4. Вправа на активізацію „Коли я...”

Мета: визначити різні емоційні стани людини, сприяти створенню позитивного психологічного мікроклімату в групі, активізувати увагу учасників.

Час: 10 хв.

Ресурси: м'яч.

Хід проведення

І етап. Учасники стають у коло. По черзі називають будь-яку емоцію, почуття (напр. роздратування, радість, хвилювання, страх, відчай, щастя, агресія, здивування і т.д.).

ІІ етап. Ведучий промовляє слова: „Коли я ...(називає будь-яку ситуацію), то відчуваю...” і кидає м'яч комусь із учасників. Той учасник, який піймав м'яч, називає свою емоцію. Таким чином, виходить завершене речення. (Наприклад: „Коли я зранку прокидаюся, то відчуваю... радість”.

5. Групова дискусія „Емоції людини”

Мета: сприяти усвідомленню і розумінню складного емоційного світу дитини та недоцільності оцінювального ставлення до різних дитячих емоційних реакцій.

Ресурси: картки з позначеннями назв різних емоцій.

Хід проведення

I етап. Тренер пропонує учасникам подумати і дати відповідь на запитання:

Чи є хороші і погані почуття?

Після того як учасники висловляться, тренер підсумовує відповіді і пропонує розглянути картки трьох кольорів (рожевого, жовтого та зеленого), на яких записані різні емоції (див. Додаток). Далі звертається до слухачів з проханням розділити картки із записаними на них емоціями на дві купки:

на одну - картки з “хорошими” емоціями,

а на другу - з “поганими”.

Слухачі, зазвичай, активно дискутують, проте розділяють усі картки приблизно на дві однакові купки.

II етап. Ведучий, підсумовуючи, відзначає неоднозначність і відносність поділу усіх емоцій і почуттів на “хороші” та “погані”.

Насправді, ми дуже часто керуємося стереотипними настановами щодо тих чи інших емоцій, які переживають наші діти. Нам хочеться, щоб наші діти переживали “позитивні” емоції і не проявляли “негативних”.

Проте емоції лише вказують на те, що у даний час важливо для дитини, які потреби у неї задоволені, а які потребують цього. Це своєрідні сигнали для нас про те, що відбувається у внутрішньому світі дитини. Усі емоційні переживання - це природні реакції на різні життєві ситуації, які значущі для неї. Тому усі почуття дитини можна схвалити. Проте схвалення почуттів не означає схвалення поведінки! Усі почуття можна схвалити, але поведінку треба формувати або модифікувати.

III етап. Далі тренер звертає увагу учасників на колір карток, на яких написані емоції і пропонує відповісти на запитання:

• Як Ви думаєте, чому саме ці емоції написані на картках рожевого кольору?

• Як Ви думаєте, чому саме ці емоції написані на жовтого кольору?

• Як Ви думаєте, чому саме ці емоції написані на картках зеленого кольору?

Узагальнюючи відповіді, тренер звертає увагу на те, що емоційна сфера людини розвивається і ускладнюється, починаючи від народження. З деякими емоційними реакціями дитина народжується (емоції, які записані на картках рожевого кольору), у ранньому онтогенезі формуються складніші емоційні переживання (емоції, які записані на картках жовтого кольору), пізніше, з досягненням зрілого віку - вищі почуття (моральні, інтелектуальні, естетичні, патріотичні тощо) (емоції, які записані на картках зеленого кольору).

Запитання для коментування:

• Які думки, коментарі хотіли б Ви висловити з приводу даної інформації?