2.2 Високий друк

Високий друк відрізняється достатньо високою якістю відбитків і високою швидкістю друку при відносній простоті технологічного процесу. Недоліком є істотні витрати часу і матеріалів при підготовці устаткування до друку через складність процесу приправки друкарських форм. Робоча поверхня друкарських елементів не лежить ідеально в одній площині, а товщина задруковуваного матеріалу зазвичай коливається. Щоб компенсувати ці різниці, при друці підвищують тиск. Однак це можливо тільки до певної міри, адже призводить до появи рельєфу на відбитку й навіть до розривання задруковуваного матеріалу. Високий тиск друку спричинює різке зростання розтискування — збільшення друкованих елементів на відбитку. Це потрібно компенсувати при виготовленні фотоформи. Проте не всі зміни друкарського елемента можна компенсувати: високий друк має обмеження щодо лініатури растра, що відтворюється, і розмірів мінімальних друкарських елементів. Фарба роздавлюється, що призводить до нерівномірності її розподілу по площині друкарського елемента, вона накопичується на краях і на відбитку площа елемента збільшується, а це вже призводить до спотворення штрихів, растрових елементів і зображення загалом. Тому і використовують у високому друці таку операцію, як приправлення — вирівнювання тиску друку.

Флексографічний друк. Використання еластичної рельєфної форми дозволяє значно знизити тиск в зоні друкарського контакту. Однак тонкі штрихи та дрібні штрихові елементи в друці тут є дуже нестійкі через еластичність матеріалу, яка призводить до значних спотворень на відбитку. Ось чому флексодрук наче одразу стає проблематичним для друкування зображень із застосування растрів і дуже дрібних штрихів. Використання летких розчинників для розведення і регулювання швидкості закріплення фарб не тільки викликає питання екологічного й економічного характеру, але створює ще й проблему контролю і стабілізації в’язкості фарби під час друку. Системи автоматичного регулювання фарби досить дорогі і не входять до стандартної комплектації машини.

2.3 Глибокий друк

Висока металоємність і великі габарити машин глибокого друку обумовлюють високу вартість цих агрегатів. Однак вони характеризуються високою продуктивністю, відносною простотою конструкції й експлуатації, а також якістю друку: такої високої насиченості фарбових відбитків і якості тонопередачі практично неможливо досягти іншими способами друку. Застосування глибокого друку вигідне тільки при великих накладах — 70-250 тис. відб. — насамперед через його велику капіталоємність, а також значні затрати ручної праці на кінцевій (контрольно-коректурній) стадії виготовлення формних циліндрів.

Отже, з огляду на все вище зазначене, можна із впевненістю сказати, що традиційний офсет є поза конкуренцією, тому саме цим способом друкуватиметься обране видання.

3. Вибір технологічного процесу

Для книжково-журнальних видань передбачаються такі технології як computer-to-film, computer-to-plate, computer-to-print, computer-to-press.

Computer-to-film – ця технологія незважаючи на її поширеність, не є оптимальною через:

- довгий цикл до друкарської підготовки видання;

- втрати якості через потреби ручного монтажу;

- чутливість пластин до денного світла;

- суттєві втрати якості під час експонування плівок ( утворення ореолів, залежність параметрів растрової цятки від параметрів експонування та проявлення);

- втрата якості через оптичні ефекти у світлочутливому шарі звичайних пластин (розсіювання);

- залежність параметрів растрової цятки на пластині під час експонування та оброблення;

- вплив фізичних параметрів растрової цятки на баланс «вода – фарба» під час друку;

- тривале прилагодження друкарської машини;

- бажану наявність фото вивідного пристрою формату, ідентичного друкарській машині; потребу постійно слідкувати за якістю та терміном збереження плівок, пластин, інших витратних матеріалів.

Сomputer-to-plate (з комп’ютера на форму) — ще більше автоматизовано, ніж «computer-to-film»». Цим способом сама друкарська форма піддається експонуванню (без застосування плівок).

Сomputer-to-print – це є найшвидший спосіб завдяки застосуванню комп ютерною техніки, електронна інформація подається безпосередньо на друкарську форму, що вже є в друкарській машині – постійний носій зображення – формний циліндр (принцип електростатичних копіювальних пристроїв та лазерних принтерів) або дістають зображення безконтактним способом без застосування друкарських форм (струминний друк та ін.).

Сomputer-to-press –це безпосереднє виведення інформації з комп ютера на змінний носій (формний циліндр або пластину, встановлені в друкарську машину).

