3. Перехід відносних прикметників у якісні та якісних у відносні

Кожний окремо взятий прикметник виражає загальне значення ознаки. В контексті він конкретизує своє значення, сполучаючись з іншими словами, особливо з іменниками. В різноманітних поєднаннях з іншими словами прикметники можуть цілком змінити свою семантико-граматичну якість і перейти до іншої фінкціонально-семантичної групи, наприклад, з групи відносних у групу якісних або навпаки. Такий перехід може бути повним і частковим лише у певних контекстуальних ситуаціях.

Основною умовою переходу відносних прикметників у якісні і навпаки є їх вживання у переносному (образному значенні): механічна людина, золоте серце, бархатний голосок.

За таких умов предметне відношення переходить в образно-оцінне і відносний прикметник набуває значення якісного.

Відносні прикматники переходять у якісні залежно від семантики іменників, з якими вони сполучаються, і від якості синонімічного відповідника в групі власне якісних прикметників (заспана людина (відн.) – заспані хвилі (як.), сонячне проміння – сонячне життя (як.)).

Найчастіше в якісні переходять ті відносні прикметники, що утворені від іменників з речовинним значенням (мармурові хмари, срібний голос, воскове обличчя, волошкові очі), прикметники, що утворені від дієслів, прислівників, числівників, рідко переходять у якісні.

Перехід відносних прикметників у якісні здебільшого має стилістичний характер. Морфологічну структуру вони переважно не змінюють. Лише окремі з них у процесі мовлення набувають і морфологічних ознак якісних прикметників (ступені порівняння, утворення коротких форм) і повністю переходить у якісні (холодний, бурхливий, передовий, рідкий). Від відносних прикметників, що вживаються в ролі якісних, можуть утворюватись означальні прислівники (медовий – медово, вогненний – вогненно, кривавий – криваво, с онячний - сонячно).

Буває, що якісні прикметники, виступаючи постійною розрізнювальною ознакою в складних термінах, власних прізвищах прикметникового походження, поступово нейтралізуються і певною мірою змінюють свої лексико-граматичні ознаки (втрачають здатність мати ступені порівняння тощо): Великі Луки, чорна металургія, легка промисловість, сивий Кавказ, темний гріх, білий голуб.

Присвійні і присвійно-відносні прикметники

В українській мові виділяють дві основні групи присвійних прикметників:

а) прикметники з суфіксами –ів, -їв, -ин, -їн (Гнатів, Андріїв, Одарчин);

б) прикметники з простими суфіксами –ан, -яч, -ин, -їн, -ськ, -цьк, -ов, -ев (солов”їний, воловий, тюленевий, мишачий), зі складними суфіксами –івськ, -инськ (Шевченківський, материнський). У називному відмінку одинини вони мають повну (стягнену або нестягнену) форму.

Прикметники другої групи сполучають у собі значення присвійних і відносних прикметників, тому їх ще називають присвійно-відносними. Прикметники першої групи є власне присвійними, бо в них яскравіше виражається приналежність предмета людині. (Ольжині успіхи, Іванові книжки, Андрієві пісні); рідше – тварині (лисячий хвіст, левова грива), зовсім рідко (у художніх творах) – неістотам (Дніпрові притоки).

Перехід присвійно-відносних прикметників у якісні

Присвійно-відносні прикметники, що пояснюють іменники з абстрактним значенням, які означають характер людини, її вдачу, поведінку тощо, утворені за допомогою суфіксів –ськ, -івськ, -ївськ, -инськ, -ач, - яч можуть набирати якісних ознак (рицарський характер, материнські почуття, собача доля).

Іноді присвійні прикметники, що утворюються від назв тварин за допомогою суфіксів –ин, -їн, -ов, -ев, -ч можуть вживатися з переносним, образним значенням і виражати якісні ознаки іменників з конкретним речовим значенням або з абстрактним (вовчі зуби, звіряча вдача).

Проте всі ці та їм подібні присвійно-відносні прикметники, що в контексті виражають значення якісних, не зазнають відповідних морфологічних змін і не переходять повністю і якісні прикметники (за семантичними і морфологічними ознаками).

Перехід прикметників з однієї семантичної групи в іншу свідчать про оцінно-пізнавальну здатність і широкі функціональні можливості їх, як і мови в цілому.