1. За каналами товароруху.

Виробнича ціна складається з усіх витрат підприємства у процесі виробництва та реалізації товарів, а також прибутку, який потрібен для розширення своєї діяльності. Ця ціна є показником, на основі якого визначається грошовий потік, кошти від якого надходять у повне розпорядження суб’єкта господарювання. Величина цих коштів визначається множенням ціни виробника одиниці продукції на обсяг реалізації у натуральному виразі. За рахунок такого грошового потоку підприємство покриває витрати, пов’язані з виготовленням і реалізацією продукції, та формує прибуток:

Ц = С + П,

де: Ц – ціна виробника одиниці продукції підприємства;

С – собівартість одиниці продукції підприємства;

П – прибуток підприємства з одиниці продукції.

Відпускна ціна виробника, до складу якої входять виробнича ціна підприємства та непрямі податки (акцизний збір та податок на додану вартість). Це ціна, якою виробниче підприємство передає свій виріб іншому підприємству для подальшої реалізації. Її розмір залежить від об'єктивних чинників, які зазначає держава у вигляді проведення податкової політики через систему оподаткування.

Ц_р = С + П+ ПДВ,

Оптова ціна, яку встановлюють підприємства-посередники у взаємовідносинах між виробниками та роздрібними торговельними підприємствами. До них належать оптові бази, оптові склади, посередницькі юридичні та фізичні особи. Така ціна складається з виробничої ціни й оптово-посередницької надбавки, тобто витрат обігу посередницьких підприємств, їх прибутку та податку на додану вартість

Ц_опт. = Ц_р + Н _опт,

Роздрібна ціна, за якою роздрібні торговельні підприємства реалізують товари кінцевим споживачам. Її складають відпускна, або оптова ціна і торговельна надбавка, тобто витрати обертання роздрібного торговельного підприємства, отриманий розмір прибутку і податок на додану вартість торговельного підприємства.

Ц_роз. = Ц_опт + Н _роз,

2. За ступенем регулювання.

Фіксовані ціни, які встановлюються, змінюються або відміняються державними органами на одному рівні, а їх порушення карається в адміністративному, а іноді й кримінальному, порядку. В сучасній економіці України такі ціни встановлені на комунальні послуги для населення, вартість проїзду в міському транспорті, на споживчу електричну енергію, бензин та дизельне паливо та ін. При їх порушенні відповідне підприємство несе повну адміністративну, економічну, фінансову, а в деяких випадках і кримінальну, відповідальність. Такі ціни жорстко контролюються державними ціновими та податковими органами.

Регульовані ціни, які встановлюються також державними органами або органами місцевого самоврядування згідно з відповідними повноваженнями і мають окремі обмеження.

У практиці ціноутворення застосовуються певні обмеження.

1. Встановлюється максимальна ціна на виріб, яку підприємство не може перевищувати (при цьому обмеження щодо найменшого розміру ціни не встановлюються). Наприклад, в окремих регіонах України може обмежуватися ціна на деякі сорти хліба, на окремі товари повсякденного споживання — молочні товари, м'ясо, овочі.

2. Встановлюється мінімальна ціна на виріб, нижче від якої підприємство не може реалізувати свій товар (при цьому найбільший розмір ціни не встановлюється).

3. Встановлюються обмеження окремих частин ціни (при чому вони можуть бути як максимальні, так і мінімальні). Наприклад, визначається граничний розмір торговельної надбавки для торговельних або різних посередницьких підприємств. Може встановлюватись обмеження розміру прибутку при виробництві окремих високоприбуткових товарів (з дорогоцінних металів) або виробів монопольного виробництва (алкогольних і тютюнових виробів).

Вільні, або договірні, ціни згідно з укладеними угодами між виробниками та клієнтами під впливом попиту та пропозиції на цей товар, які не можуть мати будь-яких обмежень.

У сучасних умовах застосовують велику кількість методів розрахунку ціни, які умовно можна поділити на: витратні методи та методи розрахунку ціни на підставі попиту споживачів.

Суть витратних методів полягає в тому, що підприємство розраховує ціну на підставі підсумовування власних витрат. Розрахована ціна порівнюється з ціною, яка діє на ринку, й робиться висновок стосовно доцільності виробництва цього продукту. Це загальна методика розрахунку ціни, яка конкретизується в різних методах.

Основні витратні методи :

1. Метод "витрати + прибуток".

2. Метод мінімальних витрат.

3. Метод надбавки до ціни.

4. Метод цільового ціноутворення

5. Метод встановлення ціни "з урахуванням точки беззбитковості"

Розрахунок ціни на підставі попиту споживачів. Головною особливістю цієї групи методів є те, що порядок розрахунку ціни протилежний витратним методам. При розрахунку ціни визначаються попит населення й найбільша ціна, яка діє на ринку. Від цієї ціни віднімається бажаний прибуток, і встановлюється собівартість. Отриманий результат порівнюється з розрахунковою собівартістю й робиться висновок про доцільність виробництва певного товару. Якщо собівартість, визначена за попитом, вища, ніж розрахункова, приймається рішення про виробництво виробу, якщо нижча — то приймається рішення про зменшення прибутку, додаткову економію витрат або взагалі припинення виробництва. До цієї групи методів належать такі:

1.Метод визначення ціни на підставі мінімальних витрат та прибутку

2.Метод визначення ціни на підставі максимального розміру збитків та прибутку

3.Метод визначення ціни з "орієнтацією на конкурентів"

4.Метод визначення ціпи з "орієнтацією на ринкові ціни"

5.Метод визначення ціни "на змаганні"

Витратні методи

Метод "витрати + прибуток"

Підприємство визначає собівартість продукції, тобто матеріальні витрати, витрати на оплату праці робітників, соціальні відрахування, амортизацію та інші витрати. До цих витрат додає цехові, загальногосподарські витрати й розмір прибутку, який прагне отримати підприємство. Після цього до ціни додаються податки та обов'язкові відрахування, які не ввійшли до собівартості, й визначається кінцева відпускна ціна. Проте виникають труднощі при визначенні його розміру. Розмір прибутку залежить від галузі національної економіки, видів товарів або послуги; від форми власності підприємства, технологій, які запроваджуються, ступеня новизни товарів та ін. Зазвичай рівень прибутку береться як середній, що діє у галузі, або середній за національною економікою в цілому.

При визначені собівартості виробництва, як правило, розраховуються граничні витрати. Первинна ціна може бути дещо вища, ніж ціна, яку підприємство встановить у подальшому. Проте це дасть змогу підприємству за короткий строк відшкодувати велику частку витрат, пов'язаних з початком виробництва товару. В подальшому, зі збільшенням обсягів реалізації товарів, собівартість продукції та її ціна можуть знижуватись. Крім того, зі збільшенням обсягів реалізації відбувається поступова оптимізація каналів збуту, зменшується кількість посередників, що теж впливає на кінцеву ціну.