Тема 5. Доведення та спростування

Мета: поглибити знання про шляхи використання форм мислення на різних етапах роботи з гіпотезою, про помилки доведення, їх причини та методи запобігання.

Теоретичний блок:

Будь-яке судження, висловлене про що-небудь, є або істинним або хибним. Тому воно може бути прийняте за істину тільки після того, як ми переконаємось у його істинності.

В істинності деяких положень можна переконатися шляхом безпосереднього співставлення їх із дійсністю, за допомогою органів чуття, у процесі практичної діяльності. Так, щоб установити і перевірити істинність судження “Замок, на який замикалися двері будинку потерпілого, має сліди пошкодження”, досить оглянути цей замок.

Але переконатися в істинності того чи іншого положення безпосередньо не завжди можна. Так, істинність суджень про факти, що мали місце раніше, може бути встановлена і перевірена лише опосередковано, логічно, оскільки під час пізнання таких фактів вони вже не існують в дійсності і тому не можуть бути сприйняті безпосередньо.

Доведення – це процес думки, що полягає в обґрунтуванні істинності якогось положення за допомогою інших положень, істинність яких встановлена раніше. Доведенням є умовивід. Воно може бути у формі одного умовиводу, але у більшості випадків доведення є складним, воно складається не з одного, а багатьох умовиводів.

Термін “доведення” вживається в кількох значеннях:

• під доведенням розуміють факти, за допомогою яких обґрунтовується істинність того чи іншого положення;

• словом “доведення” позначають джерела даних про факти, наприклад, літописи, оповіді очевидців, мемуари тощо;

• доведення – це процес мислення, логічний процес обґрунтування істинності одного судження за допомогою інших суджень. У формальній логіці термін “доведення” вживається саме в цьому значенні. Логіка вивчає доведення як процес мислення.

Будь-яке доведення складається із трьох частин: тези, аргументів (основи) і демонстрації (форми доказу).

Тезою доказу є положення, істинність якого треба довести. Будь-який доказ припускає наявність положення, що потребує доведення (тези). Якщо відсутня теза, то й доводити нема чого. Теза може бути сформульована як на початку доказу, так і в будь-який інший момент. Позначають тезу по-різному і висловлюється вона звичайно у формі категоричного судження.

Аргументом (основою) є такі судження, які наводяться для доведення тези. Основними видами аргументів є наступні: факти дійсності, закони, аксіоми, визначення та інші, раніше доведені положення.

Факт – це явище або подія, що має місце в дійсності. Факт, який правильно відображений у судженні, служить аргументом у доказі. Узгодженість думки з фактом є узгодженням з об’єктивною реальністю. Важливими видами аргументів є закони науки та юридичні закони. Посилання на закон є вагомим аргументом.

Закони науки – це особливого роду істини. Вони відрізняються від інших знань як за змістом, так і за формою відображення. Закони науки є відображенням законів об’єктивного світу. Вони виражають загальні, необхідні зв’язки, що повторюються між явищами. Закон – наслідок тривалого пізнання.

Як основа доказу використовуються також аксіоми. Аксіоми – положення, які приймаються без доведення. Істинність аксіом, що перебувають в основі доведення, не наводиться у кожному окремому випадку, тому що перевірка їхньої істинності підтверджується багатовіковою практикою людини.

Доводячи істинність чи хибність якогось положення як аргумент часто наводять визначення понять. Якщо висунуте положення неодмінно випливає з наведеного як аргумент визначеного поняття, то воно визнається доведеним. Визначення є наслідком глибокого пізнання, містить ознаки, що підпадають під певне визначення. Визначення в таких випадках береться за істинну, що не потребує доведення.

Поряд з переліченими видами підстав як аргументів доказу широко використовуються й інші раніше доведені наукові положення, теорії, принципи тощо.

Вивчаючи науку, ми зобов’язані визнати і її положення, принципи, наукові судження, які входять до змісту певної науки. Тому, доводячи якесь нове положення, посилання на вже існуюче наукове положення цілком правомірне.

Демонстрація є складнішою ніж теза й аргументи, складовою частиною доказу. Демонстрація – це не якесь окреме судження, наявне в доказі, окрім суджень, у яких виражені теза й аргумент, а спосіб (або) форма зв’язку тези й аргументів доказу. Демонстрацією (формою доказу) є спосіб логічного зв’язку тези з основою.

Доказ тісно пов’язаний із спростуванням. Досить часто ми не тільки доводимо істинність висунутої тези, але одночасно й спростовуємо якесь інше положення, яке ми вважаємо хибним.

Спростуванням є процес мислення, за допомогою якого доводиться хибність якогось положення або неспроможність доведення в цілому.

Спростування може бути спрямоване проти тези, проти аргументів або проти способу доведення (міркування). Згідно з цим розрізняють такі способи спростування: 1) спростування тези; 2) спростування аргументів; 3) спростування зв’язку тези з аргументом.

Спростування, спрямоване безпосередньо проти тези, можна досягти різними шляхами.

1. Теза може бути спростована за допомогою доведення істинності нової тези, яка суперечить спростовуваній. Цей спосіб ґрунтується на законі виключеного третього, за яким два протилежні судження не можуть бути одночасно істинними, одне з них обов’язково хибне.

2. Теза може бути спростована завдяки виведенню з неї наслідків, що суперечать дійсності, тобто приведенням тези до абсурду (безглуздості).

Спростування досить часто спрямоване безпосередньо не проти тези, а проти аргументів. Аргументи, як і теза, можуть бути спростовані різними способами.

1. Шляхом доведення хибності аргументів. Якщо в ході спростування буде встановлено, що аргументи, за допомогою яких обґрунтовується теза, є хибним, то тим самим буде доведено, що спростована теза не обґрунтована.

