29. Сторони у договорі ренти. Умови договору ренти.

Сторони у договорі ренти. Такими є: одержувач ренти - особа, яка передає своє майно у власність іншій особі з метою одержання від останньої протя­гом тривалого часу доходу (ренти), і платник ренти - особа, зобов'язана в обмін на одержане у власність майно виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі.

Сторонами у договорі ренти можуть бути фізичні або юридичні особи. Фізичні особи можуть бути учасниками рентних відносин з дотриманням вимог до обсягу дієздатності. Юридичні особи - якщо це не суперечить їх установчим документам.

стотною умовою договору є умова про предмет. Предметом договору є майно (не лише речі та їх сукупність, а й майнові права та обов'язки, зокрема інформація, результати інтелектуальної діяльності та виключні права на них, виконання робіт та надання послуг), яке передається під виплату ренти, а також сама рента (як у грошовій формі, так і шляхом надання речей, виконання робіт або надання послуг).

До договору ренти, згідно зі ст. 734 ЦК, можуть застосовуватися в субсидіарному порядку загальні положення про купівлю-продаж та про договір дарування. Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату, то до відносин сторін щодо передання майна застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а якщо майно передається безоплатно, — положення про договір дарування, якщо це не суперечить суті договору.

30. Форма і розмір ренти. Забезпечення виплати ренти.

Стаття 737. Форма і розмір ренти

Рента може виплачуватися у грошовій формі або шляхом переданий речей, ви­конання робіт або надання послуг. Форма виплати ренти встановлюється договором ренти. Розмір ренти встановлюється договором. Якщо одержувач ренти передав у власність платника ренти грошову суму, розмір ренти встановлюється у розмірі облікової ставки Національного банку України, якщо більший розмір не встановлений договором ренти. Розмір ренти змінюється відповідно до зміни розміру облікової ставки Національ­ного банку України, якщо інше не встановлено договором. 1-2. Рентні платежі можуть здійснюватися як в грошовій, так і в натуральній формі. Вибір тієї чи іншої форми залежить від того, яке майно є предметом договору ренти. Отже, у вигляді оплати одержувачеві платежів можуть передаватися речі, виконуватися роботи, надаватися послуги. Водночас як роботи, так і послуги можуть надаватися як плата за рен­ту не у зв'язку з предметом ренти. Це можуть бути також послуги, що належать до статут­ної діяльності юридичної особи.

Забезпечення виплати ренти

1. У разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти набуває право застави на це майно. 2. Платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою одержувача ренти. У разі відчуження нерухомого майна іншій особі до неї переходять обов'язки платника ренти. 3. Виплата ренти може бути забезпечена шляхом встановлення обов'язку платника ренти застрахувати ризик невиконання ним своїх обов'язків за договором ренти.

 

1. Стаття 735 ЦК присвячена забезпеченню майнових інтересів одержувача ренти. При цьому конкретний вид забезпечення залежить від того, яке саме майно передається під виплату ренти. Для нерухомого майна законодавець передбачає встановлення застави на користь одержувача ренти, яка виникає в силу самого укладення договору ренти. Таким чином, нерухоме майно, що виступає предметом договору ренти, вважається заставленим в силу прямої вказівки закону. Внаслідок встановлення застави на предмет договору ренти одержувач ренти має право задовольнити свої вимоги за рахунок цього майна переважно перед іншими особами.Встановлення застави на нерухоме майно, що виступає предметом договору ренти, не виключає можливості застосування сторонами будь-яких інших, передбачених законодавством України способів забезпечення виконання зобов'язання.2. У випадку, якщо предметом ренти виступають рухомі речі, спосіб забезпечення виконання зобов'язання платником ренти може бути обраний сторонами з переліку тих, які передбачені частиною першою ст. 546 ЦК або ж сформульований сторонами самостійно.В якості альтернативного вирішення цього питання п. 3 коментованої статті допускає забезпечення виплати ренти шляхом встановлення обов'язку платника ренти застрахувати ризик невиконання ним своїх обов'язків за договором ренти.3. Пункт третій коментованої статті встановлює спеціальне обтяження предмету договору ренти, яке полягає у неможливості його продажу без погодження з одержувачем ренти. Законодавство встановлює обов'язкову письмову форму такого дозволу (ч. 1 ст. 81 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 20/5 від 03.03.2004 р.).Недотримання платником ренти вимоги закону про попереднє погодження продажу предмету договору ренти має своїм наслідком недійсність договору відчуження предмету ренти (п. п. 1 та 2 ст. 215 ЦК). Зазначені наслідки настають лише у випадку відчуження предмету ренти, тобто перенесення платником ренти права власності на третю особу. Якщо ж платник ренти, зберігаючи право власності на предмет ренти, передав його у оренду (гл. 58 ЦК) чи у позичку (гл. 60 ЦК), то зазначене правило на взаємовідносини сторін поширюватися не буде.4. Частина друга п. 2 коментованої статті передбачає, що права одержувача ренти слідують за тим нерухомим майном, яке вони обтяжують. Таким чином, окрім права застави, як речово-правового способу забезпечення зобов'язання платника ренти, у одержувача ренти виникає також право слідування, яке полягає в тому, що при відчуженні нерухомого майна платником ренти його обов'язки за договором ренти переходять на набувача майна, хоча б останній і не знав про обтяження, яке лежить на майні. У випадку набуття такого майна покупець, не повідомлений продавцем про обтяження, яке лежить на майні, може скористатися правами, передбаченими ст. 659 ЦК, але не може відмовитись від виплати ренти, посилаючись на своє незнання про її існування. На практиці такі випадки можуть виникнути лише внаслідок умисних протиправних дій продавця та нотаріуса, який буде посвідчувати договір купівлі-продажу предмету ренти, оскільки ч. 2 п. 81 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 20/5 від 03.03.2004 р., що у випадку відчуження майна, яке передане під виплату ренти, крім істотних умов договору відчуження, у тексті договору обов'язково зазначається про перехід обов'язків платника ренти до нового набувача, а нотаріус обов'язково повинен роз'яснити сторонам юридичне значення вчинюваних ними дій.Не зважаючи на те, що ч. 2 п. 2 ст. 735 ЦК не уточнює, чи розповсюджується це положення на зобов'язання нового власника майна по виплаті чергових рентних платежів чи ним охоплюється і заборгованість попереднього платника ренти, цю норму закону слід тлумачити таким чином, що на набувача майна переходять всі зобов'язання колишнього платника ренти перед її одержувачем, тобто відбувається повне правонаступництво прав та обов'язків за договором ренти.