинником з секундною стрілкою (невеличкі погрішності в 2-3 секунди припустимі). Щоб ще простіше орієнтуватися під час ходьби, можна використовувати наступні дані швидкості руху:
5 км/годину - 1 км необхідно проходити за 12 хв.;
6 км/годину - 1 км необхідно проходити за 10 хв.;
7 км/годину - 1 км необхідно проходити за 8 хв. 34 сек.;
8 км/годину - 1 км необхідно проходити за 7 хв. 30 сек.;
9 км/годину - 1 км необхідно проходити за 6 хв. 40 сек.;
10 км/годину - 1 км необхідно проходити за 6 хв.;
На практиці середня швидкість ходьби в місті або на пересіченій місцевості, як правило, значно нижче можливості досяжної абсолютної швидкості.
Визначати абсолютну швидкість ходьби краще всього в кінці підготовчого етапу тренувань, коли організм вже пристосувався до підвищених навантажень.