2. Встановленням того, що аргументи, за допомогою яких обґрунтовується висунута теза, є для тези недостатньою. Якщо буде доведено, що наведенні аргументи для висунутої тези недостатні, то теза вважатиметься необґрунтованою. У таких випадках протилежна сторона має навести для своєї тези нові, додаткові аргументи.

3. Аргументи можуть бути спростовані встановленням того, що вони самі є ще не доведеними. Якщо в процесі спростування буде доведено, що аргументи, за допомогою яких обґрунтовується теза, самі потребують доведення істинності, то доведення вважатиметься спростованим, а висунута теза визнається необґрунтованою.

4. Аргументи можна спростувати, встановивши, що джерело фактів, за допомогою яких обґрунтовується висунута теза, є неякісним.

Суть способу спростування зв’язку тези з аргументом полягає в доведенні неспроможності демонстрації.

Доказ відбувається завжди у формі того чи іншого умовиводу. Якщо встановлено, що теза доведена з порушеннями правил умовиводу, у формі котрого здійснювався доказ, то таке доведення вважається спростованим.

За способом доведення докази розподіляються на прямі та непрямі.

Прямим доказом є такий доказ, у якому теза обґрунтовується безпосередньо аргументами. Якщо для доказу тези наводяться аргументи, з яких безпосередньо випливає істинність цієї тези, то такий доказ є прямим.

Непрямим доведенням є доказ, у якому істинність тези обґрунтовується за допомогою доказу хибності антитези.

Антитезою є судження, яке суперечить тезі. Непрямі докази бувають двох видів: аналогічні та розподільні.

В аналогічному непрямому доведенні до істинності тезу доводять завдяки доказу хибності антитези. Непряме аналогічне доведення ще має назву приведення до абсурду.

У розподільному непрямому доказі теза обґрунтовується шляхом виключення всіх членів розподільного судження, окрім одного, що є доказуваною тезою.

У процесі доведення і спростування необхідно дотримуватись: 1) правил стосовно тези; 2) правил стосовно аргументів; 3) правил стосовно демонстрації.

1. а) теза має бути чітко і ясно сформульована. В будь-якому доведенні необхідно перш за все знайти, що доводиться, яке положення обґрунтовується. Для цього висунута теза має бути сформульована точно і ясно;

б) теза протягом доказу (або спростування) має залишатися однією і тією ж самою. Це правило означає, що доводити завжди слід саме те положення, яке висунуте як теза, а не якесь інше , хоч і схоже з тезою положення. Порушення цього правила приводить до помилки, яка дістала назву підміна тези. Підміна тези має місце тоді, коли доводиться не та теза, яку слід довести, а інша, нова теза.

2. а) аргументи мають бути істинними судженнями. Це правило само по собі є вимогою доведення. Не можна обґрунтовувати істинність тези хибними аргументами. Порушення цього правила веде до логічних помилок, що дістали назву: 1) хибний аргумент або основна помилка та 2) передбачення підстави.

Логічна помилка “хибний аргумент” або основна помилка полягає у тому, що для обґрунтування тези беруться хибні аргументи.

Логічна помилка “передбачення підстави” полягає у тому, що як підстава наводиться таке положення, яке, хоч і не є явно хибним, проте саме потребує доведення, тобто коли, доводячи тезу, користуються недоведеними аргументами. Аргументи мають бути достатньою основою для тези. Зміст цього правила полягає у тому, що аргументи мають неодмінно обґрунтувати істинність тієї тези, на підтвердження якої вони висунуті. Порушення цього правила викликає такі помилки: теза не випливає з сказаного у відносному, умовному розумінні до сказаного безвідносно, в абсолютному розумінні.

Логічна помилка “не випливає” полягає в тім, що доказувана теза не випливає із аргументів, наведених для її підтвердження.

Логічна помилка “від сказаного у відносному, умовному розумінні до сказаного безвідносно, у абсолютному розумінні” полягає в тому, що якесь положення, правильне за певних умов, застосовується як аргумент за будь-яких умов.

Доведення не має заключатися в коло, тобто аргументи мають бути судженнями, істинність яких встановлена незалежно від тези. Порушення цього правила викликає логічну помилку, яка має назву “коло в доведенні”. Ця помилка полягає у тому, що теза виводиться з аргументів, а аргументи в свою чергу виводяться з тези.

Демонстрація, як вже говорилося, - це спосіб логічного зв’язку тези доведення й аргументів. Демонстрація здійснюється завжди у формі того чи іншого умовиводу. Тому будуючи докази і спростування, необхідно дотримуватися правил умовиводів. А саме, якщо доказ будується у формі категоричного силогізму, то для того, щоб він був правильним, необхідно дотримуватися всіх правил категоричного силогізму, якщо ж доказ є індуктивним, то слід дотримуватись правил індуктивних умовиводів. Порушення якогось із правил умовиводу призводить до помилки в доказі. Найчастіше у доказах трапляються такі помилки, пов’язані з їхньою побудовою, як почетверіння термінів, постійне узагальнення тощо.

Домашнє завдання

1. Сформулюйте гіпотезу, що стосується необхідності суспільних дисциплін у філологічній освіті. Спробуйте довести або спростувати її кількома аргументами, запобігаючи логічних помилок.

2. Ознайомтесь з прикладами доведення з творів Василя Симоненка. Доведіть або спростуйте підкреслені тези за допомогою власних аргументів.

