
- •1.Прикметник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль
- •2. Розряди прикметників за значенням
- •3. Перехід відносних прикметників у якісні та якісних у відносні
- •4. Повні і короткі прикметники
- •4. Повні і короткі форми прикметників
- •6. Ступені порівняння прикметників
- •7. Прикметники твердої і м’якої груп. Відмінювання прикметників
1.Прикметник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль
Прикметник - це самостійна повнозначна частина мови, що виражає ознаку предмета за допомоги синтаксично залежних граматичних категорій роду, числа й відмінка. Прикметники відповідають на питання: який? яка? яке? чий? чия? чиє?
Характерною граматичною особливістю прикметників є наявність у них форм роду, числа і відмінка, які служать засобом сполучення їх з іменниками.
Прикметники можуть мати повну (відмінювану) і коротку (невідмінювану) форму.
Прикметники, які мають закінчення в усіх відмінках, називаються повними: зелений, здоровий, золотий.
Прикметники, які не мають закінчення, називаються короткими. Такі прикметники вживаються лише в формі називного відмінка однини чоловічого роду: варт, винен, ладен, ясен, дрібен. Чи винен той голуб, що сокіл убив? Зелен-золот пишний сад.
Найчастіше прикметники виступають у реченні в ролі означення, також можуть бути іменною частиною присудка.
Означення: Жде спрагла земля плодотворної зливи, і вітер над нею гуляє бурхливий.
Іменна частина присудка: Ніч була місячна, хороша.
Поняття ознаки широке, воно охоплює найрізноманітніші значення: колір (червоний, чорний, білий), розмір (великий, малий), смак (солодкий, гіркий, кислий), відношення до місця і часу (київський, передній, лівий, пізній, ранній, вчорашній), відношення до матеріалу (залізний, склянний), зовнішні та внутрішні ознаки (стрункий, білявий, розумний, кмітливий), ознаку за належністю (материн, братів сестрин) та ін.
Конкретне значення кожного прикметника реалізується через поєднання їх з іменниками - назвами предметів, яким властиві відповідні ознаки (властивості): широкий степ, широким степом; зелена трава, зеленою травою; високе дерево, високим деревом. Вживаючись з іменниками, прикметники узгоджуються з ними в роді (в однині), числі й відмінку: зелений листок, зеленого листка, зелена груша, зеленої груші, зелені трави, зелених трав.
Отже, граматичні категорії роду, числа й відмінка прикметників не самостійні, а залежні від іменника і мають словозмінний характер. Початкова форма прикметника - називний відмінок однини чоловічого роду.
Категоріальне значення і граматичні особливості прикметника як частини мови зумовлюють і його синтаксичну роль. У реченні прикметники здебільшого виступають у ролі означень, а також іменною частиною складного присудка: 1. Між зелено-синіми полями висвічує водами на сонці лагідна тиха ріка (О. Гончар). 2. Маленький хлопчик став дорослим (Я. Костенко). У першому реченні прикметники зелено-синіми, лагідна, тиха виступають означеннями до іменників полями, ріка; у другому прикметник дорослим вживається у ролі іменної частини складеного присудка.
Основною морфологічною ознакою прикметників є те, що вони змінюються за родами, відмінюються за відмінками і числами. Форми роду, числа і відмінка прикметників залежать від іменників. Прикметники узгоджуються з іменниками в роді, числі і відмінку (синій олівець, синя хустка, синього моря).
Зв'язок прикметника з іменником називається узгодженням.
Прикметники мають такі граматичні ознаки, як форми ступенів порівняння якостей (красивий – красивіший - найкрасивіший) та форми вираження міри якості (гарний – прегарний, великий - величезний).
У реченні прикметники переважно виступають у ролі означень (Знай, по бурі тяжкій перемога засяє, дзвінка і погідні); можуть виступати у ролі іменної частини складеного присудка (Весна стояла суза й вітряна). Субстантивовані прикметники виконують роль підмета і додатка (Хто спитає, привітає милого в світі).
Якісні прикметники мають повну та коротку форму (рясний — рясен).
Якісні прикметники можуть утворювати ступені порівняння.
1. Вищий ступінь.
• Проста форма (за допомогою -іш-, -ш-).
добрий — добріший.
• Складена форма (за допомогою слів більш або менш).
добрий — більш добрий.
2. Найвищий ступінь.
• Проста форма (за допомогою най-, ок-, що- та прикметника вищого ступеня).
щонайдобріший.
• Складена форма (за допомогою слів найбільш, найменш або від усіх, над усе та прикметника вищого ступеня).
найбільш добрий,
добріший над усе.