3.2. Теорії міжнародної торгівлі. Теорія абсолютних переваг а. Смітта

Адам Смітт критикував погляди меркантилістів, оскільки втілення цієї теорії приносить вигоду виробникові за рахунок споживача і робить економічну систему в цілому неефективною.

Основне положення даної теорії:

Країни експортують ті товари, які виробляються зменшеними витратами (у виробництві яких мають абсолютну перевагу) та імпортують ті товари у виробництві яких абсолютна перевага їхнім торгівельним партнерам.

Припущення:

1. єдиним фактором виробництва є праця та повна зайнятість;

2. спрощений варіант світового господарства, яке умовно складається з 2-х країн;

3. витрати виробництва є постійною величиною;

4. ціна одного товару може бути виражена у кількості праці, затраченої на виробництво іншого товару;

5. транспортні витрати відсутні;

6. політика міжнародної торгівлі є вільною від обмежень;

7. абсолютна спеціалізація виробництва (кожна країна виробляє лише 1 товар);

8. однакова факторозабезпеченість країн;

9. смаки і вподобання споживачів різних країн є однаковими;

Відповідно до поглядів А. Смітта вироблені положення:

• урядам не слід втручатись у зовнішню торгівлю;

• нації повинні спеціалізуватись на виробництві тих товарів, які вони виробляють ефективніше;

• зовнішня торгівля стимулює ринок продуктивності праці і розширює його за межі національних кордонів;

• експорт є позитивним чинником тому, що забезпечує збут надлишку продуктів, які не можуть бути реалізовані на внутрішньому ринку;

• субсидії на експорт є податком на населення і мають бути скасовані.

Перевага теорії: ствердження переваг продуктивності праці.

Недолік: не пояснює чому країни торгують тоді, коли абсолютні переваги у виробництві обох товарів належать одній з країн.

3. Теорії міжнародної торгівлі. Теорія порівняння переваг д. Рікардо

Теорію Смітта розвинув Рікардо, який довів, що торгівля може бути вигідною кожній з країн навіть якщо одна з них має абсолютну перевагу у виробництві обох товарів.

Суть теорії:

Країни експортують ті товари, альтернативна ціна на які нижча, ніж в іншій країні, а імпортують ті, альтернативна ціна на які вища.

Припущення даної теорії збігаються з припущеннями теорії А. Смітта.

Вводиться поняття альтернативні витрати – це вартість одного товару, виражена через вартість (кількість робочого часу) витраченого на їх виробництво.

	Цукор	Борошно
Україна	75	100
Польща	50	50

Україна Польща

1 Ц = 4/3 Б 1 Ц = 1 Б

75 Ц = 100 Б

1. Б = 0,75 Ц 1 Ц = 1 Б

3. Теорії міжнародної торгівлі.Теорема Гекшера-Олліна (Теорія співвідношення факторів виробництва)

Всередині 20-х років ХХ ст. шведські економісти-неокласики Гекшер та Оллін розробили теорію співвідношення факторів виробництва, яка отримала назву теорія Гекшера-Олліна.

Не відмовляючись від трудової теорії вартості науковці доповнили її аналізом ще двох факторів виробництва: землі і капіталу.

Припущення:

1. торгують лише 2 країни 2-ма товарами (трудомістким та капіталомістким);

2. використовується 2 фактори виробництва (праця та капітал);

3. у країн різна факторозабезпеченість, але ідентичні технології;

4. не мобільність факторів виробництва між країнами;

5. смаки і вподобання споживачів в різних країнах однакові;

6. транспортні витрати = 0;

7. невтручання держави в економіку.

Підхід Гекшера-Олліна визначає, що міжнародна торгівля базується на різниці порівняльних переваг у виробництві товарів. В теорії співвідношення факторів виробництва використовуються такі показники як фактороінтенсивність та факторонасиченівсть.

Фактороінтенсивність – показник, що визначає відносні затрати факторів виробництва на створення певного товару.

Факторонасиченість – показник, що визначає відносну забезпеченість факторами виробництва.

Товар1 є відносно більш капіталомістким порівняно з товаром2, якщо за однакової оплати праці і капіталу виробництво товару1 потребує більше капіталу на одиницю праці, ніж виробництво товару2.

Теорема Гекшера-Олліна:

країна експортуватиме товар при виробництві якого інтенсивніше використовується фактор на який ця країна відносно багатша (надлишковий фактор), а імпортує ті товари і послуги для виробництва яких використовуються відносно дефіцитні фактори виробництва.

Якщо країна 1 виробляє та експортує товар А (працемісткий), то попит на працю в ній зростає, а попит на капітал і % ставка падають.

Якщо країна 2 виробляє та експортує товар Б (капіталомісткий), то попит на працю в ній зменшується і зменшується З/п, а попит на капітал зростає і збільшується % ставка.

Тобто міжнародна торгівля призводить до вирівнювання цін на фактори виробництва у країнах торгівельних партнерах. При цьому фактори виробництва розглядаються як галогенні (однієї якості).