• Любив дід читати історію та географію, а ще любив Шевченка та Горького, бо, Шевченко - це, мовляв, селянський письменник, а Горький - городський.       - Правди такої, як у них, ні в кого немає. Інші теж розумні, але не такі. Не селянський і не робочий розум у них. Якщо я не зрозумів, їх, то попроси у них за мене пробачення, коли виростеш. (Василь Симоненко. Дума про діда)

• - Боже мій, до чого тепер безсоромна молодь! - зупинився біля нас перехожий, сповнений гніву. Це був такий дисонанс у надвечірній радості, що різонув навіть мої немузикальні вуха. Але я посміхнув ся йому й мовив:       - Це ви, мабуть, не про нас кажете...       - Ні, я про вас! - Перехожий аж тупнув ногою.       - Даруйте, але ми нічого не робимо.       - Хіба можна так зухвало показувати всьому світу своє щастя?       - У нас немає ніякого щастя, - посміхнулася йому дівчина. - У нас є тільки радість.       - І до того ж у кожного своя, - докинув я.       - Ви ображаєте людей, ви своєю поведінкою на водите тінь на теперішню молодь, - вичитував нас перехожий.       - Хіба посмішка може когось образити або накинути тінь? - допитувався я, хоч не сподівався ні якої відповіді.       Я знав, що він повчатиме нас, доки не зіпсує настрою і мені, і дівчині, і вечорові. А потім піде, задоволений собою так, ніби й насправді утнув щось ду же гарне.       - Ну, чого ви сидите перед очима у всіх і шкірите зуби? - дошульпувався він. - Хіба для вас мало закутків?       - Чого це посмішки треба шукати по закутках?       - Бо треба поводитись пристойно.       - Ви, певне, думаєте, що ми закохані? - раптом запитала дівчина.       - У всякому разі, якісь там фіглі-міглі між вами Є, і не треба ними муляти очі порядним людям.       - Та ми навіть незнайомі! - засміялася дівчина.       Від несподіванки він ледве не став кам'яним монументом.       - Як? Ви навіть не знайомі? І ви сидите поруч і посміхаєтесь одне одному перед очима цілого міста? ( Василь Симоненко. Посмішки нікого не ображають)

3. Проаналізуйте наведені фрагменти художніх творів, визначте тезу та аргументи, методику доведення, використану в кожному випадку. Знайдіть приклади дедукції та індукції. З’ясуйте, якими лінгвістичними засобами вони реалізуються.

• «…- Вижу, сейчас вам много приходится заниматься вашим прямым делом, - сказал он, бросив на меня проницательный взгляд.

- Да, сегодня был особенно тяжелый день, - ответил я и, подумав, добавил: - Возможно, вы сочтете это глупым, но я не понимаю, как вы об этом догадались.

Холмс усмехнулся.

- Я ведь знаю ваши привычки, мой дорогой Уотсон, - сказал он. – Когда у вас мало визитов, вы ходите пешком, а когда много, - берете кэб. А так как я вижу, что ваши ботинки не грязные, а лишь немного запылились, то я, ни минуты не колеблясь, делаю вывод, что в настоящее время у вас работы по горло и вы ездите в кэбе.

- Превосходно! – воскликнул я.

- И совсем просто, - добавил он. – это тот самый случай, когда можно легко поразить воображение собеседника, упускающего из виду какое-нибудь небольшое обстоятельство на котором, однако, зиждется весь ход рассуждений…» (Артур Конан Дойль. Записки о Шерлоке Холмсе. Горбун)

• «…- Итак, Уотсон, - сказал он внезапно, - вы ведь не собираетесь вкладывать свои сбережения в южноафриканские ценные бумаги?

Я вздрогнул от удивления. Как ни привык я к необычайным способностям Холмса, это внезапное вторжение в мои мысли было совершенно необъяснимым.

- Как, черт возьми, вы об этом узнали? – спросил я…

- Видите ли, мой дорогой Уотсон… - Он укрепил пробирку на штативе и принялся читать мне лекцию с видом профессора, обращающегося к аудитории. – Не так уж трудно построить серию выводов, в которой каждый последующий простейшим образом вытекает из предыдущего. Если после этого удалить все средние звенья и сообщить слушателю только первое звено и последнее, они произведут ошеломляющее, хотя и ложное впечатление. Взглянув на впадинку между большим и указательным пальцем вашей левой руки, мне было совсем нетрудно заключить, что вы не собираетесь вкладывать свой небольшой капитал в золотые россыпи.

- Но я не вижу никакой связи между этими двумя обстоятельствами!

- Охотно верю. Однако я вам в несколько минут докажу, что такая связь существует. Вот опущенные звенья этой простейшей цепи: во-первых, когда вчера вечером мы вернулись из клуба, впадинка между указательным и большим пальцами на вашей левой руке была выпачкана мелом; во-вторых, всякий раз, когда вы играете на бильярде, вы натираете эту впадинку мелом, чтобы кий скользил у вас в руке; в-третьих, вы играете на бильярде только с Сэрстоном; в-четвертых, месяц назад вы мне сказали, что Сэрстон предложил вам приобрести совместно с ним южноафриканские ценные бумаги, которые поступят в продажу через месяц; в-пятых, ваша чековая книжка заперта в ящике моего письменного стола, и вы не попросили у меня ключа; в-шестых, вы не собираетесь вкладывать свои деньги в южноафриканские бумаги…» (Артур Конан Дойль. Записки о Шерлоке Холмсе. Пляшущие человечки)

• Мене вважали, а може; й досі хтось уважає, за націоналіста.       Чому?       Не розумію!       Ну, чому я повинен не любити руський народ?       Чому?       Царя не любив, царату не любив, - ненавидів, - це правда!       Але... народу?!       Я мало в своєму житті зробив для народу. Це правда!       Але зрозумійте одне: тридцять два роки пішло в мене на те, щоб бути грамотною людиною.       Коли ж було робити?       Я не виправдуюсь, - я говорю те, що було.       Чому б (ще раз говорю) я не любив руського народу?       Хіба не давав мені насолоди геній Пушкіна, Гоголя, Л. М. Толстого?       Хіба я не розумію, що без допомоги руського народу я був би батраком у польського або німецького пана?       А може б, де-небудь конав на турецькім (я забув, як вони звуться) човні? Каторжнім? (Остап Вишня. «Думи мої, думи мої…»)

