53. Як розрахувати ефект від впровадження нової техніки і технології за досвідом зарубіжних країн?

Вивчення та впровадження кращого зарубіжного досвіду у практику вітчизняного виробництва є однією із ранніх, первинних форм прикордонного співробітництва, яка в усі часи була і є актуальною. Вона не вимагає істотних затрат, капіталовкладень, особливого механізму для своєї реалізації, в той же час впровадження передового, зарубіжного виробничого досвіду приносить значний економічний і соціальний ефект.

Одним із заходів з практики запозичення і впровадження кращого досвіду зарубіжних партнерів, який потребує розрахунку еконо­мічної ефективності, є передовий досвід, результатом якого є впровадження нової техніки і технології, механізації і автоматизації виробництва.

Оскільки більшість із заходів впровадження зарубіжного досвіду забезпечує підприємству зниження витрат на вироб­ництво, позитивно позначається на зниженні собівартості продукції завдяки скороченню і раціональному використанні сировинних, матеріальних, паливно-енергетичних та трудових ресурсів, а також більш повне використання виробничих потужностей і інше, методо­ логічним підходом по розрахунку ефективності в даних випадках буде співставлення витрат, якими вони були до впровадження нового передового, і після впровадження. Тобто йдеться про метод порів­няльних затрат.

Розрахунок ефекту від впровадження кращого досвіду розрахо­вується за формулою:

Е = (З1 – З2) * А

де Е - річний економічний ефект від впровадження досвіду;

З1 і З2 - затрати на виробництво одиниці продукції до запровадження зарубіжного досвіду і після впровадження;

А - обсяг випуску продукції, на який поширився зарубіжний досвід

Оскільки впровадження і використання нового передового в даному виробництві пов'язано з певними додатковими капітало­вкладеннями, їх, зрозуміла річ, треба враховувати при розрахунку ефективності того чи іншого зарубіжного досвіду.

Методики розрахунку ефективності зовнішньоекономічної діяльності рекомендують в такому разі не просто співставляти нову і стару (базову) собівартість виробів, а порівнювати так звані приведені затрати. Приведені затрати представляють собою суму поточних витрат (собівартість), але також і додаткових капітальних вкладень, приведених до однакової (річної) розмірності у відповід­ності з нормативом порівняльної ефективності.

Приведені затрати (3) розраховують за формулою:

З = С + Ен * К,

де С - поточні затрати (собівартість);

К - капітальні вкладення, зв'язані з впровадженням нового варіанту;

Ен - нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності.

Таким чином, ефект від впровадження зарубіжного досвіду, використовуючи показники приведених затрат, буде розраховуватися за формулою

Е = (З1пр – З2пр)* А, або Е = ((С1+Ен*К1) - (С2+Ен*К2)) * А

де С1 і С2 — собівартість продукції до впровадження досвіду і після впровадження;

К1 і К2 – капіталовкладення, пов'язані з впровадженням досвіду;

Е – нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності.

54. Як розраховується чистий прибуток спільного підприємства, що підлягає розподілу?

Прибуток вітчизняного учасника у певному році (Пукр.уч.) розраховується за формулою:

Пукр.уч. = Пч. * α

де Пч – чистий прибуток спільного підприємства, який підлягай розподілу між учасниками. Визначається як залишок прибутку після відрахувань податку держбюджету і сум відрахувань, передбачених чинним законодавством;

α - частка українського учасника у статутному фонді СП.

Чистий прибуток підприємства (Пч) визначається як алгебра­їчна сума прибутку від звичайної діяльності, доходу, витрат та податку з прибутку від надзвичайної діяльності:

Пч = Пзв.д. + Дн.д. – Вн.д. – (Дн.д. – Вн.д.) * %податку,

де Пзв.д. - прибуток від звичайної діяльності підприємства

Дн.д. – доходи від надзвичайної діяльності підприємства, грн.;

Вн.д. – витрати, пов'язані з надзвичайною діяльністю підприємства.

% податку - ставка податку на прибуток (виражена у вигляді десяткового дробу).