4. Повні і короткі прикметники

Короткі і повні форми якісних прикметників успадковані українською мовою від давньоруської. В сучасній українській літературній мові короткі форми прикметників творяться здебільшого від окремих повних якісних прикметників чоловічого роду називного відмінка однини шляхом відкидання закінчень (зелений – зелен, радий - рад). В основі прикметника, що закінчується на два приголосних, з”являється вставний голосний –е (ясний – ясен, здатний - здатен), рідше –ї (достойний - достоїн).

У сучасній українській літературній мові повна (нестягнена) форма поширена у називному відмінку однини тільки в прикметниках чоловічого роду (червоний, добрий, дев”ятий). В окремих прикметниках жіночого і середнього роду така форма використовується зі стилістичною метою (надання мові піднесеного й урочистого характеру) в народній творчості і художньо-поетичній літературі (А щедрая матусенька раділа у садку).

Основна форма прикметників жіночого і середноього роду в називному і знахідному відмінку одини стягнена (червона, синя, добре).

Короткі прикметники вживаються тільки в чоловічому роді (повен, ясен, дрібен). У контексті вони вживаються лише у формі називного відмінка однини (рад би я не хилитись; свят союз наш) і найчастіше виконують функцію іменної частини складеного присудка (Океан повен/ В глибині чудовен). Рідше – функцію означення (… ясен місяць угорі).

5-6. Ступені порівняння якісних прикметників і творення їх

Ступені порівняння – це лексико-граматична категорія якісних прикметників. Вона характеризується тим, що показує ступінь внутнішньої якості, зовнішньої ознаки предмета. Афіксальні форми ступенів порівняння називаються синтетичими (простими), а ступені порівняння, утворені за допомогою додаткових слів є аналітичними (складеними).

Розрізняють вищий і найвищий ступені порівняння прикметників.

Вищий ступінь порівняння утворюється додаванням:

а) суфікса –іш, або –ш до основи або до кореня звичайної форми якісного прикметника: новіший, повніший, солодший.

б) слів більш, менш до звичайної форми якісного прикметника: більш вдалий, менш вередливий, більш глибокий.

Найвищий ступінь порівняння утворюється додаванням:

а)префікса най- до форми вищого ступеня: найбільший, найкраща, найменше.

б) слів найбільш, найменш до звичайної форми якісного прикметника: найбільш зручний, найменш приємне.

Для посилення вживаються при формах найвищого ступеня пркметників частки що і як, які з прикметниками пишуться разом: щонайсильніший, якнайкращий.

При утворенні вищого ступеня порівняння за допомогою суфікса –ш виникає ряд фонетичних і морфологічних змін, які виявляються у спрощенні прикметникової твірної основи й асимілятивно-дисимілятивному чергуванні приголосних:

а) суфікси –ок, -ек, -к випадають: глибокий – глибший, далекий – дальший.

б) кінцеві приголосні основи г, ж, з у сполученні з суфіксом –ш перетворюються на жч: дорогий – дорожчий, низький – нижчий, дужий – дужчий.

в) поєднання кінцевого с з суфіксом –ш дає звукосполучення шч, орфографічно щ: високий – вищий.

Деякі прикметники утворюють ступені порівняння від інших основ (явище суплетивізму): гарний – кращий, поганий – гірший, великий – більший.

Ступенів порівняння не мають прикметники:

1. які виражають масть тварин: гнідий, вороний;

2. прикметники на означення кольору, утворені за кольоровою схожістю до інших предметів: малиновий, вишневий;

3. прикметники з суфіксами -еньк, -есеньк, -ісіньк, - юсіньк, -езн, -елезн, -ущ, -ющ, -ен; та префіксами пре-, архі-, ультра;

4. прикметники з суфіксами –ав, -яв, -уват, -юват і значенням неповноти вияву ознаки: білуватий, чорнявий, золотавий;

5. прикметники, які виражають сталі ознаки: босий, німий, глухий;

6. складні прикметники, які виражають якість з додатковим відтінком, а бо поєднання двох і більше кольорів (світло-жовтий);

7. більшість складних прикметників з другим компонентом подібний, видний (брунькоподібний);

8. прикметники дієприкметникового походження на –ан, -ен.

9. прикметники віддієслівного походження (недремний).

Усі ці прикметники об”єднані в категорію безвідносної міри якості предмета. Вони вказують на таку ознаку, яка не може порівнюватися з такою ж ознакою в іншому предметі.

Є дві форми ступенів порівняння прикметників: проста, синтетична (передається одним словом), і складена, аналітична (передається двома словами). Українська мова надає пере­вагу простій формі.

Проста форма вищого ступеня порівняння твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-.

При творенні вищого ступеня за допомогою суфікса -іш- основа прикметника залишається без зміни: тугий — тугіший, різкий — різкіший, сухий — сухіший, стрункий — стрункіший.