• Софія. Поїду у город до батька.       Гнат (тихо). І заміж там вийдеш за шевця?       Софія (соромиться). А ти почім знаєш?       Гнат (тихо). Знаю. Не їдь! (Шепче їй на вухо.)       Софія. Якраз! А Варка?       Гнат. Я забув і думать про неї...       Софія. І за мене потім так само забудеш?       Гнат. Хіба ти Варка? (Іван Карпенко-Карий. Безталанна)

• Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось... Не забувайте незабутнє, воно вже інеєм взялось! І не знецінюйте коштовне, не загубіться у юрбі. Не проміняйте неповторне на сто ерзаців у собі! Минають фронди і жіронди, минає славне і гучне. Шукайте посмішку Джоконди, вона ніколи не мине. Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня, вечірню в попелі жаринку, шляхетну інохідь коня. Згадайте в поспіху вагона, в невідворотності зникань, як рафаелівська Мадонна у вічі дивиться вікам! В епоху спорту і синтетики людей велика ряснота. Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста. (Ліна Костенко)

• Ідалія Полетика, прославилася бабонька, цькувала собі генія, знічев'я, просто так. Тепер в музеях Пушкіна зі стін очима кліпає, за віяло ховається, коли екскурсовод ні-ні та й скаже: - Ось вона, та сама світська дамочка, котра цькувала генія. Нікчемна, а й вона отрути жменьку вкинула, де наклепи варилися, і є в його загибелі також її вина. Куди ж тепер їй дітися? Безсмертя річ безвихідна. Всі погляди спиняються на ній, на ній, на ній! А що, мадам Полетико? Позиція невигідна. Тепер сиди у рамочці, прилюдно червоній. Він щедрий, незлопам'ятний, він виві тебе з ницості. Без нього, без убитого, ну ким би ти була? А так усі розплутують по вузлику, по ниточці, вже років сто розплутують усе, що ти плела. В Дантеса були крильця - сріблясті еполетики. Він пурхав, ти звивалася - як жевжик і змія. Воно, звичайно, бувши дружиною Полетики, годилось би залишити достойніше ім'я. Ідалія, вродливиця, і очі з поволокою, дитя розпусти графської, рождене без вінця. Як ви цькували генія! Безжалісно, толокою. Чого ж тепер ти віялом прикрила півлиця? Ідалія, сучасниця, ну, як тобі сичалося? Звідкіль взялося віяло, бо наче ж не було. Чи ти ото прикрилася, щоб совість не пручалася, щоб люди не побачили роздвоєне жало? А треба ж було думати, царі, Дантеси, Дубельти, Ідалія Полетика, і всі на одну масть! То небезпечно - генія цькувати. Він у безсмерті страшно вам воздасть. (Ліна Костенко. Віяло мадам Полетики)

• На мові нашій дня печать. Вона - як сяйво серед ночі... її не можна забувать, Вона душі твоєї очі. *** Єднає з піснею в гаю Вона з життям тебе любовно... Коли ж забудеш рідну мову, Загубиш душу ти свою. *** Коли йдучи з труда дороги, Слова не ті вкладеш в уста, Немов піджак з плеча чужого Для тебе мова буде та. *** Немов чужого саду віти, Тієї мови пишний цвіт. Не зможеш нею ти творити, Знання засвоювать як слід. *** Нічним зів'янеш синьогубцем... На мові нашій дня печать. Національним самогубцем Невже ти, брате, хочеш стать? *** Яке прекрасне рідне слово! Воно - не світ, а всі світи... Шевченка мову і Франкову Невже під ноги кинеш ти? *** Невже забудеш слово "мати", Ту, що дала тобі життя, І підеш, наче тінь крилата, Блукати в тьмі без вороття. *** У небуття підеш, в нікуди, Сліпим до сонячних висот. Невже народ мій мову губить!? Не вірю я! Це не народ!.. (Володимир Сосюра. До брата)

A. Look through the descriptions of some argumentation fallacies. Using the theory scheme, find the traditional terms corresponding with the mistakes (based on David Kelley. The Art of Reasoning).

• Subjectivism: using the fact that one believes or wants a proposition to be true as evedence of its truth.

• Appeal to majority: using the fact that large numbers of people believe the proposition to be true as evidence of its truth.

• Appeal to emotion: trying to get someone to accept a propositon on the basis of an emotion one induces.

• Appeal to force: trying to get someone to accept a propositon on the basis of a threat.

• Appeal to ignorance: using the absence of proof for a proposition as evidence for the truth of the opposing proposition.

• Tu quoque: trying to refute an accusation by showing that the speaker is guilty of it.

• Poisoning the well: trying to refute a statement or argument by showing that the speaker has a non-rational motive for adopting it.

• Begging the question: trying to support a proposition with an argument in which that proposition is a premise.

• Post hoc: using the fact that one event preceded another as sufficient evidence for the conclusion that the first caused the second.

• Straw man: trying to refute one proposition by arguing against another proposition. (David Kelley. The Art of Reasoning)

B. Identify the fallacy in the argumentation (based on David Kelley. The Art of Reasoning).

• The federal government should save New York City from default, for New York deserves such aid.

• Student to teacher: “How can you give me a C in this course? I’ve been getting B’s from all my other teachers. Maybe your grading standards are too high.”

• “I don’t see how you can support distribution requirements. Don’t you want students to have any choice about their courses?”

