2. Вибір способу друку

Терміном „друк” називають вид чи процес одержання друкованих відбитків. Звичайно, у широкому змісті слова під цим терміном розуміють друковану продукцію, і насамперед, періодичні видання (газети, журнали і т.д.).

Друкування — це багаторазове одержання ідентичних відбитків тексту і зображень за допомогою переносу фарбового шару в більшості випадків з друкарської форми на матеріал, що задруковується, тобто папір, картон, жерсть, плівку і т.д.

Друкарська форма — це носій графічної інформації (тексту і зображень), призначений для поліграфічного розмноження. Друкарська форма являє собою пластину (чи циліндр), на поверхні якої знаходяться друкуючі і не друкуючі елементи (пробільні).

Друкуючі елементи — це ділянки форми, на які в процесі друкування наноситься фарба.

Пробільні елементи — це пробіли відповідно, що не приймають на себе фарбу ділянки.

До недавнього часу основними технічними засобами поліграфічного виробництва для виготовлення різноманітної продукції були високий, офсетний плоский та глибокий друк. За прогнозами досліджень асоціації поліграфістів Великобританії у 2010 році частка офсетного друку серед інших буде складати 40 %. Це значно більше, ніж частка будь-якого іншого способу друку. Основні конкуренти офсетного друку — глибокий друк (незамінний, поки що, при величезних тиражах), цифровий друк (використовується для виробництва повнокольорової продукції малими тиражами) і флексографія — складають основну загрозу для розвитку офсету. Інші види, хоч і знайшли свою нішу на ринку виробництва поліграфічної продукції, суттєвої конкуренції не складають.

2.1 Офсетній друк.

Офсетний друк - це спосіб непрямого плоского друку, при якому фарба з друкарської форми передається на папір через проміжний, офсетний циліндр.Свою назву, офсетний друк, отримав від англійського слова offset (передавати з чогось), яким називали проміжний гумовий циліндр, що в друкарській машині й передавав (переносив) зображення з форми на папір.

Вперше застосували цей метод в 1878 р. для друкування на бляшаних консервних банках. Оскільки друкувати безпосередньо з літографського каменю було неможливо, винахідники встановили між каменем і листом бляхи гумовий валик.

Він є основним видом друку при виробництві великої кількості поліграфічної продукції. Він дозволяє одержувати високоякісні відбитки з високими лініатурами растра при високих швидкостях друку. Офсет — добре відпрацьована стандартна технологія, що є однією з важливих її переваг. Відсутність єдиної системи стандартів, що зв’язує додрукарський і друкарський процеси – „ахіллесова п’ята” багатьох інших технологій друку. Головний недолік офсетного друку — високі витрати на налагодження і підтримування необхідних технологічних режимів через нестійкість балансу фарба-зволожувач.

За технологією плоского офсетного друку зображення передається з форми на задруковуваний матеріал за допомогою проміжного (офсетного) циліндра, обтягнутого гумовотканинним полотнищем. Результатом цього є значно менший порівняно з високим і глибоким способами, тиск у зоні друкарського контакту. При цьому розтискування растрової точки мінімальне, і його легко компенсувати на стадії виготовлення форми. Передача зображення за допомогою еластичного матеріалу поліпшує якість друку і уможливлює розширення спектра задруковуваних матеріалів. Наявність зволожувального апарата зумовлюється способом друку. Присутність апарата помітно впливає на якість і продуктивність друку. Невирішеною залишається й проблема забезпечення балансу „друкарська фарба-зволожувальний розчин”. Зважаючи на це, працювати на машині плоского офсетного друку досить складно.