Порівняльний аналіз різних типів банківських систем

Закінчення таблиці

Банківська система адміністративно-командного типу економі

Банківська система перехідного типу економіки

Банківська система ринкового типу

5. За принципами організації кредитно-розрахункового обслуговування клієнтів.

Усі державні підприємства „закріплені” для обслуговування за визначеними установами держбанку, видача позик здійснюється відповідно до планових показників формування об’єктів кредитування.

Підприємствам різних форм власності надається право самостійно обирати банк для обслуговування, прийняття рішень про видачу кредитів не позбавлене тиску органів влади й засновників.

Юридичні і фізичні особи вільно обирають банки, які конкурують між собою за залучення нових клієнтів. Кредити надаються підприємствам, виходячи з економічних за результатами їх господарської діяльності на засадах взаємовигідного партнерства.

6. За особливостями розвитку банківської системи.

Система перебуває переважно у статичному стані. Усі банки використовують єдину (доведену зверху) методику обслуговування клієнтів. Можливості вияви ініціативи та вдосконалення роботи низовими банківськими установами – обмежені.

Переважає екстенсивний тип розвитку, що виявляється у зростанні загальної кількості банків в країні. Поступово з’являються нові форми і методи організації грошово-кредитних відносин з клієнтами.

Розвиток системи здійснюється переважно в інтенсивному напрямі – підвищується якість кредитно- фінансового обслуговування клієнтів, пропонуються нові види послуг, кількість банків може скорочуватись у зв’язку з їх злиттям для підвищення ефективності.

7.За методами грошово- кредитного регулювання.

Застосовуються адміністративні методи управління грошовим оборотом – обсяги емісійної діяльності держбанку визначаються показниками кредитного плану.

На початкових стадіях перевага віддається директивному управлінню кредитною діяльністю комбанків – регулювання процентних ставок, встановлених лімітів кредитування.

У діяльності центрального банку переважають ринкові методи регулювання грошових відносин – насамперед через зміну облікової ставки та операцій на відкритому ринку.

Назва етапу

Характеристика етапу

Негативні наслідки

І етап

1991 р.

Становлення та розбудова банківської системи

Формування банківської системи України започатковано ЗУ "Про банки і банківську діяльність" від 20.03.1991 р.

Основні принципи:

– дворівнева побудова;

– функціональне розмежування між банками І і ІІ рівнів;

– функціонування банків ІІ рівня на комерційних засадах;

– ліквідація монополії держави на банківську діяльність, можливість створення комерційних банків різних форм власності;

– організація державного контролю за банківською діяльністю з покладанням цього завдання на ЦБ;

– незалежність ЦБ від державних органів влади

ІІ етап

1991-1993 рр.

Розвиток

банківської системи

– прийняття законодавчо-нормативних актів щодо функціонування банківської системи;

– акціонування та приватизація банків;

– збільшення кількості комерційних банків;

– впровадження нових банківських технологій

– реформування банківської системи випередило реформування економіки;

– низька довіра до банків з боку економічних суб’єктів

ІІІ етап

1993-1998 рр.

Стагнація

та криза

банківської системи

– криза реальної економіки;

– розбалансованість державного бюджету та криза державних фінансів;

– гіперінфляція;

– посилення бартеризації економіки та її тінізації;

– відплив капіталів за кордон

– скорочення кількості банків;

– низький рівень капіталізації банків;

– низький попит на банківські послуги

ІV етап

1998-2005 рр.

Стабілізація банківської системи

– прийняття ЗУ "Про НБУ" (від 20.05.1999р. .№679-XIV);

– прийняття ЗУ «Про банки і банківську діяльність» (від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ)

– забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності національної валюти;

– підвищення довіри до банків з боку економічних суб’єктів грошового обороту;

– зменшення норми обов’язкового резервування та облікової ставки;

– підвищення фінансової стійкості банків;

– створення системи банківського регулювання та контролю;

– створення системи страхування депозитів та кредитів;

– організація системи банківського обліку відповідно до світових стандартів

– низький рівень розвитку банківської системи (порівняно з розвитком банківських систем розвинутих країн);

– недостатній рівень капіталізації банків;

– відсутність конкуренції;

– застосування НБУ адміністративних методів щодо керівництва банківською системою;

– підвищення частки іноземних банків.