• Six months after President Hoover took office in 1929, the stock market crashed and the Great Depression began. He is therefore responsible for this tragic episode in the national history.

• Why are you so skeptical about ESP (Extra Sensory Perception)? Can you prove that it doesn’t exist.

• Mary says she loves me. I don’t know whether to believe her or not, but I guess I do, because I don’t think she would lie to someone she loves about something that important.

• “That was a great movie”

“Why do you think so?”

“Well, I just loved it.”

• Opinion poll question: Do you favor more money for welfare programs or do you feel we should let people starve in the streets?

C. Model the argument with the fallacy named in the brackets. Describe the main features of the fallacy in each of the cases (based on David Kelley. The Art of Reasoning).

• Many crimes result from TV violence (appeal to ignorance).

• I’ll pass this course (subjectivism).

• Logic is worth studying (appeal to majority).

• Mary saw a ghost (post hoc).

D. Analyze the ways and means of argumentation in the following abstracts. Define thesis and arguments, evaluate the conclusions.

1. …Sherlock Holmes’s quick eye took in my occupation, and he shook his head with a smile as he noticed my questioning glances. “Beyond the obvious facts that he has at some time done manual labour, that he takes snuff, that he is a Freemason, that he has been in China, and that he has done a considerable amount of writing lately, I can deduce nothing else.”

Mr. Jabez Wilson started up in his chair, with his forefinger upon the paper, but his eyes upon my companion.

“How in the name of good fortune, did you know all that, Mr. Holmes?” he asked. “How did you know, for example, that I did manual labour? It’s as true as gospel, and I began as a ship’s carpenter.”

"Your hands, my dear sir. Your right hand is quite a size larger than your left. You have worked with it, and the muscles are more developed."

“Well, the snuff, then, and the Freemasonry?”

“I won’t insult your intelligence by telling you how I read that, especially as, rather against the strict rules of your order, you use an arc and compass breastpin.”

“Ah, of course, I forgot that. But the writing?”

“What else can be indicated by the right cuff so very shiney for five inches, and the left one with the smooth patch near the elbow where you rest it upon the desk.”

“Well, but China?”

"The fish which you have tattooed immediately above your right wrist could only have been done in China. I have made a small study of tattoo marks, and have even contributed to the literature of the subject. That trick of staining the fishes’ scales of a delicate pink is quite peculiar to China. When, in addition, I see a Chinese coin hanging from your watch-chain, the matter becomes even more simple.” (Sir Arthur Conan Doyle. The Adventures of Sherlock Holmes)

2. I endeavoured to clear up this fraud to my man Friday; and told him that the pretence of their old men going up to the mountains to say O to their god Benamuckee was a cheat; and their bringing word from thence what he said was much more so; that if they met with any answer, or spake with any one there, it must be with an evil spirit; and then I entered into a long discourse with him about the devil, the origin of him, his rebellion against God, his enmity to man, the reason of it, his setting himself up in the dark parts of the world to be worshipped instead of God, and as God, and the many stratagems he made use of to delude mankind to their ruin; how he had a secret access to our passions and to our affections, and to adapt his snares to our inclinations, so as to cause us even to be our own tempters, and run upon our destruction by our own choice.

I found it was not so easy to imprint right notions in his mind about the devil as it was about the being of a God. Nature assisted all my arguments to evidence to him even the necessity of a great First Cause, an overruling, governing Power, a secret directing Providence, and of the equity and justice of paying homage to Him that made us, and the like; but there appeared nothing of this kind in the notion of an evil spirit, of his origin, his being, his nature, and above all, of his inclination to do evil, and to draw us in to do so too; and the poor creature puzzled me once in such a manner, by a question merely natural and innocent, that I scarce knew what to say to him. I had been talking a great deal to him of the power of God, His omnipotence, His aversion to sin, His being a consuming fire to the workers of iniquity; how, as He had made us all, He could destroy us and all the world in a moment; and he listened with great seriousness to me all the while. After this I had been telling him how the devil was God's enemy in the hearts of men, and used all his malice and skill to defeat the good designs of Providence, and to ruin the kingdom of Christ in the world, and the like. "Well," says Friday, "but you say God is so strong, so great; is He not much strong, much might as the devil?" "Yes, yes," says I, "Friday; God is stronger than the devil - God is above the devil, and therefore we pray to God to tread him down under our feet, and enable us to resist his temptations and quench his fiery darts." "But," says he again, "if God much stronger, much might as the wicked devil, why God no kill the devil, so make him no more do wicked?" I was strangely surprised at this question; and, after all, though I was now an old man, yet I was but a young doctor, and ill qualified for a casuist or a solver of difficulties; and at first I could not tell what to say; so I pretended not to hear him, and asked him what he said; but he was too earnest for an answer to forget his question, so that he repeated it in the very same broken words as above. By this time I had recovered myself a little, and I said, "God will at last punish him severely; he is reserved for the judgment, and is to be cast into the bottomless pit, to dwell with everlasting fire." This did not satisfy Friday; but he returns upon me, repeating my words, "'RESERVE AT LAST!' me no understand - but why not kill the devil now; not kill great ago?" "You may as well ask me," said I, "why God does not kill you or me, when we do wicked things here that offend Him - we are preserved to repent and be pardoned." He mused some time on this. "Well, well," says he, mighty affectionately, "that well - so you, I, devil, all wicked, all preserve, repent, God pardon all." Here I was run down again by him to the last degree… (Daniel Defoe. Robinson Crusoe)

3. I first saw the light in the city of Boston in the year 1857. "What!" you say, "eighteen fifty-seven? That is an odd slip. He means nineteen fifty-seven, of course." I beg pardon, but there is no mistake. It was about four in the afternoon of December the 26th, one day after Christmas, in the year 1857, not 1957, that I first breathed the east wind of Boston, which, I assure the reader, was at that remote period marked by the same penetrating quality characterizing it in the present year of grace, 2000.

