6. Рольова гра „Ситуації”

Мета: сприяти розвитку в учасників навичок емпатійного реагування.

Ресурси: картки із ситуаціями

Хід проведення

Тренер об'єднує учасників у чотири групи за допомогою 4 розрізаних листівок. Об'єднуючись, учасники повинні з різних частин скласти цілу листівку з відповідним зображенням. Дає кожній групі завдання програти ситуацію, використовуючи алгоритм емпатійного реагування, пропонуючи описані на картках ситуації.

Після підготовки (15 хв.) учасники програють ситуації по черзі. Далі тренер проводить обговорення у загальному колі.

Запитання для коментування :

• Як почувалася дитина, коли бачила таку реакцію батьків?

• Чи легко було батькам застосовувати алгоритм емпатійного реагування?

• Чому важливіше говорити дитині про ті почуття, які вона зараз переживає, ніж їх придушувати?

7. Модельована ситуація „Дитина повернулася зі школи”

Мета: показати вплив неемпатійного реагування батьків на поведінку дитини.

Час: 5 хв.

Хід проведення

Тренери розігрують модельовану ситуацію. Один тренер грає роль мами, що порається на кухні, а інший - семирічної доньки, котра повернулася зі школи.

- Мамо, мамо, я повернулася зі школи, - щасливо повідомляє Оленка.

- Добре, доню, мий руки і сідай обідати, - говорить, не обертаючись і не відриваючись від своєї роботи мама.

- Мамо, я тобі хочу стільки розповісти! Що сьогодні у школі було!!! Підстрибує дівча, бажаючи привернути увагу мами.

- Добре, добре, сідай, зараз будемо обідати, - мама зосереджено далі займається господарськими справами, залишаючи доньку на самоті зі своїми переживаннями.

Після декількох спроб привернути увагу мами, донька повертається і йде геть...

Запитання для коментування :

• Поділіться враженнями від побаченого.

• Чи проявляє мама свою любов до дитини, як саме?

• Про задоволення яких потреб дитини вона більше всього піклується?

• Що для дитини в даний момент є найважливішим?

Тренер підводить підсумок: „Для дитини дуже важливе піклування мами та її турбота, і насправді таким чином мама проявляє свою любов. Але на даний момент мама не враховує важливої для дитини потреби - бути почутою. А мама доньку не тільки не чує, не бачить, не може спільно порадіти хай навіть незначним, але таким важливим для дитини подіям!

Ось Вам типова сімейна ситуація. Дитина знайшла жабку. Таку зелену, з плямками, а як вона кумедно стрибає! Радості дитини немає меж! „Негайно викинь, забруднишся!” - з огидою кричить мама. Ось вам і “емпатійне реагування”.

Або ще приклад: п'ятнадцятилітній підліток страждає від нерозділеного кохання до однокласниці. А мама йому: „Не забивай голову дурницями! Краще про уроки думай!” Якраз, тепер він так і зробить - піде і сяде за уроки. Саме так і буде. Адже мама «вміє переконувати»...

8. МІНІ-ЛЕКЦІЯ „АЛГОРИТМ ЕМПАТІЙНОГО РЕАГУВАННЯ”

Активне слухання - це навичка, на якій базуються всі без виключення уміння, що дозволяють будувати діалог зі світом і самим собою.

Компетентність у спілкуванні з іншою особою полягає в тому, щоб навчатися різним методам комунікації і ведення бесіди, таким як, наприклад, активне, емпатійне слухання.

Активне слухання необхідне, коли вам потрібно зрозуміти думку іншого, тому вчіться ставити уточнюючі запитання, перефразовувати думку своїми словами.

Активне слухання включає в себе: візуальний контакт зі співбесідником, відкрита, обличчя до обличчя, позиція до нього. Повторення суті твердження опонента краще починати зі слів „Ти вважаєш, що...”.

Щоб не викликати агресію з боку співбесідника, потрібно уникати не тільки критики і образ, але й прямих команд, порад. Висловлювання своєї точки зору краще починати займенниками „я”, „мені”, „мене” („Мені подобається...”, „Я не люблю...”), інакше Ваш співбесідник не буде сприймати висловлювання, які стосуються особисто Вас.

Важливим є вміння емпатійно реагувати на емоційний стан особи при спілкуванні. Емпатія - це здібність щиро відповідати на її почуття.

Функцію емпатійного слухання добре передає метафора дзеркала: „Я повертаю тобі самого себе для того, щоб, побачивши себе в мені, ти краще зрозумів, що ж з тобою відбувається”. Не потрібно ніяких порад, ніяких маніпуляцій. Ви відображаєте почуття дитини, називаючи їх по імені: „Ти засмучений цим?”, „У твоїх словах я відчуваю біль”, „Тобі, напевно, було дуже незручно?”

Як навчитися розуміти іншого? Почніть з простого: пригадайте, як називаються емоції і почуття та їх відтінки.

Як правило, негативні почуття втрачають свою інтенсивність і гостроту, коли слухач приймає їх зі співчуттям і розумінням. Намагайтеся менше повчати чи з'ясовувати подробиці конфлікту, краще дайте можливість іншому висловитися.

Відображення почуттів - це важлива навичка спілкування один з одним. Але ця навичка не може використовуватися механічно. Вона може допомогти лише тоді, коли ви спілкуєтеся щиро. У комунікативній взаємодії діючою силою ніколи не може бути просто прийом. Найважливішою у спілкуванні є людина, яка його використовує. Без співпереживання і щирості ніякі прийоми не діють. Щоб особа могла дати собі раду зі складними почуттями у складних ситуаціях, і щоб вона могла переживати повноту радості, успіху, щастя, вона потребує нашого розуміння та прийняття всіх її почуттів.

Тому, замість:

- заперечення почуттів - „Не бійся...”, „Не соромся...”, „Не злись...”, „Це не привід для радості...”

- повчання та моралізування - „Ти повинна зрозуміти, що так не робиться...”, „Ти поводишся як...”

- сарказму - „Ну, чудово, чудово, роби так далі...”, „Ніхто краще за тебе не здатний так зіпсувати свято...”,

- готових порад „Йди на цю вечірку...”

- випитування - „Чому ти це зробила?”, „Ти був чемний у школі?”

- захисту іншої особи - „Якби ти йому не докучав, то він, напевне, тебе б не вдарив...”

- жалю - „Моє ти горечко...”, „Чому ж тобі завжди так не щастить!”, реагуй емпатійно.

Алгоритм емпатійного реагування реалізується через такі стадії:

• Встановіть з особою візуальний контакт (тобто, коли вона сидить, краще присісти коло неї, щоб Ваші очі були на одному рівні).

• Активно слухайте.

• Вербалізуйте емоційний стан особи ( наприклад: ”Ти боїшся”).

• Якщо потрібно, зверніться до фантазії (наприклад: „А покажи, як тобі страшно”, - разом міцно закривають очі і починають труситися „від страху”, така гра не тільки допомагає співрозмовнику краще усвідомити свій емоційний стан, але й знімає напругу, допомагає зняти емоційну напругу та отримати насолоду від веселої гри.