При творенні вищого ступеня за допомогою суфікса -ш-основа прикметника може зазнавати певних змін:

а) суфікси -к-, -ок-, -ек- випадають: солодкий — солодший, короткий — коротший, тонкий — тонший, широкий —

ширший, глибокий — глибший, далекий — дальший;

б) приголосні г, з, ж разом із суфіксом -ш- змінюються на -жч- (таких прикметників сім): важкий — важчий,

тяжкий — тяжчий, близький — ближчий, низький — нижчий, вузький — вужчий, дужий — дужчий, дорогий —

дорожчий; це буквосполучення зберігається і в похідних словах: дужчати, ближчати, подорожчання;

в) у двох прикметниках ці зміни не відбуваються: легкий — легший, довгий — довший;

г) приголосний с разом із суфіксом -ш- змінюється на -щ- (таких прикметників три): високий — вищий, товстий —товщий (і товстіший), красивий — кращий; буква щ зберігається і в похідних словах: покращити, потовщення;

ґ) приголосні т, д перед -пі- звучать як ч, дж, але на письмі ця зміна не позначається: короткий — коротший [корочший], багатий^- багатший [багачший], молодий — молодший [молоджший], гладкий — гладший гладжший].

В інших випадках основа прикметника залишається без зміни: м 'який — м 'якший, дешевий — дешевший, здоровий — зборовший.

Вищий ступінь кількох прикметників утворюється від інших основ, а саме: добрий, хороший — кращий, ліпший; гарний — кращий; поганий — гірший; великий — більший; малий — менший.

Деякі прикметники можуть мати паралельні форми вищого ступеня порівняння — з суфіксом -іш- і з суфіксом -ні-. Ці форми нерідко різняться відтінками свого лексичного значення: старіший (за віком) і старший (за становищем), багатіший (стосується лише матеріальних цінностей) і багатший (стосується і змісту), здоровіший (за станом здоров'я й за розмірами) і здоровший (за станом здоров'я), товстіший (стосується лише осіб) і товщий (стосується і предметів).

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється від простої форми додаванням префіксів най-, рідше — щонай-, якнай-: тугіший — найтугіший, коротший — найкоротший, ближчий — найближчий, вищий — щонайвищий, багатший — якнайбагатший.

Іноді неправомірно вживають виший ступінь порівняння замість найвищого: вищий сорт замість найвищий сорт, кращий знавець замість найкращий знавець або один із найкращих знавців тощо. Немає в українській мові й таких форм найвищого ступеня, як «самий близький друг», «сама більша заслуга», а тільки найближчий друг, найбільша заслуга.

Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння вживається рідко — переважно в науковому й офіційно-діловому стилях.

Вона утворюється за допомогою слів більш, менш, найбільш, найменш, які ставляться перед звичайною формою прикметника: розвинений — більш розвинений (а не «більш розвинені-ший»), найбільш розвинений (а не «найбільш розвиненіший»); світлочутливий — менш світлочутливий, найменш світлочутливий.

Велика міра якості може бути передана й без порівняння — за допомогою різних морфем та слів, а саме:

а) префіксами пре-, все-, над-, за-, ультра-, архі-: премудрий, всесильний, надчутливий, завеликий {надто великий),

заширокий, ультрамодний, архіважливий;

б) суфіксами -ущ-, -уч-, -езн-, -анн-, -енн-: худющий, злючий, височезний, нездоланний, незрівнянний, нескінченний,

незбагненний',

в) за допомогою слів дуже, вкрай, особливо, надзвичайно, занадто: дуже вигідний, вкрай потрібний, особливо корисний, надзвичайно популярний, занадто самовпевнений.

Зменшена міра якості може бути передана:

а) суфіксами -уват-, -ав-: темнуватий, синюватий, білявий, золотавий;

б) за допомогою слів трохи, ледь, не дуже: трохи вузький, ледь теплий, не дуже свіжий.

Прикметник як частина мови Прикметник – частина мови, що виражає статичну ознаку за допомогою залежних граматичних категорій роду, числа й відмінка. Якщо прикметник разом з іменником становлять лексикалізоване словосполучення, тобто означають термін (хвощ польовий, медвеже вушко (трава), географічну назву (Кривий Ріг), тоді вони тісніше зливаються в одне ціле і виражають одне поняття, відповідаючи на питання іменника.

Прикметники можуть сполучатися з різноманітними іменниками, які мають пряме і переносне значення.

Пояснюючи іменники, що мають різні лексичні значення, підпорядковуючись їм лексично і граматично, прикметники виражають різноманітні ознаки відношень:

· Матеріал, з якого зроблений предмет (залізний, кам'яний, дерев”яний);

· Призначенняч предмета (збиральна машина, розподільний щит);

· Відношення до часу, місця тощо(вечірній, залісний, болотний);

· Внутрішні властивості характеру людини (кмітливий, веселий, добрий, ледачий);

· Зовнішні якості (бородатий, високий, рівний, присадкуватий);

· Фізичні якості (хворий, старий, немічний);

· Колір (білий, червоний, голубий, зелений);

· Смак (солодкий, гіркий, кислий);

· Розмір (довгий, короткий, великий);