These statements seem so absurd on their face, especially when I add that I am a young man apparently of about thirty years of age, that no person can be blamed for refusing to read another word of what promises to be a mere imposition upon his credulity. Nevertheless I earnestly assure the reader that no imposition is intended, and will undertake, if he shall follow me a few pages, to entirely convince him of this. If I may, then, provisionally assume, with the pledge of justifying the assumption, that I know better than the reader when I was born, I will go on with my narrative. (Edward Bellamy. Looking backward from 2000 to 1887)

4. Governor Bellingham stepped through the window into the hall, followed by his three guests.

"Hester Prynne," said he, fixing his naturally stern regard on the wearer of the scarlet letter, "there hath been much question concerning thee of late. The point hath been weightily discussed, whether we, that are of authority and influence, do well discharge our consciences by trusting an immortal soul, such as there is in yonder child, to the guidance of one who hath stumbled and fallen amid the pitfalls of this world. Speak thou, the child's own mother! Were it not, thinkest thou, for thy little one's temporal and eternal welfare that she be taken out of thy charge, and clad soberly, and disciplined strictly, and instructed in the truths of heaven and earth? What canst thou do for the child in this kind?"

"I can teach my little Pearl what I have learned from this!" answered Hester Prynne, laying her finger on the red token.

"Woman, it is thy badge of shame!" replied the stern magistrate. "It is because of the stain which that letter indicates that we would transfer thy child to other hands."

"Nevertheless," said the mother, calmly, though growing more pale, "this badge hath taught me - it daily teaches me - it is teaching me at this moment - lessons whereof my child may be the wiser and better, albeit they can profit nothing to myself. "

"We will judge warily," said Bellingham, "and look well what we are about to do. Good Master Wilson, I pray you, examine this Pearl - since that is her name - and see whether she hath had such Christian nurture as befits a child of her age." (Nathaniel Hawthorne. The Scarlet Letter)HAMLET.

5. Must I remember? Why, she would hang on him As if increase of appetite had grown By what it fed on; and yet, within a month- Let me not think on't! Frailty, thy name is woman!- A little month, or ere those shoes were old With which she followed my poor father's body Like Niobe, all tears- why she, even she (O God! a beast that wants discourse of reason Would have mourn'd longer) married with my uncle; My father's brother, but no more like my father Than I to Hercules. Within a month, Ere yet the salt of most unrighteous tears Had left the flushing in her galled eyes, She married. O, most wicked speed, to post With such dexterity to incestuous sheets! It is not, nor it cannot come to good. But break my heart, for I must hold my tongue! (William Shakespeare. Hamlet)

6. "Love seeketh not itself to please,

Nor for itself hath any care,

But for another gives it ease,

And builds a heaven in hell's despair."

***

So sang a little clod of clay,

Trodden with the cattle's feet,

But a pebble of the brook

Warbled out these metres meet:

***

"Love seeketh only Self to please,

To bind another to its delight,

Joys in another's loss of ease,

And builds a hell in heaven's despite." (William Blake. Songs of Innocence and of Experience.The Clod and the Pebble)

E. Define the structure of the argumentations below and the types of the mistakes. Fill in the chart. Name the stylistic reasons for the mistakes.

Abstract number	Type of Mistake	Stylistic Means and Reasons
Abstract 1
Abstract 2
Abstract 3
Abstract 4

Abstract 1.

I objected to the sea trip strongly. A sea trip does you good when you are going to have a couple of months of it, but, for a week, it is wicked.

You start on Monday with the idea implanted in your bosom that you are going to enjoy yourself. You wave an airy adieu to the boys on shore, light your biggest pipe, and swagger about the deck as if you were Captain Cook, Sir Francis Drake, and Christopher Columbus all rolled into one. On Tuesday, you wish you hadn't come. On Wednesday, Thursday, and Friday, you wish you were dead. On Saturday, you are able to swallow a little beef tea, and to sit up on deck, and answer with a wan, sweet smile when kind-hearted people ask you how you feel now. On Sunday, you begin to walk about again, and take solid food. And on Monday morning, as, with your bag and umbrella in your hand, you stand by the gunwale, waiting to step ashore, you begin to thoroughly like it. (Jerome K. Jerome. Three Men in a Boat)

Abstract 2.

"Let's go up the river."

He said we should have fresh air, exercise and quiet; the constant change of scene would occupy our minds (including what there was of Harris's); and the hard work would give us a good appetite, and make us sleep well.

Harris said he didn't think George ought to do anything that would have a tendency to make him sleepier than he always was, as it might be dangerous.

He said he didn't very well understand how George was going to sleep any more than he did now, seeing that there were only twenty-four hours in each day, summer and winter alike; but thought that if he DID sleep any more, he might just as well be dead, and so save his board and lodging. (Jerome K. Jerome. Three Men in a Boat)

Abstract 3.

For clothes, George said two suits of flannel would be sufficient, as we could wash them ourselves, in the river, when they got dirty. We asked him if he had ever tried washing flannels in the river, and he replied: "No, not exactly himself like; but he knew some fellows who had, and it was easy enough;" and Harris and I were weak enough to fancy he knew what he was talking about, and that three respectable young men, without position or influence, and with no experience in washing, could really clean their own shirts and trousers in the river Thames with a bit of soap. (Jerome K. Jerome. Three Men in a Boat)

Abstract 4.