Технології computer-to-print та computer-to-press використовуються для рекламної продукції та оперативної поліграфії.

Так як дане видання друкуватиметься способом традиційного офсетного друку, технології computer-to-press та computer-to-print далі не розглядатимуться, а враховуючи виявлені недоліки технології computer-to-film, було обрано термальну технологію computer-to-plate.

Технологія computer-to-plate (комп’тер-друкарська форма, що скорочено позначається C-t-P) — це спосіб виготовлення друкарських форм, при якому зображення на формі створюється тим чи іншим способом на підставі цифрових даних, одержаних безпосередньо з комп’ютера. При цьому повністю відсутні будь-які проміжні суттєві напівфабрикати: фо­тоформи, репродукційовані оригінали-макети, монтажі і т.д.

За своїм змістом технологія C-t-P — це керований комп’ютером процес виготовлення друкарської форми способом прямого запису зображення на формний матеріал. Цей процес, який реалізується за допомогою одно­го або кількох лазерів, більш точний, оскільки кожна пластина є першою оригінальною копією, виготовленою на підставі одних і тих самих цифрових даних. У результаті забезпечуються більша чіткість точок, більш точне суміщення, більш точне відтворення всього діапазону тональності вихідного зображення, менше розтискування растрової точки одночасно зі значним прискоренням підготовчих та налагоджувальних робіт на дру­карській машині.

Впровадження CtP-технології забезпечує реальні переваги порівняно з традиційною технологією фотоскладання і формного процесу, які можна сформулювати так:

• скорочується час технологічного циклу виготовлення друкарських форм (виключаються операції оброблення фотоматеріалу, копіювання фотоформ на формні пластини та оброблення заекспонованих формних пластин);

• залишаються непотрібними для виробництва ФСА, проявні машини, копіювальне обладнання, а це — економія виробничих площ, витрат на придбання та експлуатацію техніки, електроенергії, скорочення чисель­ності обслуговуючого персоналу;

• підвищується якість зображення на друкарських формах завдяки зниженню рівня випадкових і систематичних завад, які витікають під час експонування та оброблення традиційних фотоматеріалів (вуаль, ореольність) і копіювання монтажів на формні пластини. Оскільки при виготовленні форм прямим експонуванням монтаж плівок відпадає, проблеми, пов’язані з неточністю монтажу або похибками в ньому, повністю виключаються;

• поліпшуються екологічні умови на поліграфічному підприємстві че­рез відсутність хімічного оброблення плівок.

CtP поділяється на дві технології :

• „термальну” (пластини чутливі до випромінювання з довжиною хвилі від 830 нм);

• „фіолетову” (пластини чутливі до випромінювання з довжиною хвилі до 405 нм).

Основні відмінності між ними містяться у фізичних властивостях технологій експонування різних типів пластин і, відповідно, в конструкціях пристроїв експонування. Термальні пластини в процесі експонування закріплюються на зовнішній поверхні обертового барабана і вимагають більшої енергії, прикладеної до пластини, а це означає, що процес експонування проходить повільніше. Для того щоб забезпечити високу швидкість, застосовують багатопроменеві системи експонування. Це компенсує повільне обертання барабана. У пристроях „фіолетової” технології пластина кріпиться на внутрішній поверхні нерухомого барабана, її експонування проводиться рухомою експонуючою головкою. У зв’язку з такою конструктивною різницею „термальні” системи експонування дорожчі, ніж „фіолетові” за рахунок використання в них важких прецизійних обертових барабанів з системами автоматичного балансування та багатопроменевих систем експонування. Термальні пластини випускаються більшою кількістю виробників (близько 10) та широко доступні на ринку. Фіолетові пластини, в свою чергу, поділяються на срібломісткі та полімерні. Срібломісткі пластини випускає тільки один виробник, полімерні — кілька (3-4), а це може викликати перебої у постачанні. Срібломісткі пластини залишатимуться дорожчими за рахунок вмісту срібла. По максимально можливій лініатурі растра термальні і фіолетові срібломісткі пластини приблизно рівні. Фіолетові полімерні пластини їм у цьому поступаються, а також не дозволяють виводити зображення із застосуванням стохастичного растрування.

Було вирішено обрати термальну технологію тому, що саме вона домінує на світовому ринку, а отже є великий вибір росходних матеріалів від багатьох виробників і їх вартість постійно знижується.

Було обрано CtP-пристрій – Trendsetter VLF Quantum AL – розроблений для напів-автоматичної роботи з можливістю дооснащення однокасетним пристроєм автоматичної завантаження і розвантаження пластин.