The river affords a good opportunity for dress. For once in a way, we men are able to show our taste in colours, and I think we come out very natty, if you ask me. I always like a little red in my things - red and black. You know my hair is a sort of golden brown, rather a pretty shade I've been told, and a dark red matches it beautifully; and then I always think a light-blue necktie goes so well with it, and a pair of those Russian-leather shoes and a red silk handkerchief round the waist - a handkerchief looks so much better than a belt. (Jerome K. Jerome. Three Men in a Boat)

Завдання заключного контролю

Ознайомтесь з текстом класичного парадоксу «Крокодил та мати» (російською мовою), проаналізуйте структуру та зміст доведення кожного учасника. Чи можливо визначити, хто правий? Зробіть висновок і обгрунтуйте свою точку зору.

• Крокодил выхватил у египтянки, стоявшей на берегу реки, ее ребенка. На ее мольбу вернуть ребенка крокодил, пролив, как всегда, крокодилову слезу, ответил:

— Твое несчастье растрогало меня, и я дам тебе шанс получить назад ребенка. Угадай, отдам я его тебе или нет. Если ответишь правильно, я верну ребенка. Если не угадаешь, я его не отдам.

Подумав, мать ответила:

— Ты не отдашь мне ребенка.

— Ты его не получишь, — заключил крокодил. — Ты сказала либо правду, либо неправду. Если то, что я не отдам ребенка, — правда, я не отдам его, так как иначе сказанное не будет правдой. Если сказанное — неправда, значит, ты не угадала, и я не отдам ребенка по уговору.

Однако матери это рассуждение не показалось убедительным.

— Но ведь если я сказала правду, то ты отдашь мне ребенка, как мы и договорились. Если же я не угадала, что ты не отдашь ребенка, то ты должен мне его отдать, иначе сказанное мною не будет неправдой

FINAL TEST

Analyze the hypothesis, define its structure. Was it proved by Robinson Crusoe?

This set me to study how to order my fire, so as to make it burn some pots. I had no notion of a kiln, such as the potters burn in, or of glazing them with lead, though I had some lead to do it with; but I placed three large pipkins and two or three pots in a pile, one upon another, and placed my firewood all round it, with a great heap of embers under them. I plied the fire with fresh fuel round the outside and upon the top, till I saw the pots in the inside red-hot quite through, and observed that they did not crack at all. When I saw them clear red, I let them stand in that heat about five or six hours, till I found one of them, though it did not crack, did melt or run; for the sand which was mixed with the clay melted by the violence of the heat, and would have run into glass if I had gone on; so I slacked my fire gradually till the pots began to abate of the red colour; and watching them all night, that I might not let the fire abate too fast, in the morning I had three very good (I will not say handsome) pipkins, and two other earthen pots, as hard burnt as could be desired, and one of them perfectly glazed with the running of the sand. (Daniel Defoe. Robinson Crusoe)

ПІДСУМКОВИЙ ТЕСТ

А. Перегляньте фрагменти зі шкільних творів з російської мови та літератури (з колекції групи філологів-«русистів» - див. http://vkontakte.ru/topic-2686_21400348) і поділіть їх на групи, аналізуючи порушення логічних законів. Впишіть номери фрагментів до таблиці.

Порушення у поділі та визначенні понять	Невірні умовиводи та доведення

Зробіть висновок про зв'язок між логічною структурою повідомлення та передачею сенсу.

1. Люди в парке посадили деревья и скамейки.

2. Мальчик бежал по дороге, поджав под себя ноги.

3. Мальчик боялся глубины, поэтому плавал на берегу.

4. Мальчик в лодке быстро греб коромыслами.

5. Мальчик вошел в комнату, опустил голову, и так стоял - вниз головой.

6. Мальчик лежал в постели с ледяным компрессором на голове.

7. Медный всадник без головы.

8. На картине этого нет, но я представляю, как Октавиан Август сидит на красивом и буйном коне, он одет в парадный костюм. На нем много наград и орденов, которые Август заслужил за свою честность и отвагу...

9. Над головой Августа я вижу лавровый лист...

10. Нас вокруг окружают продукты общества "маленького человека", и мы сами тоже продукты этого общества, и очень хорошо, что пока этот продукт недоброкачественный.

11. Нос Гоголя наполнен глубочайшим содержанием.

12. Один раз за весь ход истории прихотливая природа создает такое удивительное сочетание атомов, имя которому - Горький.

13. Однажды мудрый Диоген вернулся к своей бочке, а её нет! После этого он стал ещё мудрее.

14. Он так огорчился, что не мог спать даже во сне.

15. По краю опушки леса толпились большие, маленькие и средние зверьки...

16. Полярники дрейфили на льдине.

17. Поэты XIX века были легкоранимыми людьми: их часто убивали на дуэлях.

18. При рытье каналов у людей возникла геометрия.

19. Пугачёв пожаловал шубу и лошадь со своего плеча.

20. Раздался громкий лай собак. Это были охотники.

21. Рахметов хотя и дворянин, но вполне интеллигентный человек.

22. Репин шёл по берегу Невы и увидел бурлаков на Волге.

23. С Михаилом Юрьевичем Лермонтовым я познакомилась в детском саду.

24. Слева лес редкий, но зато дремучий.

25. Стихотворение написано в рифму, что нередко наблюдается у поэта.

26. Умер М.Ю.Лермонтов на Кавказе, но любил он его не поэтому!

27. Герасим поставил на пол блюдечко, и стал тыкать в него мордочкой.

28. Бедная Лиза рвала цветы и этим кормила свою мать.

29. Отец Чацкого умер в детстве.

30. Петр Первый соскочил с пьедестала и побежал за Евгением, громко цокая копытами.

31. Во второй половине дня Печорин любил пить кофе со сливками общества.

32. Я мечтаю стать детским врачом, лечить щенков и котят.

33. Я, как и поэт, тоже люблю грозу в начале мая, потому что после нее сыро и сухо, свежо и светло, и вообще хочется жить.

Б. Проаналізуйте фрагмент з «Казки про Правду та Кривду» Михайла Стельмаха. Знайдіть помилки у доведенні Кривди, обгрунтуйте свою точку зору.

…Правда тілько важко зітхнула. - Знаєш що, сестро? - каже далі. - А що? - Щоб нам не сперечатись та не шкодити одна одній, давай ми поділимося всім, що є на землі. Тоді, як ми нарізно будемо жити, то між нами й лад буде. - Давай! - каже Кривда.- Як же ми будемо ділитись? - А так: вибирай собі, що найлюбіше, та й володій ним. - Добре! - одказує Кривда.- От мені люба вода. Я водою володітиму. - Володій, сестро, ти водою, а я землею. - Ну добре. А тим, що над землею? - питає Кривда. - Над землею? - спитала Правда й задумалася.- Що ж над землею? Хмари, вітер, повітря...- почала вищитувати. - Чого ти хмари туди приплела? - каже Кривда.-І тумани, і хмари з води; вода моя-тумани й хмари мої. Зараз мені викинь їх з поділу! - Нехай,- каже Правда,- будь по-твоєму. Хай хмари твої. - І вітри я собі беру,- каже Кривда. - Добре, а я повітря. - Ого! Чи не ласо лишень буде? Де ж мені з вітрами діватись? На прив'язі, скажеш, держати? - Чого на прив'язі? В тебе ж води більше, ніж в мене землі,- пускай їх на воду гуляти. - Спасибі тобі за раду! - закопиливши губу, мовила Кривда.- Все на воді та на воді. Воно ж, може, і обридне на воді, може, де забажається і одпочити. До того ж, замочишся і заросишся - треба десь і висушитись. Не хочу я так, не хочу! А коли хоч, то ось як: вода моя, тумани й хмари мої, вітри мої. І маю я право їх повсякчас на повітря випускати гуляти. - То так ми, сестро, ніколи не дійдемо до згоди! - каже Правда. - Ну, хай буде так, як і було!

Подумала Правда, погадала... Вже ж вона буде одному повітрю шкодити, а все ж землі легше. - Хай,- каже,- уже буде по-твоєму.

Поділилися. (Михайло Стельмах. Казка про Правду та Кривду)

FINAL TEST

А. The British scientist, cellist and polymath Denys Parsons compiled a collection of misprints and absurdities. He invented Gobfrey Shrdlu, the evil genius who causes all the misprints and howlers which plague printers and sub-editors.

• Find out the origins the genius's name. What is "ETAOIN SHRDLU”? Is it a concept?

• Read the misprints and distinguish the paralogisms that make the items funny. Analyze changes in concepts and propositions.

• Define whether the syllogisms are correct.

1. If you are willing to pay just a little more and are looking for a really fascinating, Out-of-the-ordinary pet, may we suggest you try the second floor and ask to see our miss Martimore. (Sign in Toronto store, 48)

2. LOST – almost all white cat. (Bury Times, 48)

3. Mrs George was married before anesthetics came into use in surgical operations. (Ludlow Tribune, 42)

4. The hospital extension will enable patients to be prepared and served in a way that has not been possible in the past. (Lancs paper, 42)

5. If it had not been for the United States Navy, the World War would have resulted in the real Agamemnon that so many predicted at the time. (U.S. Naval Air Station Bulletin, 38)

6. Elizabeth found herself on a stool by the nursery fire. Securely pierced by a long brass toasting fork she held a square piece of bread to the glowing flameless fire. (Women’s magazine, 22)

7. Students who marry during their course will not be permitted to remain in the college. Further, students who are already married must either live with their husbands or make other arrangements with the dean. (Syllabus of an Ohio College, 8)

8. It has usually been the custom to get some prominent gentleman to take the chair, but on this occasion the selection fell on Councillor Eastland. (Bristol paper, 72)

9. HOTEL – Ideal home for married couples, temporary or permanent. (Advert in Liverpool paper, 72)

10. It was agreed that existing counter and writing supervising officers, both men and women, should immediately be liable to rotate on posts which had hitherto been reserved to the other sex. (Post, 54)

11. Please excuse John from school today as father’s ill and the pig has to be fed. (Letter to schoolmaster, 74)

12. Whenever eggs are cheap the fowls yield a fair supply, and when they become dear production stops. (Pall mall Gazette, 90)

13. When will people living in Station Cottages be rehoused because if these houses are not soon demolished they will fall down. Rain comes down the walls like water. (Nottingham Evening Post, 98)

14. Catherine had always been lucky. Even the sun was shining when she first saw it. (Everybody’s, 122)

15. …and a few moments after the Countess had broken the traditional bottle of champagne on the bows of the noble ship, she slid slowly and gracefully down the slipway, entering the water with scarcely a splash. (Essex paper, 134)

В. Analyze the hypothesis and suggest your argumentation.

…I had a mind once to try if he had any inclination for his own country again; and having taught him English so well that he could answer me almost any question, I asked him whether the nation that he belonged to never conquered in battle? At which he smiled, and said - "Yes, yes, we always fight the better;" that is, he meant always get the better in fight; and so we began the following discourse:-

MASTER. - You always fight the better; how came you to be taken prisoner, then, Friday?

FRIDAY. - My nation beat much for all that.

MASTER. - How beat? If your nation beat them, how came you to be taken?

FRIDAY. - They more many than my nation, in the place where me was; they take one, two, three, and me: my nation over-beat them in the yonder place, where me no was; there my nation take one, two, great thousand.

MASTER. - But why did not your side recover you from the hands of your enemies, then?

FRIDAY. - They run, one, two, three, and me, and make go in the canoe; my nation have no canoe that time. (Daniel Defoe. Robinson Crusoe)